WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Хорхе Луїс Борхес - Реферат

Хорхе Луїс Борхес - Реферат

реальності, такої ж багатоликої, часом жорстокої, але приваблюючої, як Беатріс Вітербо.
Багато критиків і надто вибагливічитачі минулого були заворожені незрівнянною ерудицією Борхеса, його манерою подавати вимисел як коментар, просто переказ чужих книг. У його творах можна знайти ремінісценції, запозичення, приховані цитати: це й дотепні рішення честертонівського патера Брауна, який знаходив завдяки здоровому глузду й знанню людської психологи несподівані пояснення загадкових випадків. У "Трьох версіях зрадництва Іуди" і деяких інших оповіданнях, у яких новаторська і парадоксальна інтерпретація або міфу, або класичного літературного мотиву переломленої свідомості вигаданого персонажа, як результат його духовних пошуків, і оман, можна дослідити вплив "Легенди про Великого інквізитора" Достоєвського. У "Повідомленні Броуді" міститься пряме посилання на Свіфта. Очевидно, до філософських повістей Вольтера "Задіг, чи Доля" і "Царівна Вавілонська" тяжіє у Борхеса сама ідея перетворення Вавілону ("Лотерея у Вавілоні", "Вавілонська бібліотека "). У запозичених мотивах Борхес вступає у діалог, гру.
У зібранні творів Борхеса чимало оповідань про повсякденні життєві драми, про звичайних, грубих, які не пишуть і навіть не читають книг, людей. Письменник збирався надалі розвивати саме цей напрямок. В інтерв'ю в 1967 році він заявив, що думає писати на реальні теми й опублікувати книгу психологічних творів, де буде намагатися уникнути містичного, уникнути лабіринтів, дзеркал, усіх маній, смертей, щоб персонажі були такими, які вони є. Не можна сказати, щоб ця програма була цілком виконана. Смерть присутня практично в кожному творі Борхеса, адже йому потрібні екстремальні, "фатальні" ситуації, у яких персонаж може розкрити в собі щось несподіване чи переважаюче сподівання. При цьому Борхес підходить до людської психології з тими ж мірками, що й до людської фантазії. Оповідання "Емма Цунц" критики звичайно витлумачують як свого роду вправу з фрейдистської теми "комплексу Електри". Однак усе-таки вважаємо, що головне для Борхеса - зовсім не стосунки Емми з батьком. Головне в творі - це подив перед таємничою здатністю людини до миттєвого і безповоротного переродження, опанування неприборканих і доти невідомих самій людині внутрішніх сил. Боязка й соромлива фабрична робітниця здійснює ретельно продумане убивство-помсту, без вагань жертвуючи своєю цнотливістю. Зовсім несподіваного повороту набуває і розвиток, здавалося б, добре відомої в літературі теми суперництва двох братів через жінку ("Розлучниця"). А в пригодницьких оповіданнях зі збірника "Всесвітня історія підлості" ("Удова Чинга, піратка", "Безкорисливий убивця Білл Харріган" і ін.) Борхес дивується розмахові зла, настільки ж неприборканого, наскільки може бути неприборканою фантазія людини.
У творчості Борхеса є зіткнення двох полюсів, двох протиборчих стихій. На одному полюсі - вимисли інтелекту та фантазії, на іншому - те, що Борхес любить позначати словом "епічне". Епічне для нього - це насичена дією національна історія. Предки Борхеса брали участь майже у всіх головних подіях історії Аргентини й Уругваю. Його прадід боровся і переміг під прапорами Болівара в славній битві під Хуніне (1824), що була початком повного визволення Латинської Америки від іспанського колоніального ярма. Борхес пише про долю предків: "Я ніколи не переставав відчувати ностальгію щодо їх епічної долі, у якій боги мені відмовили". Тому з любовним описом старих кварталів Буенос-Айреса, з обробкою місцевих переказів ми бачимо багато оповідань у Борхеса, Аргентинське минуле з'являється в його оповіданнях, як "втрачений рай". Борхеса завжди приваблював цей маргінальний світ, адже там було своє сповідання віри: хоробрість, вірність дружбі, готовність гідно зустріти смертну годину ("Південь"). З'являються твори, де події описані з глибоким інтересом до національної історії ("Інша смерть", "Найстарша сеньйора", "Гуаякіль").
Отже, твори Борхеєа об'єднані тим, що спрямовані на пізнання людини: й розуму й душі, фантазії і волі, здатності мислити та необхідності діяти. Усе це, за глибоким переконанням письменника, існує неподільно. "Я гадаю,- говорить Борхес,- що люди взагалі помиляються, коли вважають, що лише повсякденне представляє реальність, а все інше ірреальне. У широкому розумінні пристрасті, ідеї, припущення настільки ж реальні, як факти повсякдення, і більше того - створюють факти повсякдення. Я упевнений, що усі філософи світу впливають на повсякденне життя". Жорстоку байдужість до долі простої людини Борхес викрив у "Найстаршій сеньйорі".
Як і багатьох інших письменників Латинської Америки, Борхе-са найвищою мірою хвилює проблема духовних традицій. У статті "Аргентинський письменник і традиція" (1932) він рішуче висловився за прилучення до світової культури: тільки оволодіння її багатствами допоможе проявитися аргентинській сутності.
У 50-і роки до Борхеса приходить широке визнання. Його книги друкують величезними тиражами - спочатку в Європі, потім і в усьому світі, а в 1955 році, після падіння диктатури Перона Борхеса призначають директором Національної бібліотеки Буенос-Айреса. Це призначення майже одночасно збіглося з повною сліпотою письменника. Борхес мужньо переносить сліпоту. Він заміняє видимий світ, назавжди втрачений, світом культури. Борхеса тепер ніщо не виволікає він літератури. Виходять його збірники "Діяч" (1960), "Золото тигрів" (1972), "Книга піску" (1975) та ін. Борхес багато подорожує, відвідує Англію, Франції, Іспанію, Ізраїль, США, Перу. Його перекладають, вивчають, цитують у всіх країнах.
В нашу епоху Латиноамериканська література зуміла зробити незаперечне оригінальний, самобутній внесок у художній розвиток людства завдяки тому, що усі великі художники прагнули об'єднати, синтезувати свою народну традицію і європейський, а потім і світовий культурний досвід ("Сто років самотності" Гарсіа Маркеса, "Мінливості методу" і "Весна священна" Карпентьєра, оповідання і романи Кортасара, Онетти, Отеро Сільви, Варгаса Льоси; у цьому ряду має бути названий і Хорхе Борхес - він ішов і йде своїм, особливим шляхом, але до спільної мети.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
"Діяч", "Золото тигрів", "Книга піску", "Найстарша сеньйора", "Всесвітня історія безчестя", "Історія вічності", "Вимисли", "Алеф", "Нові розслідування", "Повідомлення Броуді", "Кола руїн", "Зустріч", "Письмена Бога", "П'єр Менар, автор "Дон Кіхота", "Тлін, Укбар", "Три версії зрадництва Іуди".
ЛІТЕРАТУРА:
1. Фуентес К. Новий латиноамериканский роман // Писатели Латинской Америки о литературе,- М, 1982.;
2. Левин Ю. Й. Повествовательная структура как генератор смысла. Текст в тексте X. Л. Борхеса //Текст в тексте. Труда по знаковым системам.- Тарту; 1981
3. Степанов Г. В. Поучительный експеримент X. Л. Борхеса // Степанов Г. В. Язик. Литература. Поетика.- М., 1988.;
4. Письменники Латинської Америки про літературу: -М; Веселка, 1982;
Loading...

 
 

Цікаве