WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Роберт Бернс - Реферат

Роберт Бернс - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
РОБЕРТ БЕРНС
РОБЕРТ БЕРНС
(1759-І796)
"Незвичайна людина" або ще - "геніальний поет Шотландії",- так називав Вальтер Скотт Роберта Бернса, бідного селянина, який став видатним художником слова.
Його країна була країною героїчної і трагічної долі: в 1707 році вона після важкої багатовікової боротьби була об'єднана з Англією й відчула на собі її великий вплив. Внаслідок швидкого зростання буржуазних відношень, огороджування та промислового перевороту почали зникати стародавні кланові традиції, відбулося масове озлидніння вільних землеробів та дрібних ремісників. Два повстання проти англійців (1715 та 1745 років) були жорстоко придушені й призвели до ще більшого посилення гніту, податкового та бюрократичного натиску на найбідніше населення. Такою була соціально-політична ситуація, в якій розвивалася творчість Бернса. З ранніх років у його свідомості перепліталися загострене відчуття національної гордості за минуле Шотландії і скорботне відчуття трагізму її теперішнього становища.
Як людина та як поет Бернс формувався під впливом двох національних культур - шотландської та англійської, їх взаємодія склалася здавна, але після унії загальнодержавною мовою була визнана англійська, а шотландська зведена до рівня діалекту. Панівні класи Англії намагалися насадити свою культуру, що не могло не породити в переможеному, але не зламаному народі непереборного бажання зберегти національні традиції, зберегти рідну мову. Працюючи в цих умовах, Роберт Бернс зумів піднятися і над рабським схиленням перед англійською літературою, і над національною обмеженістю, зумів поєднати у своїй поезії все найкраще з обох літературних традицій, по-своєму осмисливши й синтезувавши їх, Роберт Бернс народився в сім'ї фермера. Коротке його життя минало в безперервній боротьбі зі злиднями, у важкій праці на фермах, орендування яких було вигідне лише для землевласників.
Зіткнення з жадібними й грубими, володарями, з проповідниками кальвіністських общин і простими, людьми в невеликих селах південно-західної Шотландії, де минула дитинство та юність поета, рано познайомили його з нерівністю та утиском бідняків. Людина незалежного розуму й гордої душі, він глибоко співчував таким, як він сам, безправним трудівникам.
Його освіта обмежилась уроками батька, який знав грамоту й лічбу, читанням маленької бібліотеки, що ретельно зберігалася. Потяг юнака до знане побачив і розвинув сором'язливий сільський вчитель, друг його батька. Багатий духовний світ поета, його надзвичайна майстерність - все це отримано шляхом безперервної й наполегливої самоосвіти.
Поетичний хист у Бернса прокинувся рано. Перший вірш про світле юнацьке кохання ("Надзвичайна Нелді") було написано в п'ятнадцять років. За ним з'явилися й інш. Їх любили, запам'ятовували друзі Бернса - сільська молодь, місцеві інтелігенти. За передплатою цих шанувальників, у провінційному містечку 1786 року вперше була опублікована маленька книжка його віршів ("Кільмарнокський томик"). Жодне з единбурзьких видань більшої за обсягом книжки поем і лірики ("Единбурзький том",1787), навіть мода на поета-орача в салонах Единбурга не змінили участі Бернса. Він, прожив у цьому місті близько двох років, бував у вищих колах, де викликав лише поблажливу цікавість і розмови, але продовжував жити в злиднях, в тривозі за рідних, без впевненості в завтрашньому дні. У "Стансах на ніщо" він сміливо назвав нікчемами тих; з ким йому доводилося зустрічатися в Единбурзі, які були байдужими до поета, до бід трудівників.
У ранніх поетичних спробах Бернса чітко помітні сліди знайомства з творчістю Поупа, Джонсона та інших представників просвітницького класицизму. Пізніше в поезії Бернса можна знайти переклик із багатьма англійськими та шотландськими поетами. Він ніколи не наслідував традиції повністю, він переосмислював їх і створював свою. Таке ж ставлення було у Бернса і до фольклору - основи його поезії. Це виражається в глибинному розумінні ним суті народної творчості і його сприйнятті передових ідей століття. У народній пісні авторська особистість зникала, а Бернс змішував голос народу з поетичним "я". Головними темами його поезії були любов та дружба, людина й природа.
Разом з цим, Бернс рано осмислив у своїх віршах та поемах зіткнення особистості й народу з суспільним злом, хоча, звісно, протиставлення інтимної та соціальної лірики в Бернса цілковито умовне. Вже рання лірика - це вірші про права молоді на щастя, про її зіткнення з деспотизмом релігії та сім'ї. Любов, у Бернса завжди є силою, що допомагає людині відстояти кохану людину, захистити її і себе від підступних ворогів. Поет нерідко особисто стикався зі святенництвом церковників. Він відкидає і висміює його у "Вітанні своєї позашлюбної доньки" (1785). У віршах Бернса часто відкидалося релігійне розуміння суті .людського буття. У "Похоронній пісні" він сперечається з апологією смерті як "найкращого друга бідноти" на дорозі до "загробної благодаті". Ця ж тема, у блискучому поєднанні сатири й гумору, розкрита у вірші "Смерть і доктор Харнбук", у якому вародіються як й поетизація, так і користолюбство лікарів, які наживаються на смерті. Надзвичайний реалістичний портрет донощика й розпусника в "Молитві святоші Вілі" та "Епітафії" йому ж, де реальний факт став приводом для хоробрих викриттів святенницької доктрини кальвінізму. Тупість священика та його пастви висміяна в сатирі "Тілвді". Бернс був не атеїстом, але йога деїзм був схожим з атеїстичним відкиданням ролі Бога в житті людини та природи.
Не в Богові, в природі, в житті, в боротьбі з прикрощами ставали мужніми і Бернс і його герої - прості люди. Не небесні сили, а особиста гідність, любов, допомога друзів підтримали їх.
Бернс рано почав замислюватися про причини суспільної нерівноправності. Спочатку у своїх віршах він був ладен покласти провину за всі незгоди бідняків та свої власні на сили світобудови - "небесні та диявольські". Але в пору зрілості він дійшов висновку, що не фатум, а реальні закони й порядки суспільства визначають участь людей. У 1785 році була написана кантата "Веселі злидні", її персонали - бродяги: каліка-солдат, бідна жінка, мандрівні актори й ремісники. У кожного в минулому горе, випробування, конфлікти із законом, а сьогодні - гоніння, злидні. Але вони залишилися людьми. Жадоба до життя, можливість веселитися, дружити й кохати, гостре глузливе мовлення, відважність і стійкість - ось як змалював поет у динамічному груповому портреті обездолених земляків, що є близькими за колоритом до застольних сцен у художників фламандської школи. На веселому нічному гульбищі в кублі розпусної Пуссі Ненсі поет підтримує бідняків. Його пісня, бунтарська й зарозуміла, є фіналом кантати:
До чорта тих, кого закони
Від народу бережуть!
В'язвшй- трусаян оборона
Церкви - святенництву приют.
Текст цієї кантати було опубліковано тільки після смерті письменника.
У поетичний світ Бернса одночасно з ліричним "я" увійшли Життя й долі йогосучасників: родичів, друзів, сусідів, тих, кого раптово
Loading...

 
 

Цікаве