WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Корифей давньоримської літератури – Вергілій - Реферат

Корифей давньоримської літератури – Вергілій - Реферат

віддаються любові і поезії; охоче вводяться і народні повір'я. Пастухи Вергілія - цілком умовні фігури для проголошення плавних віршів у "ніжному" стилі з гостро відточеними сентенціями, котрі поет найчастіше більше цінкє, ніж сувору витриманістю ситуації цілого вірша.
Події громадянської війни, що почалася після вбивства Цезаря, служать матеріалом для діалогів між пастухами в еклогах 1 і 9; у 1 еклозі до вуст пастуха Тітіра вкладена хвала божественному юнаку, що дозволив йому залишитися на своїй ділянці, у те час як усі сусіди вигнані. Зовсім особливе місце займає знаменита 4 еклога, що є хвалою новому політичному порядкові, убраною у форму оракула, котрий провіщую близьке народження нового бога, що врятує світ. Древні християни бачили в цьому хлопчику Христа; 4 еклога дійсно ґрунтується на тих самих релігійних уявленнях еллінізму, з яких згодом виросло християнство. "Буколіками" Вергілій звернув на себе увагу Октавіана і його сподвижника Мецената, що були зацікавлені в літературній пропаґанді ідеологічних основ нового ладу. Цей лад вимагав нової державницької ідеології, пофарбованої в романтичне преклоніння перед римською стародавністю.
На пропозицією Мецената Вергілій пише "Георгіки", дидактичну поему про сільське господарство і працює над ними 7 років (приблизно 37-30 до н. е.). Поета привабило завдання боротьби з матеріалом, що важко піддається естетическому оформленню, і він виконав його з набагато більшим успіхом, ніж елліністичні автори дидактичних поем. "Георгіки" складаються з 4 книг: 1. Про посівне господарство, 2. Про культуру винограду і плодоносних дерев, 3. Про скотарство, 4. Про бджіл - звичайний порядок розташування в римських сільськогосподарських творах. Поема розцвічена стилістичними орнаментами, блискучими описами, картинами стилізованої в ідилічні тони сільського життя.
При стилістичній обробці Вергілій широко використовував старий літературний матеріал, відповідно до традицій "неотериків", які залишили глибокий слід на усій творчості Вергілія. Спокійну об'єктивність дидактичної поезії еллінізму він замінює високим пафосом, що досягає найбільшої напруженості в численних відступах, серед яких слід особливо зазначити хвалу Італії і хвалу мирному сільському життю в другій книзі як літературне оформлення актуальних політичних гасел. По всьому твору розсипані хвали Октавіану.
Головний твір Вергілія - героїчна поема "Енеїда". В основі її лежить сказання про благочестивого троянця Енея, сина Анхіза й Венери, що втік під час пожежі Трої в латинську землю. За офіційною версією римляни вважалися нащадками троянців, а рід Юліїв, до якого зараховував себе Октавіан Авґуст, вів своє походження від самого Енея.
Поема Вергілія мала стати хвалою предкам Октавіана і древніх установлень, реставратором яких той себе вважав. Новий літературний смак, що звернувся до класичних зразків, вимагав створення великого епосу, збагаченого новим соціально-політичним і релігійно-філософським змістом; і Вергілій створив новий тип епічної поеми. У побудові "Енеїди" підкреслене прагнення створити римську паралель поемам Гомера. Більшість мотивів "Енеїди" Вергілій знайшов вже в існуючих обробках сказання про Енея, але вибір і розташування їх належать самому Вергілію і підпорядковані його поетичному завданню.
Вергілій, читаючий "Енеїду"
Не тільки в загальній побудові, а й у цілому ряді сюжетних деталей і в стилістичній обробці (порівняння, метафори, епітети тощо) виявляється бажання Вергілія "суперничати" з Гомером. Тим різкіше виявляються глибокі відмінності. "Епічний спокій", любовне вимальовування деталей не приваблюють Вергілія. "Енеїда" являє собою низку оповідань, повних драматичного руху, строго концентрованих, патетично напружених; ланки цього ланцюга з'єднані майстерними переходами і спільною цілеспрямованістю, що створює єдність поеми. Рушійна її сила - воля долі, котра веде Енея до заснування нового царства в латинській землі, а нащадків Енея до влади над світом. "Енеїда" повна оракулами, віщими снами, чудесами і знаменнями, що керують кожною дією Енея і провіщають прийдешню велич римського народу і звитяги його діячів аж до самого Октавіана Авґуста. Масових сцен Вергілій уникає, виділяючи звичайно кілька фігур, щиросердечні переживання яких і створюють драматичний рух. Драматизм посилюється стилістичною обробкою: Вергілій майстерним добором і розташуванням слів вміє додавати стертим формулам повсякденної мови велику виразність і емоційне забарвлення.
У зображенні богів та героїв Вергілій ретельно уникає грубе і комічне, котре так часто має місце в Гомера, і прагне до "блогородних" афектів. У ясному членуванні цілого на частин й у драматизації частин Вергілій знаходить потрібний йому середній шлях між Гомером і "неотериками" і створює нову техніку епічного оповідання, що протягом століть слугувала зразком для наступних поетів.
Щоправда, герої Вергілія атомістичні, вони діють поза середовищем і є маріонетками в руках долі, але таке було життєвідчування атомізованого суспільства елліністичних монархій і Римської імперії. Головний герой Вергілія, "благочестивий" Еней, з його своєрідною пасивністю в добровільному підпорядкуванні долі, втілює ідеал стоїцизму, що став майже офіційною ідеологією. І сам поет виступає як проповідник стоїчних ідей: картина підземного царства в 6 пісні, з мученнями грішників і блаженством праведних, намальована відповідно до уявлень стоїків. "Енеїда" була закінчена лише начорно. Але й у цьому "чорновому" вигляді "Енеїда" відрізняється високою досконалістю вірша, поглиблюючи реформу, розпочату в "Буколіках".
Вергілію приписувався ще ряд дрібних творів. Безсумнівно справжніми є лише деякі вірші з "Каталептон". Автентичність інших сумнівна.
Дуже скоро Вергілій став класиком. Уся пізніша римська поезія повна запозичень з Вергілія. Згадане вище тлумачення 4 еклоги додавало Вергілію особливе значення й в очах християн як у стародавності, так і в середні віки; тому твори його дійшли в дуже великій кількості списків.
Вергілій з музами (древня мозаїка)
Вергілій вважався джерелом знання, навіть "чарівником", носієм вищого одкровення, за книгами Вергілія ворожили.
Дуже великий вплив Вергілія на латинську поезію середніх століть: часто з окремих віршів Вергілія складалися нові твори. Вплив Вергілія помітний і на середньовічному епосі на народних мовах. Данте обрав Вергілія у провідники пеклом і чистилищем. У XVІ-XVІІІ ст. Вергілія вважали найбільшим світовим поетом, знаходячи його більш "галантним", ніж Гомер. Героїчна і пастушача поема цього часу розвивається під знаком наслідування Вергілію; комічна поема охоче пародіює його ("травестія", "бурлеск"), напр. "Перелицьований Вергілій" Скаррона(1648-1653), "Виргилиева Енеида, вывороченная наизнанку" Н. П. Осипова й О. Котельницкого (1791) і знамените українське "перелицювання" І. Котляревского (1798).
Список використаної літератури
1. Гаспаров М. Вергілій - поет майбутнього//Вергілій. Буколіки. Георгіки. Енеїда.- М, 1979;
2. Старостина Н. А. "Буколіки" Вергілія: Деякі особливості жанрової структури // Питання класичної філології.- 1971.- №3-4;
3. Тахогоди А. А Хронічні мотиви в "Енеїді" Вергілія як одні з принципів стилю // Питання класичної філології:- 1973:- №5.
Loading...

 
 

Цікаве