WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Історія походження драми та її розвиток у творчості Есхіла, Софокла, Евріпіда - Курсова робота

Історія походження драми та її розвиток у творчості Есхіла, Софокла, Евріпіда - Курсова робота

вірить у богів, які до нього уособлюють вищі могутні сили, чиї задуми чи дії смертна людина осягнути не може. І в той же час вони владні над життям і діяльністю людини, визначають її існування. В ідеї богів Софокл шукав пояснення тим суперечностям, що дедалі загострювалися, особливо в часи розкладу полісної системи, в суспільному житті. Високо цінуючи людський розум, поет доводить його обмеженість. Закони богів нездоланні, але люди часто цього не розуміють або забувають про них і тим завдають собі лиха:
Зевсе, владу і міць твою
Не здолає людська зухвалість…
І в минулим, і в майбутнім
Панує один закон:
Не перейти людині
Шляхами життя без тягарів недоволі.
Софокл вірить, що лише боги визначають долю людини, але безпосередньо у вчинки людей вони не втручаються.
Софокл довершив розпочате Есхілом перетворення трагедії з ліричної кантати на власне драму. Герої його трагедій діють здебільшого самостійно і самівизначають свою поведінку щодо інших персонажів. Він рідко зображував на сцені богів. Вчинки героїв мотивуються їхнім характером. Спільною для обох великих драматургів є: а) відсутність або незначна роль любовних мотивів у творах; б) традиційне висвітлення релігійних та моральних проблем. Одночасно намічаються у Софокла і риси, які зближають його творчість із творчістю його молодшого сучасника Евріпіда: поглиблений психологізм, намагання зробити персонажі трагедій не тільки певними типами, але й яскраво вираженими індивідуальностями. Проте Софокл переважає Евріпіда, по-перше, витриманою якістю композиції; по-друге, гармонією між ліричними, хоровими та суто драматичними, діалогічними частинами трагедії.
Загалом же можна погодитися як із думкою Арістотеля, який назвав трагедії Софокла найдосконалішим типом античної трагедії, так і з думкою Гете - "ніхто так досконало не знав сцени і свого мистецтва, як Софокл". Елліни називали Софокла "Фідієм літератури", і вищої оцінки тоді не могло бути.
Поряд з античними трагіками, такими як Есхіл і Софокл, творчість Евріпіда в цілому позначена прагненням до зниження трагедійного стилю, до перетворення драми, що була спочатку формою культового дійства, в акторську виставу, цілком незалежну від культу. Новиною були в ній олюднення героїв, увага до їх психології. Поряд з цим основна тенденція всіх драм Евріпіда - в критиці засад суспільної моралі з погляду її відносності. Герої Евріпіда взагалі дуже багато розмірковують, часом на шкоду дії, висловлюючи "небезпечні" для моральності й релігії ідеї. В цій критиці і разом з тим в емоціональній спрямованості драм Евріпіда, який прагне зворушити глядача патетичними й афективними мотивами, і є істотна відмінність його від попередників.
Драматична композиція - єдність дії - рідко вдається Евріпідові: часто для того щоб ввести глядача в сюжет або розв'язати дію, він удається до виведення на сцену якогось бога. Хор у Евріпіда втрачає колишнє значення безпосереднього учасника дії, і партії хору виконують функцію музично-вокального антракту. Більш реалістично-життєвий характер п'єс Евріпіда, увага драматурга до почуттів, до простих, маленьких людей, до жіночої психології, нарешті- його пафос забезпечили поетові успіх у пізнішій літературі: його трагедії в Римі наслідував Сенека, пізніше - в добу класицизму- Расін, який знав, як переказують, напам'ять більшу частину віршів Евріпіда. Окремі його п'єси, такі як "Медея" та "Іпполіт", обросли великим числом наслідувань. "Проблемність" драм, жіночі образи їх, любов до парадоксів і інші риси дозволяють порівнювати Евріпіда з такими драматургами новітніх часів, як Ібсен і Шоу.
Мине століття, і всі троє, вже в бронзі, стануть на схилах Акрополя, там, де виховували своїх співгромадян, будячи в них страх, співчуття і справедливість. Есхіл, з прямим і мужнім поглядом воїна і поета, якому належать слова: "Мова правди - проста", кого тринадцять разів вінчали плющем переможця; Софокл, з погідним, гордо піднесеним чолом, який двадцять разів втішався перемогою на трагічній сцені, кому й після смерті складали почесті, як напівбогові; і Евріпід, на обличчя якого лягла печать душевних страждань, кому ми чотири рази за життя й один раз посмертно було присуджено першу нагороду, кого Арістотель назвав "найтрагічнішим серед поетів", віддавши йому таким чином найбільшу хвалу серед усіх , хто писав трагедії.
ЛІТЕРАТУРА
1. Античная культура. Литература, театр, искусство, философия, наука: Словарь-справочник. / Под ред. В. Н. Ярхо. -М.: Высшая школа, 1995.-383 с., ил.
2. Античная литература. / Под общ. ред. Проф. А. А. Тахо-Годи.- М.: Мин-тво просвещения РСФСР, 1963. - 375 с.
3. Боннар Андре. Греческая цивилизация: От Илиады до Парфенона. От Антигоны до Сократа. От Еврипида до Александрии.- М.: Искусство, 1995. - 671с.
4. Еврипид. Трагедии: В 2 т. / Пер. И. Анненского. - М.: Наука, 1999. - ( сер. Литерат. памятники). Т. 1- 1999.- 644с.
5. Еріпід. Трагедії / Пер. з давньогрецької А. Содомори та Б. Тена; Передм. та комент. А. Содомори.- К.: Основа, 1993.- 448с.
6. Зарубіжна література ранніх епох. Античність. Середні віки. Відродження: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1994. - 406с.
7. Литературный энциклопедический словарь / Под общ. ред. В. М. Кожевникова и др. - М.: Сов. энциклопедия, 1987. - 752с.
8. Лосев А.Ф. Греческая трагедия: Уч. пособие для пед. институтов. - М.: Мин-тво просвещения РСФСР. - 1958. - 201с.
9. Міфи Давньої Греції: Твори давньогрецьких авторів: Навч. посіб: У 2 кн. - К.: Грамота, 2004. - ( Сер. Шк. б-ка). Кн. 1- 2004.- 608с.
10.Підлісна Г. Н. Світ античної літератури.- К.: Наукова думка, 1981.- 198с.
11. Підлісна Г. Н. Антична література для всіх і кожного. - К.: Техніка, 2004. - 384с.
12. Радциг С. И. Античная литература. Ее художественное и историческое значение в связи с общей культурой древних греков и римлян. - М.: МГУ, 1962.- 128с.
13. Содомора А. Жива античність. - К.: Молодь, 1983. - 227с.
14. Софокл. Драмы / В пер. Ф.Ф. Зелинского. - М.: Наука, 1990. - 605с. - ( сер. Лит. памятники).
15. Софокл. Трагедії: Пер. з давньогрецької. / Передм. та комент. А. Білецького- К.: Дніпро, 1989.- 303с.
16. Стабрила С. Міфологія для дорослих: Боги, герої, люди. / Пер. з пол. Д. Андрухів.- К.: Юніверс, 2000.- 544с.
17. Чистякова Н. А., Вулих Н. В. История античной литературы. - М.: Высшая школа, 1971.- 453с.
18. Шалагінов Б.Б. Афінська трагедія.- // Всесвітня література та культура в навч. закладах України.- 2004.- N 11.- с. 9
19. Шкаруба Л. М. Древнегреческая трагедия: от Есхила до Еврипида. - // Всесвітня література та культура в навч. закладах України. - 2004. - N 11. - с.9
20. Энциклопедический словарь юного литературоведа / Сост. В. И. Новиков. - М.: Педагогика, 1988. - 416с.
Loading...

 
 

Цікаве