WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Мацуо Басьо - Реферат

Мацуо Басьо - Реферат

творчість Басьо. Для цього в японській національній поезії здавна склалися передумови: любов до майже аскетичної стислості, коли слова замовкають, а почуття ще говорять (йодзьо) усвідомлення злиття людини з природою в круговерті різних пір року; сум (у багатому спектрі відтінків) від того, що краса (вишневих квітів, кленового листя, любові і юності) така недовговічна.
У 1680р. Басьо створив перший варіант знаменитого в історії японської поезії вірша:
На голій гілці
Ворон сидить самотньо.
Осінній вечір.
До роботи над цим віршем поет повертався упродовж кількох років, поки не створив остаточний варіант. Лише це одне свідчить про те, як завзято Басьо працював над кожним словом .Тривалі роки пошуків скінчилися. Басьо знайшов свій шлях у мистецтві.
Вірш схожий на монохромний малюнок тушшю (сумі-е). Ні чого зайвого, усе просто, але за допомогою кількох деталей створена картина осені. Відчувається відсутність вітру природа немов завмерла в смутній застиглості Поетапний образ здавалося б, ледве накреслений, але має великуглибину, і водночас граничне конкретний; поет зобразив реальний пейзаж і через нього - свій щиросердий стан. Не тільки про самотність ворона говорить він, але й про своє власне.
У хокку уяві читача полишено великий простір. Читач покликаний до співтворчості, до співпереживання. Разом з поетом вій може відчувати сум, навіяний осінньою природою, чи розділити з ним глибоко особисте почуття самотності, може проникнутись споглядальним настроєм і відчути себе злитим з таємницями природи. Хокку мов би відкриває внутрішній зір, прихований у серці кожної людини, і тоді у малому вона зможе побачити велике. Хокку прийнято було читати декілька разів підряд, щоб глибоко Замислитись.
Поетичний образ Басьо не можна звести лише до метафізичного тлумачення. Хокку Басьо - зупинив і закріпив у поезії вічно живий момент буття. Для любителя поезії не обов'язково шукати в кожнім хокку Басьо прихований символічний зміст. Басьо не створив трактатів про поезію. Його поетика виражена у творчості. Світогляд і поетика Басьо розвивалися в протиріччях, міняючись у міру духовного зростання поета. Це був динамічний процес, Баско любив поєднувати високе з простим.
В останні роки життя Басьо виголосив новий провідний принцип поетики - карумі (легкість). Пізні вірші Басьо аж ніяк не дрібні, вони говорять про прості людські справи й почуття. У побутових картинках є добрий гумор, а не глузування, тепле співчуття до людей. Поезія Басьо - не лише лірика природи, межі її рухливі, вона вміщає в себе світ людей того часу. Головні герої його віршів - поети; селяни, рибалки, мандрівники на дорогах.
Учні Басьо склали сім збірників віршів свого вчителя і власних: "Зимові дні" ("Фуюно хі", 1684); "Весняні дні" ("Хару-но хі", 1686); "Затихле поле" ("Но-дзарасі", 1689) з передмовою Басьо, де він указав, що саме в цій збірці з найбільшою силою виражене почуття сабі; "Гарбуз-гррлянка" ("Хісаго", 1690); "Солом'яний плащ мавпи" ("Саруміно", 1691). Пам'яткою нового стилю (кару-мі) є дві останніх збірки Басьо "Мішок вугілля" ("Сумідавара", 1694) і "Солом'яний плащ мавпи, книга друга" ("Дзоку Саруміно", книга вийшла вже після смерті Басьо, у 1698р.).
Поезія Басьо - літопис його життя. Значна частина віршів Басьо - плоди його роздумів у Дорозі. Багато віршів присвячені померлим друзям. Є вірші на випадок у похвалу гостинному хазяїну, на подяку за присланий подарунок, підписи до картин.
Узимку 1682 року пожежа знищила значну частину Едо, згоріла й "Бананова обитель" Басьо. Це, як він сам говорить, дало остаточний поштовх для того, щоб вирушити мандрувати. У серпні 1684р. він залишив Едо в супроводі одного зі своїх учнів, щоб відвідати свою батьківщину, своїх друзів, історичні й знамениті своєю мальовничістю місця Японії. Іноді він повертався до Едо, де друзі відбудували його "Бананову обитель", але незабаром його знову вабив вітер мандрів, їхав він на коні і йшов пішки у паперовому одязі бідняків, з дорожнім мішком за плечима, де лежали дві-три улюблені поетичні антології, свої записи та маленький гонг, у руках ціпок і чотки, на голові великий плетений капелюх. Зовні поет скидався на убогого ченця. В усіх містах, де він зупинявся, довкола нього збиралися поети.
Басьо створив п'ять дорожніх щоденників, написаних особливою ліричною прозою в чергуванні з віршами, своїми і чужими: "Кістки, що біліють у полі" ("Нодзарасі кіко", 1684-1685), "Мандрівка до Касіма" ("Касіма кіко", 1687), "Рукопис у дорожньому мішку" ("Оі-нокобумі", 1687-1688), "Мандрівки в Сарасіна" ("Сарасіна кіко", 1688) і найвідоміший з його щоденників - "Стежками Півночі" ("Окуно хосоміті", 1689).
Старий поет сподівався що продовжити свої мандрівки далеко на північ, де живуть айни, щоб побачити всю Японію, але смерть застала його в 1694році у місті Осака, де він помер, оточений своїми учнями. За звичаєм вони просили його скласти передсмертну пісню. Басьо відповів, що кожне його хокку було передсмертною піснею, адже хто може знати, коли настане останній день?
Поезія і проза Басьо відкривають перед нами всю Японію того часу. Він не тільки милується красою квітучих вишень у горах, але бачить по дорозі картини народних негод.
У XX сторіччі хокку одержало назву хайку, щоб усунути термінологічну подвоїстість, оскільки хокку - назва першої строфи ренгі, але слово "хокку" зберегло свою історичну забарвленість і навічно належить до епохи Басьо.
?
ОСНОВНІ ТВОРИ:
"Зимові дні"; "Весняні дні"; "Затихле поле"; "Гарбуз-горлянка"; "Солом'яний плащ мавпи"; "Мішок вугілля"; "Солом'яний плащ мавпи, книга друга"; "Кістки, що біліють у полі", "Мандрівка до Касіма", "Рукопис у дорожньому мішку", "Мандрівки в Сарасіна", "Стежками Півночі".
ЛІТЕРАТУРА:
1. Из истории литературм Востока XVII века. Япония. Басе// Луков В. А. История литератури: Зарубежная литература от истоков до наших дней -М., 2003.- С. 186-188.
Loading...

 
 

Цікаве