WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Макс Фріш - Реферат

Макс Фріш - Реферат

місць і прорахунків у цих п'єсах зроблено у дружньому листі Брехта.
У 1949 році завершилося нарешті будівництво басейну за проектом архітектора М. Фріша. Через два роки, коли був закінчений перший варіант "Графа Едерланда", і М. Фріш одержав річну стипендію для стажування в Сполучених Штатах, він назавжди залишив архітектуру, остаточно змінивши креслярську дошку на друкарську машинку. Починаючи з "Дон Жуана, або Любові до геометрії", написаного наполовину в Нью-Йорку, наполовину - в Цюріху (1952) і роману "Штіллер" (1954), М. Фріш усе більше й більше завойовує європейське й світове визнання. Зріла майстерність вимагає досконалості, високої вимогливості до себе. Інтервали між окремими творами М. Фріша постійно збільшуються. За останні п'ятнадцять років він написав лише три п'єси - "Бідерман і палії" (1958), "Андорра" (1961) і "Біографія" (1967) - тадва романи: "Гомо Фабер" (1957) і "Нехай мене звуть Гантевбайн" (1964). Називаючи свої п'єси-притчі "моделями", М. Фріш сам становить типову "модель" сучасного популярного письменника - способом життя, суспільним темпераментом, навіть зовнішнім виглядом. Він, як і раніше, відчуває глибоку пристрасть до нових країн і людей, багато подорожує, виступаючи з інтерв'ю й доповідями, у яких вузькопрофесійні питання поступаються значним політичним, філософським, етичним явищам; М. Фріш миттєво реагує на будь-які важливі події, що відбуваються у світів його оцінки не завжди безперечні, але завжди продиктовані доброю волею. На сторінках "Леттр франсез" і "Вечірньої Москви", "Іноземної літератури" чи "Нью-Йорк таймс" нерідко з'являєтьса його портрет - високе чоло, високо підняті роздумом брови, лукавий прищур уважних очей за скельцями окулярів, незінна люлька у вольовому роті - обличчя - "модель", типова особистість письменника "постнігілістичнеї" епохи.
У будь-якій статті, нарисові, монографії про М. Фріша, у будь-якій енциклопедичній довідці про нього поряд із загальними міркуваннями про те, що М. Фріш піддає аналізу кризу сучасної західної цивілізації, неодмінно буде названа, й така риса, як проблема ідентичності. Зазначена проблема поставлена майже у всіх відомих нам творах М. Фріша. Недосвідчений читач, мало знайомий з духовною ситуацією сучасного Заходу й з інтелектуальними "поверхами" сучасної західної літератури, буде, може, неабияк здивований. А тимчасом Фріш далеко не перший і не єдиний, зрозуміло, хто цілком самостійно знайшов той болючий нерв нашого століття.
Проблема ідентичності, нерозривними нитками пов'язана з цілим комплексом проблем буржуазного суспільства новітньої формації, і насамперед з так званим відчуженням особистості. Феномен відчуження, що досяг апогею при фашизмі, своїм корінням сягає в самісіньку природу капіталістичних відносин. Наслідки цього явища позначилися на всіх галузях життя людини, значно видозмінивши його психологічний вигляд. Вузький обрій, периферійність праці людини, відлученої від споглядання широкої перспективи, приводили до фетишизації абстрактностей, до полохливої й боязкої залежності від анонімних сил, персоніфікованих у державі. Слово й діло розділилися, провалля між ними заповнили ілюзії, фантасмагоричні нав'язливі видіння, сомнамбулічні кошмари, що становлять зміст свідомості, ущемленої мерзенністю світобудови. Сейсмографом цих явищ у художній літературі є романи Достоєвського. Ще до цього вони були зафіксовані в трактатах датського філософа К'єркегора, який виявив тенденцію до "масового божевілля", здійсненого сторіччя тому. К'єркегор надав поміченій ним, драмі відчуження в душі людини універсальних рис, простежених ним аж до Сократа. Запропонований К'єркегором вихід - прорив до особистого містичного Бога через; знаходження власної, що не зводиться до трафарету індивідуальної екзистенції, при всій своїй практичній безплідності знайшов відгук серед багатьох дрібнобуржуазних філософів нашого століття.
Зосередивши свої спостереження на індивідуумі, замкнувши душею окремої людини суб'єктивну недугу К'єркегор не зміг виявити причин відчуження. Це вперше зробив Маркс, який розкрив соціально-екононічне підґрунтя цього явища й указав на його конкретно-історичну обумовлевість; Маркс переконливо довів - а наступний хід історичного розвитку підтвердив йото правоту,- що перебороти відчуження можна, тільки опираючись на соціалістичні перетворення.
Поділ праці призвів до розщеплення особистості. Щоб вижити, людина повинна була продавати частину себе свою працю її характер диктувався попитом: У сфері інтелектуальної праці це означає, що напрямок роботи, це багато в чому і її результат", задані правлячою верхівкою, визначенітим, що їй вигідно. Особистість розпадається на дві половинки. Одна з них "на роботі", інша "удома". На роботі, наприклад, вигідно утверджувати тлінність земного існування, моральну велич страждання й т. ін. Страждати у ярмі своєї домівки - боронь боже. Камю говорить, що він не бачив, щоб хтось умирав за онтологічний аргумент. Сучасний філософ на Заході може стверджувати доброту поміркованого й невибагливого стоїцизму, але спробуйте зазіхнути на його професорську платню. Сократ дав себе отруїти, Діоген сидів у бочці, Демокріт вирвав собі око, Бруно зійшов на багаття - але сучасний філософ, людина епохи відчуження, тільки глузуватиме над такою єдністю слова й діла.
Єдність слова й діла надихалася у колишніх філософів вірою в можливість перетворення дійсності. Сучасні ідеалістичні школи при всьому їхньому формальному розходженні незмінно сходяться в одному: у зневірі в цю можливість. Дійсність насправді жахлива й огидна (такий розповсюджений висновок). Але до неї можна пристосуватися (прагматизм). Можна уповати на Бога й загробне життя (неотомізм та інші релігійні течії). Можна посилатися на споконвічний і жорстокий природний стан (Фрейд, Юнг). Можна, зрештою, наважитися на романтичний індивідуальний бунт (екзистенціалізм) або впасти у відчай і убити себе (теж екзистенціалізм). Та не можна лише одного - змінити існуючий стан речей.
Так зовнішня множинність ідей легко піддається простій інтеграції. Так само ілюзорна й хибна воля вибору в суспільстві, як вибір живої людини між
Loading...

 
 

Цікаве