WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Оскар Вайльд - Реферат

Оскар Вайльд - Реферат

котяться із сапфірових очей його статуї, яка стоїть на високій колоні над містом. Ластівка знімає з неї шматочки позолоти й відносить бідним, але згодом статую прибирають з міської площі: "У ній вже немає краси, а відтак, немає й користі",- говорить в Університеті професор Естетики. Автор прагнув викрити утилітарний, надто практичний підхід до краси - і парадоксально суперечив сам собі: краса душі й серця принца реалізувалися саме в його бажанні бути корисним людям. "Оскар Вайльд повстає проти самого себе, відкидає свій же ідеал бездумного, бездушного мистецтва, відмовляється від своєї гурманської естетики й вимагає мистецтва щиросердного, народженого любов'ю подвигом - зазначав К.Чуковський.
Роздумами про співвідношення добра, користі й краси проникнуті майже всі твори Вайльда, втім, фінали казок зазвичай песимістичні: Зло непереможне, торжество Добра не відбувається. Попри це, разом із саркастичним висміюванням вад несправедливого світу, казки Вайльда містять пристрасну проповідь добра, співчуття і краси.
"Портрет Доріана Грея"
(1891)
Роман "Портрет Доріана Грея" - один із найцікавіших і найзагадковіших Творів Вайльда.
Молодий Доріан Грей стає моделлю для найкращого портрета художника Безіла Холлуорда; а потім, під впливом проповідника гедонізму лорда Генрі Ваттона, перетворюється на невиправного себелюбця і шукача задоволень. Поступово людина та портрет ніби обмінюються ролями; Доріан Грей протягом вісімнадцяти років залишається зовні незмінним, а замість нього старіє картина, на якій час, пристрасті й вади моделі залишають свої сліди.
Мотив "двійництва", використаний у. "Доріані Греї",в романтичній літературі був найгострішою формою вираження "подвійності світу". На межі століть цей мотив виникає як підсумок роздумів про складність, а часом і "подвійність" людської особистості. У "Портреті Доріана Грея" Вайльд утілив свою концепцію людини, в душі якої і пекло, і рай.
У "Доріані Греї"; двійником, головного героя стає його портрет. Сам Доріан називає портрет "своїм щоденником". Фабульні межі роману обумовлені періодом цього подвійного життя людини та її зображення на полотні: розповідь про першу зустріч Доріана й лорда Генрі у студії Безіла Холлуорда в день завершення роботи над портретом - своєрідний пролог до дії; епізод, у якому троє слуг Грея, які увійшли до кімнати, побачили труп потворного старого біля портрета прекрасного юнака,- лаконічний епілог.
Утім, у романі Вайльда випробуванню піддається навіть не сам герой як особистість чи психологічний тип, а його світогляд, сповідувана ним ідеологічна програма - "новий гедонізм" - філософський принцип, згідно з яким добро визначається як те, що дає насолоду й звільнення від страждання, а зло як те, що викликає страждання.
Лорд Генрі Воттон залишається в романі лише ідеологом, а діючим протагоністом виявляється його учень, який живе за програмою, складеною учителем. Чи є доведеною ця ідеологічна програма? "Мета життя - розвиток власного "я" Повністю реалізувати своє єство - ось для чого існує кожен із нас" - переконує Доріана Грея лорд Генрі. Але подальше життя Доріана є не розкриттям сутності людини, портрет якої намалював Художник, а переформуванням її душі, яке відображується на полотні. Це переформування і призводить до тієї втрати цілісності, яку помічає навіть лорд Генрі.
Спосіб життя Доріана Грея - найаморальніший і найрозбещеніший, і лише привабливість і дивна незгасна краса цієї людини не дозволяють суспільству остаточно відвернутися від неї. Змінюється портрет, стаючи ще більш потворним, але про це не знає ніхто, крім самого Грея: він старанно ховає портрет у затишній кімнаті свого будинку.
Безіл Холлуорд та Генрі Воттон - це "розщеплений герой", дволикий Янус зла, - зла, яке захоплює Доріана, розкладаючи його як особистість, Безіл, відтворює на картині фізичну красу Доріана, у якій відображається його до певного часу незаплямована гріхом душа. Лорд Генрі, проповідуючи гедонізм, нестриманий егоїзм та аморальність, повільно отруює душу, Доріана, його внутрішнє "я": "Багато років тому,- коли я був ще зеленим хлопцем... ви побачили мене. Ви лестили мені й навчили пишатися своєю вродою. Одного дня ви познайомили мене зі своїм другом, і він пояснив мені, яке це диво - юність, і тоді ж ви закінчили мій портрет, що відкрив мені інше диво - красу".
Іншою системою відліку істинності й обґрунтованості існування героя за законами, які не збігаються із традиційною етикою, є весь ряд естетичних переконань автора роману.
Доктрина естетизму являє собою, за задумом Вайльда, суму обов'язкових правил. Двадцять п'ять витончених, дотепних афоризмів, уміщених у передмові до роману, можуть сприйматися як тезовий виклад авторського кредо. Передмова й роман ніби ведуть діалог - афористично подані положення естетичної програми проходять Випробування на міцність у фабульній частині твору: "Немає книг моральних або аморальних. Є книги добре написані й погано написані. Ото й усе". Поняття "прекрасне" і "краса" поставлено в передмові на найвищий щабель ієрархії цінностей. Доріан вродливий, і краса виправдовує негативні вияви його натури. Герой карається лише тоді, коли підіймає руку на втілення прекрасного -вічний витвір мистецтва. Тому гине герой, а лишається жити прекрасний портрет.
Таким чином, усе ніби узгоджується із теоретичними переконаннями письменника.
Разом із тим, фінал роману може мати й дещо інше тлумачення. Мертва людина, яка лежить на підлозі біля портрета, пізнана слугами лише за каблучками на руках: вигляд мертвого Доріана антиестетичний, а це дозволяє навіть у системі координат естетизму прочитати вирок, кару за злочини, загальне забарвлення яких - абсолютна аморальність, моральна індиферентність. Краса в "Портреті Доріана Грея" знищує особистість, тому що це не справжня краса, а диявольська, і це доводять жахливі метаморфози портрета. Вбитий Доріан стає таким потворним, яким і повинен бути, а портрет знову перетворюється на прекрасний витвір мистецтва.
Отже, письменник, всупереч власній програмі, показав не лише душевну кризу героя, а й привів його до покарання. Митець, який приховувався під маскою естета-денді, виявився вищим, ніж мислитель і теоретик. Такою є сила творчості й мистецтва слова. Вайльд грав парадоксами, наводив суперечливісудження, але в межах художнього цілого, створеного ним, потворне й аморальне ніколи не перемагало.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
збірки казок "Щасливий принц" (1988), "Гранатовий будиночок" (1891), роман "Портрет Доріана Грея" (18Ш), збірка оповідань "Злочин лорда Артура Севіля та інші оповідання" (1891), книга критичних нарисів "Задуми", п'єси "Саломея" (1891), комедії "Віяло леді Вікдермір (1892), "Жінка, не варта уваги" (1893), "Ідеальний чоловік" (1894) і "Як важливо бути серйозним" (1895), поема "Балада Редивзької тюрми" (1898).
ЛІТЕРАТУРА:
1. Акройд. П. Завещание Оскара Уайльда. // Иностранная литература.- 1993.- № 11.;
2. Афанащенко Л. М. Формула смысла жизни Оскара Уайльда. Изучение "Портрета Дориана Грея" в 10-м классе // Русская словесноє в школах Украи-ни. - 1998. - № 3. - С. 35 - 36,
3. Ковалев К Оскар Уайльд и его сказки // Оскар Уайльд. Сказки (на английском языке).- М., 1979.;
4. Мішук В. Своєрідність естетизму Оскара Уайльда. Його роман "Портрет Доріана Грея" // Відродження.- 1994.-- № 8.- С. 21-27.;
5. Покатилова О. О. Культурно-синкретичний аналіз художнього тексту //Всесвітня література в навчальних закладах України.- 1999.- № 2.- С.39-41.;
6. Соколянский М. Г. Оскар Уайльд. Очерк творчества.- К., 1990.;
7. Чуковский К. Оскар Уайльд. Етюд //Уайльд О. Избранные произведения: В 2 т.- М.,1993.- Т. 1,- С. 514-538.
Loading...

 
 

Цікаве