WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Рицарський роман в середньовічній літературі Західної Європи - Реферат

Рицарський роман в середньовічній літературі Західної Європи - Реферат

Романи присвячені королеві Артуру й рицарям круглого стола. Артур - реальна історична особа. Існували суперечки про його походження. Кельти завойовані германськими племенами англів і саксів. Кельти спочатку потіснені, а потім, згуртувавшись навколо вождя Арторіуса, дають відсіч англам і саксам, щоправда, ненадовго. Це одна з версій - найбільш імовірна. Виникла легенда про короля-борця за незалежність. Легенда, що він не помер, а поринув у глибокий сон у глибині острова Аваллон. Ці легенди дали привід звернутися до теми боротьби за справедливість.
Круглий стіл - ідея рівності обраних. Кожне крісло за столом має ім'я.Відсутність станової догми. Поступово легенда про Артура стає утопією, міфом. Теперішнього королівства Артура немає. Найбільш відомі романи "Роман про Ланселота або Рицаря воза", "Івен, рицар лева" й "Персіваль". Героєм звичайно вибирає рицаря ще молодого й здатного до розвитку, але вже заслуженого - це конфлікт. Такій людині важко мінятися.
Романи про святий Грааль. У французькому варіанті - це чаша, з якої в останню вечерю пив Христос, а потім туди зібрали його кров. Має чарівні властивості. Чаша загубилася. Легенда: коли вона нзайдеться, в усім світі наступить благоденство. Але рицар керується рицарською етикою, а Грааль - християнська святиня. Проблема взаємини рицарської етики й християнської моралі. Перевага віддається християнської моралі. Ніхто не може знайти Крааль, крім найчистішого рицаря.
"Роман про Персіваля". Німецька версія - Вольфрам фон Ешенбах "Парцифаль". Грааль - це не чаша, а дорогоцінний камінь із тими ж властивостями, що й чаша, вівтарний камінь. Рицар Гаморет Анжуйский любить подвиги - мандрує на схід, в Ефіопію, сходиться з принцесою Белонескою, народжується син. Рицарю стає нудно, їде в Європу, і рятує там Херцілойду, народжується ще один син. Їде на війну, гине. Херцілойда вирішує врятувати Парцифаля від такої долі, іде в ліси. Але від долі не підеш - в 15 років Парцифаль бачить рицарів. Він їде з ними. Він - абсолютна безвинність і безгрішність, тому він зустрічає дивне видання: король ловить рибу і сумує. Всі в замку чогось чекають, йде процесія. Але Парцифаль іде спати. Просинається - поруч тільки баба, вона лає його за те, що він не задав одне-єдине питання, тоді б він звільнив їх. Шукає Грааль довгі роки.
3. Роман про Трістана та Ізольду -
яскрава вершина рицарського роману
Збереглося в оригіналі два уривки (1190 й 1175 рік) - два автори Тома й Беруль. Бедьє дає відновлену версію. Цікавить те, що перед нами не вигадана "іграшкова" любов, а сьогоденне плотське почуття. Любовний трикутник. Специфіка - немає негативних персонажів. Тут всі протагоністи позитивні. Марк виховує Трістана, для Трістана це втілення ідеалу короля, батька, монарха. Ситуація найбільше мучить Трістана. Королева Ізольда більш емоційно імпульсивна, більше всіх віддається почуттю. Вона з Ірландії - країни загадок, містики, це інший - чаклунський і варварський світ.
Паралель із Медеєю. Марк ставиться до них з розумінням і батьківською гордістю, розуміє, що їхнє поводження кладе на них і на нього тінь, але чисто по-людськи розуміє. Маса перипетій. Древні не могли пояснити механіку виникнення почуття - чарівний любовний напій, випадково випивають під час подорожі. Але проходить три роки, напій повинен перестати діяти, але вони усе ще люблять один одного.
Кульмінація: вигнання Трістана й Ізольди. По одній версії вони три роки живуть у лісі. Один раз їх вистежують барони, приходить король Марк, вони сплять. Марко знаходить їм виправдання - між ними лежить меч. Не вбиває їх, а залишає три символи - міняє перстень Ізольди (знак дружини), меч Трістана (знак короля) і рукавичку (знак васала). Вони повертаються. Трістан іде й знаходить собі дружину Ізольду Білоруку, схожу на ту Ізольду. Але він нещасливий. Закінчується все смертю: Трістан занедужує, урятувати його може тільки Ізольда. Марк відпускає Ізольду. Але Ізольда Білорука обманює Трістана - вона говорить, що на кораблі чорне вітрило, виходить, що Ізольда не приїде. Трістан помирає, Ізольда теж. Тут некуртуазна любов.
Висновок
Таким чином, в лицарському романі відбилися ідеали й традиції лицарства.
Християнські легенди викликали до життя знамениті віршовані романи Робера де Борона (XII ст.) "Йосип Аримафейський", "Мерлин", "Парцифаль", прозаїчний роман Вальтера Мапа ("Св. Грааль") і ін. Поряд з цими творами, що носять релігійне забарвлення, до складу циклу входили і чисто світські романи, що відтворювали життя, подвиги і любовні пригоди сподвижників Артура чи таких осіб, діяння яких були тільки згодом віднесені до епохи британського короля і поставлені в зв'язок з героями Круглого Столу (Тристан, Ланцелот і ін.).
Поступово в обох категоріях бретонських романів стали виразно позначатися відгомони лицарського світогляду. Дані романи мали виховне значення для ряду поколінь, були настільною книгою всіх лицарів, які бажали знайти зразок, гідний наслідування, - і досить правдивою, незважаючи на значну кількість фантастичних подробиць, картиною життя європейського суспільства в епоху лицарства.
Французький трувер XII ст. Кретьен із Труа особливо сприяв тому, щоб лицарські ідеали додали зовсім нове забарвлення романам бретонського циклу, зробивши з них ніби наочне підтвердження того кодексу моральності, релігійності, шляхетності, самовідданості, мужності, дотримання якого вважалося обов'язковим для всякого справжнього лицаря. Кращі з витязів, що оточують Артура, наділяються високими моральними якостями, що входили до складу рицарського ідеалу; сам Артур стає типовим середньовічним государем, а його двір з турнірами, бенкетами, відважними походами проти ворогів і культом жінки, у значній мірі списаний із придворного життя, як вона склалася в XI- XII ст.
Популярність рицарських романів трималася довго; навіть коли лицарство вже упало і його традиції були майже забуті, вони продовжували цікавити і надихати читачів у різних європейських країнах; навіть на початку XVII ст. автору "Дон-Кіхота" довелося осміювати захоплення своїх співвітчизників старими романами, все ще не забутими.
Список використаної літератури
1. Андрєєва В.І. Література середньовіччя. - М., 2000.
2. Літературна енциклопедія. - М., 1994.
3. Рицарська культура / За ред. Смолянкова В.М. - М., 1998.
Loading...

 
 

Цікаве