WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Література XIX століття на Заході - Реферат

Література XIX століття на Заході - Реферат

Стендаль і Бальзак, а в Англії - Діккенс і Теккерей.
Панівним жанром реалістичної літератури став роман сучасного життя.
Герої реалістичних творів, як правило, люди, типові для тієї чи іншої соціальної верстви, зображались письменниками в усій складності властивих їм суперечностей.
Західноєвропейські художники XIX ст.
Художнє життякраїн Західної Європи XVIII - XIX ст. надзвичайно багате й різноманітне. За ці два століття мистецтво багатьох країн пройшло великий шлях розвитку, змінилось кілька поколінь художників, ще швидше змінювалися завдання мистецтва, що відбило нові зрушення в суспільному житті.
Франція
Протягом XVIII - XIX ст. провідною країною в художньому житті Західної Європи була Франція.
У 20-х роках XIX ст., коли у Франції назрівали революційні події, з'явилися перші картини художника Ежена Делакруа (1798-1863). Сміливі шукання нового, гарячий інтерес до сучасності були властиві кращим із цих картин і насамперед картині "Різанина на Хіосі". Боротьба грецького народу проти турецького панування привернула тоді увагу всієї Європи. На острові Хіос, мешканці якого заявили про свою готовність боротися за незалежність, висадився каральний турецький загін. Тисячі людей було вбито, багато тисяч продано в рабство. На першому плані картини Делакруа помістив групу полонених греків. Тут і жінка, що збожеволіла від горя, і дитина, яка повзе до грудей мертвої матері. А поряд - пихачі й жорстокі фігури карателів. Вдалині видно палаюче, зруйноване місто.
Делакруа називали "романтиком" за його шукання індивідуально характерного, протилежного класичному ідеалові прекрасного, за вимогу цілковитої свободи творчості, за любов до всього яскравого, виняткового.
Останньою великою художньою течією у Франції в XIX ст. був імпресіонізм. Він склався на початку 70-х років. Вихідним положенням імпресіоністів було прагнення зафіксувати на полотні своє безпосереднє зорове враження. Вони зосередили увагу на передачі світла й повітря, на відображенні барвистої сторони видимого світу. Пейзажі імпресіоністів, які вони малювали на відкритому повітрі. Вражають яскравою звучністю кольорової гами, прозорістю тонів, передачею світла.
У руслі цього напряму працював і один з видатних французьких художників XIX ст. Едуард Мане (1832-1883). З небаченою до того свіжістю і чистотою тонів зображав Мане куточки Парижа, галасливі бари, образи своїх сучасників, нескладні за мотивами натюрморти. Кожна його картина вражає гострою спостережливістю, свободою і легкістю мазка, сміливою вишуканістю яскравого поєднання барв. Це був художник-новатор, який нерідко зазнавав нападок офіціальної французької критики. А проте цього довелося зазнати всім імпресіоністам, визнання і слава до яких прийшла не відразу.
Одним із головних майстрів імпресіонізму був Клод Моне (1840-1926). Він працював головним чином у галузі пейзажу. Моне й близькі до нього художники - Ренуар, Пісарро і Сіслей - звернули увагу на те, що той самий пейзаж буває зовсім інший у сонячний або похмурий день.
Моне малював той самий краєвид у різну пору доби. Такі його серії "Стоги сіна" і "Руанський собор".
Одночасно з імпресіоністами у 80-х роках у Франції виступає з своїми картинами голландець Вінцент Ван-Гог (1853-1890), мистецтво якого найтісніше пов'язано з розвитком французького живопису. Ван-Гог виробив свою власну живописну манеру. Образи його картин забарвлені песимістичними і тривожними настроями. Кожний портрет, пейзаж або натюрморт сповнений у Ван-Гога тими неспокійними почуттями, які хвилювали його самого. Він досяг нечуваного досі в мистецтві емоціонального впливу кольору, динамічності мазка і ліній, гострої виразності форм.
Італія
Італійське мистецтво XIX ст. не дало жодного великого майстра.
Німеччина
Найбільшим художником Німеччини XIX ст. був представник реалістичного напрямку Адольф Менцель (1815-1905). Коло його тем надзвичайно широке - він звертався до національної історії і повсякденного життя. Це був один із перших художників, що показав у живопису промислових робітників. Така його картина "Залізопрокатний завод". Напрочуд тонка спостережливість, виразність і яскравість образів, гостре почуття сучасності і вміння відтворити події минулого були властиві Менцелю протягом всієї його тривалої творчості. Однак у своєму мистецтві Адольф Менцель намагався не виявляти особистого ставлення до зображуваних явищ дійсності, уникав активного втручання в життя.
Іспанія
Винятково велику і яскраву постать на рубежі XVIII-ХІХ ст. висунуло мистецтво Іспанії - живописця і графіка Франсіско Гойя (1746-1828). Життя Гойя охоплює багату на події епоху двох іспанських революцій. В Іспанії доживала свої останні дні найреакційніша з усіх існуючих в Європі монархій; в країні майже безконтрольно панувала інквізиція - зброя католицької церкви.
У цих умовах демократично настроєний Гойя, який любив свій народ, щоб приховати справжній зміст своїх творів, часто був змушений вдаватися до алегорії або складних фантастичних образів. У знаменитій серії офортів - "Капрічос" - він викривав усе потворне й реакційне в країні.
З незвичайною політичною силою зазвучало мистецтво Гойя і в роки визвольної війни іспанського народу проти наполеонівської навали, коли він створив один із своїх шедеврів - "Розстріл іспанських повстанців французами в ніч на 3 травня 1808 року". Ця картина у всій повноті виражає гнівний протест поти поневолювачів і почуття захоплення героїзмом народу.
Творчість Гойя належить до вершини європейського мистецтва ХІХ ст.
Бельгія
На батьківщині Рубенса - в Бельгії - з другої четверті ХІХ ст., в період боротьби за національну незалежність і революції 1830 р., значно активізувалось художнє життя. Але тільки в другій половині ХІХ ст. тут з'являється великий самобутній майстер - Костянтин Меньє (1831-1905).
Це був скульптор, живописець і графік, що присвятив більшість своїх творів зображенню робітників, їх тяжкої, але великої праці. У 1886 році вин виставляє першу велику скульптуру "Молотобоєць". Прагнення Меньє дати образ робітника, сильного і мужнього, що викликає не співчуття, а почуття поваги до своєї життєво необхідної і справді героїчної праці, було новим у мистецтві.
Повнота і багатогранність художника у розкритті теми промислової праці визначили значення його мистецтва як одного з кращих прогресивних завоювань культури ХІХ століття.
Література:
1. Д.Д.Благой. Л.И.Тимофеев. В.Н.Шацкая. Энциклопедия литературы и искусства.- Киев, 1965.
2. Н.И.Платонова. В.Д.Синюков. Энциклопедисеский словарь юного художника.- Москва, 1983.
Loading...

 
 

Цікаве