WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Роберт Бернс - Реферат

Роберт Бернс - Реферат

зустрів, він запам'ятовував надовго. Він не байдужий до людей. Одних він кохає, дружить з ними, інших - ненавидить; багатьох називає на ім'я, і цими іменами постають життя і особистості, а читач надовго запам'ятовує їх. Такими є користолюбна Меті з млину, наполегливий і чарівний залицяльник Фіндлей, гордівлива Тіббі, веселий Віллі-гультяй, друг поета Джон Андерсон. А серед них сам Бернс - веселий і сміливий, ніжний і палкий в коханні, вірний у дружбі. Він податне з читачем щасливі й важкі хвилини.
Уже ранні вірші Бернса були сповнені глибоких роздумів про час, життя людей, про себе та інших, таких само, як він. Поряд з піснями про кохання, розлуку, сум, піснями, що написані на популярні народні мотиви, виникли такі поетичні відкриття, як "Польовій миші, чиє гніздо я зруйнував плугом", "Був чесний фермер мій батько", "Дружба минулих літ" та багато сатиричних творів.
Вальтер Скоті захищав Бернса від звинувачень у "грубості", "невихованості", дуже точно поцінував характер його обдарування, в якому поєдналися лірика й сатира. Він досить чітко визначив громадянську позицію поета: "Відчуття власної гідності, образ мислення, та й саме обурення Бернса були плебейські, щоправда, такі, що бувають у плебея з гордою душею, у афінського чи римського громадянина".
Друга половина 80-х років була для поета та його сучасників сповнена хвилювань у зв'язку з революцією в Північній Америці, передреволюційною кризою у Франції, політичним збуренням в Англії. До них додалися особисті проблеми та зміни в житті поета. Він закохався в дочку багатого фермера Джин Армор, але не бачився з нею близько трьох років. Смерть батька, фінансові та сімейні незгоди змусили його серйозно подумати про від'їзд до Ямайки. Але він не прагнув зробити свою поезію джерелом заробітку грошей.
Бернс не поїхав, але був вимушений погодитися з запропонованою йому посадою акцизного чиновника, і до кінця своїх днів він ніс ярмо цієї нудної та погано оплачуваної посади. Керівництво строго контролювала поета-вільнодумця, якому "не годилося" цікавитися політикою.
Велику роль у творчості Бернса відігравала любов до людей праці. Його ідеал людини виникав в осмисленні народної історії і багатовікового досвіду трудових низів, їх теперішнього становища. Любов поета належить чесним і добрим трудівникам, борцям за правду та людяність. Разом з цим, він відкидає поширені в шотландському народі консервативно-націоналістичні ілюзії. Це відбилося в поетичній оцінці доль та особистостей шотландських королів, від Марії Стюарт до принца-претендента. Рух вперед і тільки вперед стверджував він як закон буття.
Боротьба нового зі старим у Бернса драматична, здатна привести до непередбачених випадковостей та трагедій, все, що стоїть на шляху до майбутнього, повинно бути знищено. Таким є підтекст "Пісні смерті" (1792), "Дерева Свободи" (1793) та інших віршів що були написані в роки Великої французької революції. Ще раніше поет був за американську революцію. Він сприйняв її як удар по британській монархії. Але події у Франції були йому ближчі. Бернс із захопленням зустрів падіння Бастилії, суд і вирок Конвента Бдобонам, був захоплений боротьбою Республіки проти армії антифранцузької коаліції. Вірш "Дерево Свободи" глибоко узагальнило цю впевненість поета в правоті санкюлотів, в загальноєвропейському значенні досвіду Франції, особливо важливого для Англії. Оцінка в цьому вірші англійської .революції XVII століття ще раз підтверджує проникливість і гостроту історичних поглядів поета. Але текст цього вірша було опубліковано лише в 1838 році, та й згодом він входив не до всіх видань його віршів. Відгуки Бернса на революцію у Франції є не тільки свідченням його симпатії до неї, але ,й програмою боротьби за бажану Свободу й Справедливість, за справжню велич людини, не підвладну коронам та грошам.
Англійська реакція тих років і пізнішого часу особливо ненавиділа його викривальні сатири та епіграми. Багато з них були спрямовані проти війни. "Війни - чумні епідемії, в яких винна не природа, а люди". Він прямо казав, що війни потрібні монархам, парламентаріям, торгашам: війну благословляє церква; її чекають, а з нею і нові чини, генерали, їх прибутки й слава оплачені ціною тисяч людських життів ("Подяка за національну перемогу" ). Тільки війна за свободу народу є виправданою.
Політичні сатири й епіграми Бернса звичайно мали точну адресу й стверджували принципи плебейсько-демократичної державності й моралі. Одна з найголовніших мішеней викриття у Бернса - дворянсько-буржуазна парламентська система в англо-шотландському варіанті.
Про королівське подружжя Ганноверів - Георга III та його дружину, про їхнього спадкоємця Бернс говорив зі зневажливою іронією в "Трактирній баладі", в сатиричній поемі "Сон" - глузливому вітанні короля вдень його народження, та в інших віршах. Короновані особи Англії - жалюгідні маріонетки в руках тих; хто наживається на фінансових спекуляціях і розпочинає війни. Союз продажних політиків із торгівцями та церквою, передвиборні спекуляції розкриті Бернсом у сатирах "Галерея політиків і святош", "Балада про вибори містера Уерона" та інших. Ці віршовані політичні фельєтони розкривають існуючу систему злочинного обману народу. Серед пізніх, сповнених гніву та болю сатир, особливо вирізняється "Послання Вельзевула" (1790).
В інтенсивному становленні соціального досвіду Бернса та його революційно-плібейського світогляду розкривалися все нові можливості й грані. Новаторський напрямок свого часу - сентименталізм - Бернс піддав критичній оцінці, відкинув у ньому те, що він назвав "манірством" (сльозливу чуйність, пасивність, релігійні ілюзії авторів і героїв). У предромантизмі він не сприйняв поетизацію відчаї та жаху перед життям. Центральна тема передромантиків - всесилля диявола, зла у світі - вирішена Бернсом без містики, в матеріалістичному плані, включає політичну оцінку реальних сил епохи. Гострий здоровий глузд, солоний народний гумор поета руйнували передромантичну поетизацію зустрічей з "нечистою силою". Гарна пародія на предромантичні "дияволіади" - комічна поема Бернса "Том О.Шентер".
У віршах Бернса звучить шотландський діалект; багато з них написані на мотиви народних пісень і самі стали піснями, які й сьогодні співає Шотландія. Оновлення і демократизація тематики, мови, художніх засобів йшли в нього в єдності з перебудовою традиційної системи ліричних жанрів, її збагаченням. Дивна енергія, гострота та багатство суджень, багато ритмів і інтонацій, дивна гнучкість і барвистість народної мови - ці характерні особливості найкращих віршів Бернса принесли йому всесвітню відомість.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
збірки "Кільмарнокеький томик" (1786), "Едінбурзький том" (1787), "Послання Вельзевула" (1790), "Пісні смерті" (1792), "Дерево Свободи" (1793), поема "Том О. Шентер".
ЛІТЕРАТУРА:
1. Елистратова А.А.Роберт Берне. Критико-биографический очерк. - М.,1957;
2. Английская поезия в руских переводах XIV - XIXвв.- М.,1981;
3. Історія зарубіжної літератури XVIII сторіччя.-М., 1990.
Loading...

 
 

Цікаве