WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Вільям Шекспір - Реферат

Вільям Шекспір - Реферат

у театр. З його смертю в 1612р. завершується і творча діяльність Шекспіра, який у цьому ж році покидає Лондон і більше нічого не пише.
Але хто б не стояв за цим всесвітньо відомим іменем, незаперечним є той факт, що шекспірівські твори у своїй сукупності з надзвичайною силою виразності відбили всю гаму ренесансних роздумів і почуттів - від беззастережного уславлення людини, здатної піднятися силою свого духу і розуму на рівень богоподібного створіння, до глибоких розчарувань і сумнівів в божественній природі. У зв'язку з цим творчий шлях Шекспіра традиційно поділяють на три періоди.
До першого періоду (1590-1600) відносять драми-хроніки (9), комедії (10), трагедії (3), обидві поеми - "Венера і Адоніс" (1592), "Зганьблена Лукреція" (1593) та сонети (1953-1598).
Хроніки, з яких Шекспір розпочав свою творчість, були популярним жанрам у його попередників і сучасників, бо вони відповідалина загострений інтерес публіки до своєї історії і політичних проблем сучасності у період напруженої боротьби Англії з Іспанією. Одна за однією з'являються драми-хроніки, особливість яких є вміння драматурга масштабно малювати епоху живими і яскравими барвами, поєднуючи соціальне тло з долею конкретних персонажів: "Генріх VI, частина 2" (1590), "Генріх VI, частина 3" (1591), "Генріх VI, частина І" (1593), "Ричард III" (1594), "Ричард II" (1595), "Король Джон" (1596), "Генріх IV, частина 2" (1597), "Генріх IV, частина 2" (1598) і "Генріх V" (1598).
Паралельно з хроніками Шекспір пише цілу низку комедій: "Комедія помилок" (1592), "Приборкання непокірної" (1593), "Два веронці" (1594), "Марні зусилля кохання" (1594), "Сон літньої ночі" (1595), "Венеціанський купець" (1596), "Багато галасу даремно" (1599), "Віндзорські витівниці" (1598), "Як вам це подобається" (1599) і "Дванадцята ніч" (1600), а також три трагедії: "Тіт Андронік" (1593), "Ромео і Джульетта" (1594) і "Юлій Цезар" (1598).
Загальний характер творів цього періоду можна визначити як оптимістичний, забарвлений радісним сприйняттям життя у всій його розмаїтості, вірою у торжество розумного і доброго. Гуманістичним пафосом позначені також поеми і сонети, які відкривають реалістичністю своєї поетики новий етап у розвитку поезії Ренесансу. Сонети Шекспіра утворюють сюжетний цикл, побудований "а розвитку відносив між поетом, другом і "смуглявого леді". В сонетах постає складний і багатий світ ренесансної людини з її всеохоплюючим поглядом на світ, активним відношенням до життя, багатством душевних почуттів і переживань.
Другий період творчості Шекспіра (1601 -1608 рр.) позначений заглибленням поета в аналіз трагічних суперечностей людини, які з усією силою виявились під кінець Ренесансу. Навіть три комедії, написані в цей час, "Троїл і Крессіда" (1602); "Кінець діло вінчає" (1603); "Міра заміру" (1603) несуть на собі печать трагічного світосприйняття. Драматургічний геній Шекспіра найповніше проявився саме в трагедіях цього періоду: "Гамлет" (1601), Отелло"(1604), "Король Лір"(1605), "Мак-бет" (1606), "Антоній і Клеопатра" (1607), "Коріолан" (1607), "Тімон Афінський" (1608).
Квінтесенцією трагічного світовідчуття цих творів може слугувати сонет № 66, написаний значно раніше:
Я кличу смерть - давитися набридло
На жебри і приниження чеснот,
На безтурботне і вельможне бидло,
На правоту, що їй затисне рот.
На честь фальшиву, на дівочу вроду
Поганьблену, на зраду в пишноті,
На правду, що підлоті на вподобу
В бруд, обертає почуття святі,
І на мистецтво під п'ятою влади,
І на талант під наглядом шпика,
І на порядність, що безбожно краде,
І на добро, що в зла за служана!
Я від всього цього помер би нині,
Та як тебе лишити в самоті?
(Переклад Д. Павличка).
І, нарешті, третій, романтичний: період, який охоплює 1609- 1612 роки. В цей час він створює чотири трагікомедії, або романтичні драми: "Перікл"(1609), "Цимбелін"(1610), "Зимова казка" (1611), "Буря" (1612) і історичну драму "Генріх VIII" В трагікомедія панує атмосфера казково-фантастичного, в них добро і справедливість завжди перемагають сили зла. Так "цар драматичних поетів" (В. Бєлінський) до останнього свого твору залишається вірним світлим ідеалам гуманістичного мистецтва Ренесансу.
Серед знаменитих трагедій Шекспіра найбільшою популярністю на протязі віків користуються "Ромео і Джульєтта" і "Гамлет".
Трагедія "Ромео і Джульєтта" була написана в середині 90-х років, в перший, так званий, оптимістичний період його творчості, найбільш просякнутий ренесансним пафосом віри в людину і її безмежні можливості. В центрі трагедії, як і в написаних в цей час комедіях, історія світлого, романтично піднесеного і самовідданого кохання двох юних героїв, яка розгортається на фоні давньої кривавої ворожнечі між їх родинами - Монтеккі і Капулетті.
Кохання, яке виникає між Ромео, представником дому Монтеккі, і Джульєттою, представницею дому Капулетті, зображено Шекспіром як прекрасна, добра і позитивна сила, що здатна зламати анти людяну ворожнечу старого світу. Кохання пробуджує у Ромео і Джульєтти високі почуття, воно духовно їх збагачує і наповнює трепетним відчуттям краси життя. Шекспір створює один з найвеличніших гімнів коханню.
Головна принада її - писав про трагедію Іван Франко,- той чар молодості і свіжості, те поетичне сяйво, яким обласкані всі фігури, та простота і сила чуття, яка надає тій індивідуальній і припадковими явищами обставленій любовній історії вишу силу і "правдивість тисяч любовних історій".
ОСНОВНІ ТВОРИ:
"Гамлет", "Комедія помилок", "Приборкання непокірної", "Сон літньої ночі", "Багате галасу даремно", "Дванадцята ніч", "Ромео і Джульєтта"
ЛІТЕРАТУРА:
1. Аникст А.А. Творчество Шекспира.- М.- Л.: Худож. литература, І960.;
2. Гилилов Й. Игра об Уильяме Шекспире, или Тайна Великого Феникса.- М., 2004.;
3. Козимцев Г. Наш современник Шекспир.- 2-е изд.- М., 1966.;
4. Смирнов А.А. Шекспир.- Л.- М.: Искусство, 1963.;
5. Урнов М. Урною Д.М. Шекспир. Движение во времени.- М.: Наука, 1968.
Loading...

 
 

Цікаве