WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Життєвий та творчий шлях Вільяма Фолкнера - Реферат

Життєвий та творчий шлях Вільяма Фолкнера - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Життєвий та творчий шлях Вільяма Фолкнера
?
Я думаю, що мистецтво - це ... найпотужніша сила винайдена людиною для втілення своєї власної невідбутності, своєї мужності, що перемагає будь-яке страждання.
У.Фолкнер
У контексті художніх пошуків століття в американського письменника Вільяма Фолкнера своє місце, свій метод, стиль, слово. Письменника, тепер уже визнаного класика, глибоко торкали проблеми нашого століття, незважаючи на гадане самітництво. Легенду про самітництво підтримував і сам Фолкнер, що заявив один раз, що він не письменник, а сільський житель, що в нього немає ніяких ідей. Він уникав надокучливих репортерів, столичний шум не захоплював його, більшу частину свого життя проведеного в невеликому містечку Оксфорді південноамериканського штату Міссісіпі. Неподалік звідси він народився 25 вересня 1897 року, тут помер 6 липня 1962 року. Однак самота Фолкнера не була втечею від життя, зарозумілим самітництвом дивака.
Пафос творчості Фолкнера в його незламній вірі в людину, її духа, волі. Він вірив у силу її розуму й в одному зі своїх романів ("Світло в серпні" - 1932) писав: "Схоже, що людина може витримати майже все. Витримати навіть те, чого вона не зробила. Витримати навіть думку, що є таке, що вона не має сил витримати. Витримати навіть те, що їй якраз впасти й заплакати, а вона собі цього не дозволяє. Витримати - не оглянутися навіть, коли вона знає, що, оглядайся, не оглядайся, пуття однаково не буде".
Письменника захоплює в сучасниках нескориме бажання творчості, прагнення до досконалості, уміння протистояти мінливості долі. У Нобелівському мовленні У. Фолкнер говорить про це: "Я знаю, що в ньому закладено щось, що змушує його переживати навіть війни…І навіть після того, як відзвучить і завмре останній дзвін прокльону, один звук не затихне: звук його голосу, у якому - прагнення побудувати щось більше високе й міцне і могутнє, могутніше й довговічне, чим все те, що було раніше, і все-таки вихідне з того ж старого первородного гріха, тому що і йому, зрештою, не вдасться стерти людину з лиця землі. Я не боюся… я поважаю його й захоплююся ним".
Вільям Фолкнер народився 25 вересня 1897 року в Нью-Олбені, маленькому містечку штату Міссісіпі. Батьки належали до старої рабовласницької аристократії, що розорилася в роки громадянської війни Півночі й Півдня. Юність майбутнього письменника, як і більша частина його життя, пройшла в Оксфорді, невеликому містечку його рідного штату, на центральній площі якого як данина традиції піднімався пам'ятник солдатам рабовласницької конфедерації.
У роки Першої світової війни Фолкнер учився в школі. Він повинен був бути відправлений на фронт у складі канадських військово-повітряних сил, але літак, у якому він летів, потрапив в авіаційну катастрофу. Це відбулося під час однієї із тренувань, але особиста участь у боях Фолкнер уже не прийняв.
Повернувшись в Оксфорд, Фолкнер починає працювати. Змінив кілька професій, перш ніж став займатися літературною діяльністю. Почав з посади поштмейстера в університеті Міссісіпі. Одночасно він відвідує університетські лекції, вивчає французьку та іспанську мови. Прослуживши на цій посаді протягом 3-х років, залишає її, мотивуючи тим, що не хоче "піддавати своє життя впливу грошовитих людей". Служить на міській електростанції, потім переїжджає в Новий Орлеан, пробуючи свої сили в журналістиці. Потім почав літературну діяльність.
"Єдина школа, до якої я належу, до якої я хочу належати, - це школа гуманістів", - говорив Фолкнер. Незгода з роздвоєністю мистецтва й свою гуманістичну концепцію мистецтва як зображення "старих великих істин - любові, честі, жалості, гордості, співчуття й самопожертви, без яких будь-який здобуток приречений на швидку загибель", Фолкнер сформулював у мовленні (1950) при одержанні Нобелівської премії. "Проблеми душі, що бореться, Фолкнер протиставляє модній темі страху, - самого низинного з почуття". Зневажаючи людське і соціальне, говорить він, письменник пише "не про любов, а про поразки, у яких ніхто не втрачає нічого коштовного; про перемоги без надії й, що саме гірше, без жалості й співчуття…Він пише не про людську душу, а про тривогу тіла. І поки він не зрозуміє цього, він буде писати так, начебто стоїть і очікує кончину людини і сам бере участь у цій кончині. Але я відмовляюся прийняти кончину людини…"
Фолкнер відкидає непереборну силу обставин. Чесні люди Фолкнера активно втручаються в життя на боці правди й справедливості. Кайдани долі - мертві, а людина - жива й повинна відстоювати свою гідність. Фолкнер упевнений і тому, що людина витримає й перенесе всі обставини, які встануть на шляху правди. Як і інші великі реалісти, Фолкнер постійно ставить і активно вирішує питання "як жити?", "що робити?". Кредо людської гідності Фолкнер сформулював у творі "Порушник тліну" (1948): "Є речі, які ти ніколи не перестанеш терпіти. Речі, яким ти завжди змушений відмовляти терпіти. Несправедливість, приниження, безчестя, гноблення". Герої Фолкнера вступають у боротьбу з неправдою: Говин і Чик, спонукувані почуттям справедливості, доводять невинність негра, несправедливо обвинуваченого в убивстві. Готовність безкорисливо діяти на користь іншим активно втручатися в життя - означає стати вище обставин і інстинкту самозбереження; стати співучасником вищої, людської, народної справедливості. Концепція людини Фолкнера активно протипоставлена приреченості людини модерністів на бездіяльний розпач і позбавлений усякий сенс існування. Здатність до діяльного добра письменник знаходить найбільше в знедолених і експлуатованих. Тут і визначається стихійний демократизм Фолкнера, антивласницька спрямованість його творів. Справжня, за Фолкнером, людина є носієм етичних цінностей. Письменник вважає, що початок "американських трагедій" - у власності, у далекому рабстві й у пуританському лицемірстві. Егоїзм і бездуховність ворожі людині. Рвачі й егоїсти обтяжують землю. Джейсон Компсон і Флем Сноупс зображені Фолкнером як "вилупки". Але сила добра для Фолкнера винятково етична. Це - доброта й доброзичливість. Соціальних сил добра - колективізму й класової боротьби знедолених - він не знає. За Фолкнером, непрямі моральні чинники не в меншій мірі формують людину, ніж соціальні: людська натура двоїста, одночасно соціальна й біологічна.
Погляди Фолкнера на літературу, на
Loading...

 
 

Цікаве