WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Проблема героя в романі В.Теккерея „Ярмарок Суєти” - Реферат

Проблема героя в романі В.Теккерея „Ярмарок Суєти” - Реферат


Реферат на тему:
Проблема героя в романі В.Теккерея "Ярмарок Суєти"
Англійський роман 19 століття сприймається зазвичай через призму сильної і неповторної англійської літературної традиції. Адже в країні, що так залежала в 19 столітті від друкованого слова, не тільки преси, але згодом і художньої літератури, будь-хто з літераторів завжди був приречений на невтомний аналіз і критику в порівняннях з своїми попередниками, а чи й сучасниками. Здобута слава нерідко перетворюється в очах критиків і поціновувачів на славу вкрадену, а це обов'язково призводить до постійних порівнянь і суперництва. Мабуть, саме таким чином склався літературний шлях Вільяма Теккерея. Його творче життя навіки залишилося образом конкуренції і боротьби з іншим літературним генієм Англії Чарльзом Діккенсом. Як і Діккенс Теккерей народився у 1812 році. Та на відміну від бідного Чарльза, що жив в борговій в'язниці Маршалсі разом із сім'єю, син Вест-індійського чиновника з 1822 до 1828 року навчався на протилежному березі Темзи в школі для юних джентльменів Чатерхауз. Після школи - два роки Кембриджського університету. Згодом - невизнання класичної освіти і особистого "я" в її межах, життя в Парижі, Веймарі, зустріч з Ґете, рік вивчення права, і врешті-решт - фінансовий крах. Теккерей, безсумнівно, був надзвичайно цікавою людиною, та життєвий шлях до життєвого успіху його часто оминав. Щоби вижити він починає працювати в журналістиці, пробує себе в якості художника. Та все ж єдиний свій літературний шлях, невід'ємно пов'язаний з журналістикою Вільям не полишає. Цікаво, що саме як художник у 1836 році він ознайомиться з Діккенсом і пропонує тому проілюструвати його першу книгу, та Діккенс відмовляється.
Він пише для декількох газет, більшість його творів з'являються в "Журналі Фрейзера" під різними літературними псевдонімами, найвідомішим з яких стає Мікеланджело Тітмарш. Саме цей псевдонім разом з його справжнім прізвищем буде на обкладинці основного творіння в житті Теккерея - "Ярмарку Суєти". В перше десятиліття творчості Теккерей здебільшого пише в сфері невеликих жанрів: ессе, нарис, стаття, рецензія, пародія, та все далі він прямує до масштабнішого жанру. Це помітно за тим, як він збирає невеликі жанри в цикли, об'єднуючи їх особою оповідача, і також за тим як прискіпливо приглядається до сучасних йому романістів. У своїх ранніх повістях на межі 40 - 50-х років Теккерей розпочинає полеміку, провіряючи, як діють чужі популярні прийоми, що він їх згодом зробить інструментом прямої пародії. Його найкращий пародійний цикл "Романи прославлених авторів" з'являється на світ в 1847 році одночасно з "Ярмарком Суєти". Здавалося би, що тут дивного, адже будь-який літературознавець визнає романний жанр основною рисою тієї епохи. Та жанр, що його бачимо ми і яким його бачив сучасник Теккерея це не зовсім однакові речі. Ми ознайомлені лише з вершиною, решта романного світу для нас приховано як за ширмою, за одною-двома фразами про "ньюгетську школу", з якою мав зв'язок Діккенс, і котра розвивала інтерес до злочинного світу і світського роману "срібної вилки". Та традиція у нашій літературі не є ґрунтовно вивченою і лише знавці зрідка можуть згадати, що Діккенс був пов'язаний зі школою, Теккерей ж пародіював. Певно, саме ось тут можна маркувати світ Теккерея як нетрадиційний. За Теккереєм завжди мандрує образ сатирика, яким він безсумнівно був, та зважаючи на його часту нонкомформність і надзвичайний дар зображення психологічного портрету, сухим визначенням теоретика-сатирика користуватися неможливо. До всіх цих подій у останній третині 18 століття розвивається справжній романний бум. Два журнали "Щомісячник" і "Критик" - з 1770 до 1800 року відредагували 1300 романів кількість яких далі не скорочується. В основному це були обтяжні твори, як правило, трьохтомні - "жіноче чтиво", здебільшого жінками і написане. Саме на цьому етапі починає формуватися масова література. Однак коли ми говоримо про певну літературну популярність, чи вірніше про популярність якогось літературного явища, то варто уважно аналізувати - серед кого. Трьохтомний роман був занадто дорогий для мас, оскільки навіть бібліотечна плата за такі книги була на одному рівні з прожитковим мінімумом. Згодом ситуація змінилася і з розвитком індустрії книжкова торгівля стала надзвичайно поширеним явищем, а звідси з'явилося багато нових читачів, що раніше не мали змоги читати. Та все ж є приклад Діккенса, чиї романи видавалися грошовими випусками. Це доводить, що доступне новому читачу зовсім не обов'язково повинно бути другосортним у художньому плані, за виповнити очікувану цікавість можна було одночасно формуючи смак і моральність. Та все ж ні Діккінсівським талантом, ні його просвітницьким пафосом більшість авторів не володіли, а сам читач ставав жертвою книжкової індустрії. Його смаки вивчали, але навіть не претендували ті смаки виховувати чи змінювати, так само як і моральні . Саме це обурило Теккерея, саме це, мабуть, викликало таку хвилю пародії і сатири на традиційний культ роману, а додавши ще особисту неприязнь до Чарльза Бульвера-Літтона, одного з небагатьох масових романістів, чиє ім'я було надзвичайно.
Для Англії читання було надзвичайно важливим образом, бо в протестантській країні, де віра фактично заснована на особистому контакті з Біблією інакше і не могло бути. Другою ж за популярністю книгою після Біблії була сатирична алегорія Джона Беньяна "Шлях Паломника". Саме звідти Теккерей запозичив основний образ до свого найважливішого роману - "Ярмарок Суєти". Роман вийшов під двійним ім'ям : псевдонімом Мікеланджело Тітмарш і поруч Уїльям Теккерей. Назва теж була двоєдиною: "Ярмарок суєти, Роман без героя". Тут відчувається первинний задум, що народився у гумориста-журнальника, гра, в якій ховаються за видуманим ім'ям, а згодом, підкріплений в своїй серйозності біблійними асоціаціями і суворістю морального Беньяна, автор вирішує виступити відкрити, від власного імені. З пародійного задуму розпочиналася робота над романом і в ній до кінця і зберігся цей другий план - літературно-полемічний. Але роботи в романі для гумориста виявилося не менше, ніж для морального проповідника, що бичує цей світ. Найвідоміша фраза Теккерея у його листі до матері щодо свого замислу, який важко було зрозуміти навіть близьким людям : " Що я хочу, так це показати людей, що живуть в світі без Бога".
Та все ж "Роман без героя" - настільки це незвично для літератури ? Згідно з історико-літературною періодизацією романтизм на той час вже себе вичерпав однак романтичні ідеї в літературі живуть і досі. А романтизм - це перш за все герой. Коли Байрон в своєму "Дон Жуані" починає з пошуків героя, бо попередній його не влаштовує, він сам розуміє настільки це незвично. Для Байрона сумнівання у власному герої означало, що він на кінець виріс з романтичного одягу, що попередня романтична особистість не сприймається вже ним як "герой нашого часу". Адже цей підзаголовок ми повинні сприймати перш за все так - "Роман безромантичного героя". Теккерей сам дає підказку в шостій главі, лише наблизившись до основних подій, він роздумує - якого їм надати ходу і яку манеру оповіді вибрати. Він і читачу пропонує вибрати. Що характерно автор звертається до читачок, вбачаючи в потенційних читачах здебільшого жінок. Та манеру він вибирає не у відповідності з літературними рекомендаціями, перевіреними досвідом (ньюгетська школа), а у відповідності саме з власним досвідом. В романі все насправді набагато
Loading...

 
 

Цікаве