WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Колористичний контраст у російських віршах ХХ ст. - Реферат

Колористичний контраст у російських віршах ХХ ст. - Реферат

Колористичний контраст і засоби його реалізації у російських поетичних текстах 70 80 х рр. ХХ ст. (белый - черный)
Контраст - одна з найяскравіших характеристик поетичної стилістики - пронизує усю творчість письменників, які відображали дійсність 70-80-х рр. ХХ ст.: Б.Окуджави, Н.Матвєєвої, Л.Татьяничевої, М.Дудіна, С.Орлова та ін.
Колористичні означення белый і черный у поетиці контрасту відзначаються великими інформативними і функціональними можливостями і, як зазначає І.Бабій, "завдяки складній семантичній струк-турі, широкій сполучуваності, великим естетичним можливостям характеризуються багатством семантичної наповненості та виконуваних функцій у контексті твору" [2, 188].
Лексико-семантичні поля белого і черного кольорів мають відмінні семантичні ознаки. Основне значення белый - "имеющий цвет снега, молока, мела" [10, т. 1]; черный - кольору "сажи, угля, самый темный из всех цветов" [10, т. 17]. Визначальним є те, що БАС [10] наголошує на прямому протиставленні цих кольорів. Обидва колірних прикметники мають широкі лексико-семантичні поля не тільки в прямому, але й у переносному значенні.
Природно, що антонімічність створюється найповніше і найяскравіше завдяки колірним означенням у прямому значенні, тобто за допомогою ядерних компонентів колористичного поля:
О Володе Высоцком я песню придумать хотел,
но дрожала рука и мотив со стихом не сходился...
Белый аист московский на белое небо взлетел,
черный аист московский на черную землю спустился.
(Б.Окуджава)
Ходит белая ворона -
Очень странная персона:
Почему-то не черна...
К черной стае не прибиться
Этой грустной белой птице -
Не похожа на других.
(Ю.Друнина)
Тісний зв'язок між прямим значенням слова і темою художнього твору був охарактеризований Г.О.Винокуром при розгляді поетичної мови в її художній фунції, мови як матеріалу мистецтва: "Установление тех конечных значений, которые как бы просвечивают сквозь прямые значения слова в поэтическом языке, - задача для самого языковедения непосильная: это есть задача толкования поэзии. Но, несомненно, в задачу лингвистического исследования входит установление отношений между обоими типами значений слова - прямым и поэтическим" [5, 53-54].
Емоційно-образні ускладнення виявляються в таких випадках у наявності персоніфікаційного ефекту, який щоразу формується індивідуально у різних поетів. Якщо Б.Окуджава вже у першій строфі, певно, вказує на особистість, постать якої опоетизовуватиметься у вірші, то Ю.Друніна створює ефект персоніфікації завдяки "втручанню" означень іншої парадигматичної групи - слів, які називають психологічний стан людини (персона, грустный). МАС [9, т. 1] фіксує словосполучення белая ворона як фразеологізм, що стосується людини, яка різко виділяється серед інших, є несхожою на оточуючих [9, т. 1].
Варіативне зіставлення виникає й завдяки накладенню або поєднанню наведених номінацій. Воно може здійснюватись об'єднанням слів-основ у структурі складного прикметника або ж на синтаксичному рівні, в тричленних конструкціях, іменні компоненти яких зв'язуються за посередництвом дієслова:
Станет мир черно-белым,
Как в старом кино.
(Л.Татьяничева)
Поистине, я знаю, трясогузка,
Была бы до суровости серьезна
Твоя из черно-белых нитей блузка,
Не будь ты так резва и грациозна!
(Н.Матвеева)
або:
Мне грустно. Но черное спаяно с белым
И левое с правым, и мир симметричен.
И нету у жизни и смерти предела,
А времени ветер не знает различий.
(С.Орлов)
Одна з улюблених форм контрасту в поетичних текстах 70-80-х рр. ХХ ст. - це створення образу чорної плями на білому тлі або ж, рідше, навпаки - білого на чорному тлі:
Все зароки не в срок
Да не впрок,
Черным тополем
В белом снегу
Ты стоишь
На развилке дорог.
(Л.Татьяничева)
О, этот светлый
Покой-чародей!
Очарованием смелым
Сделай меж белых
Своих лебедей
Черного лебедя - белым!
(М.Рубцов)
Пор.:
Мало прошло по земле справедливых баталий:
В черной отаре - лишь несколько белых овец!
Но и в приятнейших войнах, как мы подсчитали,
Все-таки самое славное время - конец.
(Н.Матвеева)
Зваживши на останній із охарактеризованих прийомів, які створюють контрастні ситуації у художньому тексті, необхідно відзначити, що в образному відтворенні їх взаємодіють метафоричні структури, які ґрунтуються на моделях, близьких до узуальних, що із значною мірою об'єктивності відображають реальні зв'язки предметів і явищ навколишнього світу і водночас символічно ускладнюються у Л.Татья-ничевої, М.Рубцова, Н.Матвєєвої та ін.
Використання символів у поезії пов'язане з тим, що вони мають "філософську смислову наповненість" і постають унаслідок процесу "активного перетворення внутрішнього на зовнішнє" та характеризуються "відмінністю внутрішнього і зовнішнього" [8, 635]. Отже, зміст символу також базується на контрастній основі. Колір у мовних системах взагалі має виразне символічне навантаження - давно закріпилося символічне значення за білим кольором. Так, іще за часів Римської імперії громадянин, який обирався на муніципальну посаду, повинен був з'явитися перед виборцями у білому вбранні, що символізувало його моральну чистоту, святість, саможертовність.
Ця традиційно усталена символіка продовжує розвиватися в різних мовах протягом століть. Образ берези стає утіленням Росії, адже постійним епітетом для назви цього дерева у фольклорі є означення белая [10, т. 1]. У поезіях 70-80-х рр. воно формує розгалужене лексико-семантичне поле, стаючи центром ускладнених метафор:
Береза - в рисунке полос, полотенец, подковок, -
Как голос серебряный, сорванный несколько раз;
Не будь черных - на белом стволе - остановок,
Совсем бы она улетела, пропала из глаз...
(Н.Матвеева)
Краса белоствольных берез!
Взгляни -
И ты сразу поверишь,
Что это волшебник нанес
На белое
Черную ретушь.
(Л.Татьяничева)
Дехто з літературних критиків, коли йдеться про символіку та метафористику, як зазначає Н.Д.Арутюнова, не розрізняє ці поняття в індивідуальному стилі того чи іншого письменника. За свідченням автора, можна зустріти синонімічне вживання виразів "метафористичний образ" та "символічний образ". Це відбувається тому, що і символ і метафора вийшли з одного джерела - образу. Але якщо метафора зберігає цілісність образу, то символ лише "может получить отдельный признак образа ..." [1, 24], наприклад, його колористичне забарвлення.
М.І.Філон, вивчаючи символічні значення лексичних одиниць у поезії Т.Шевченка, окремо виділяє слова-символи з дещо складнішим емоційно-експресивним переносним значенням, уживання яких зумовлене переходом діалектичного у "гранично узагальнену сутність" [11, 93].
Подібний підхід до аналізу процесу виникнення символу простежується й у О.Т.Черкасової, на думку якої, символ - це явище переносу, якепротиставляється нею процесам метафоризації [12, 29].
Л.Татьяничева, створююючи символічний образ весни, опоетизовує його згідно з власним світосприйняттям і психологічним станом. Зоровий образ вирішується в белом (сніг) та черном (вогка земля) тонах; у вірші "Март" цей образ формує кільцеву композицію:
Белой птицей
С черным хвостом
Скоро к нам явится март.

Под темным,
Капелью исклеванным льдом
Проснется лесной ручей...
Белая птица с черным хвостом
Спит на моем плече.
Роль предметних слів-іменників у цьому символічному образі весни є другорядною. "Експресивний центр" образу вірша - це колористичні означення, які в контексті отримують самостійну характеристику. За термінологією Н.А.Басілая, означення у наведених бінармах (виразах, у яких простежується чіткий розподіл функцій між компонентами: один із них слугує мікроконтекстом, що сприяє метафоризації другого компонента) виконують метафоризуючу функцію, вони асимілюють другий компонент бінарми, підкоряючи його своїм валентним зв'язком [3, 234].
Виділені означення набувають образного звучання у контексті всього твору: але, як слушно зауважує Л.І.Єрьоміна, якісна характеристика, емоційна домінанта образу, є стійкою не тільки для даного епізоду, але й визначає поетичне осмислення всього контексту [7, 9].
Рідше спостерігається в образному застосуванні субстантивовані прикметники белый і черный. Так, у вірші М.Дудіна "На океан идет Сахара" субстантивати є усталеними моделями, які без особливих образних ускладнень називають людей за їх приналежністю до певної раси, скажімо, белый: "о народах, обладающих светлой, белой кожей, (в противоположность чернокожим, желтокожим и краснокожим)" [10,
Loading...

 
 

Цікаве