WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Ежен Йонеско - Реферат

Ежен Йонеско - Реферат

він, власне кажучи, персоніфікує людину взагалі, людину, якій протягом всього її життя загрожує насильство, ненависть, смерть. Авторне відмовився від своїх критичних спостережень за повсякденною мовою, від комічних ефектів, що виходять із мовних кліше, від двозначних виразів, від ковзання змісту, від асонансів і алітерацій, якими вирізнялися його ранні п'єси, але наприкінці 60-х років вони ніби відійшли на другий план. Попередня мова перетворилася на тло, що визначало тональність і створювало атмосферу, а крізь неї стала пробиватися більш гнучка, ліричніша мова, насичена образами, роздумами, питаннями, мова набагато класичніша, аніж та, що була раніше. Завдяки Беранже читач і глядач довідалися з п'єс Йонеско про проблеми, що непокоять автора: про труднощі буття ("Убивця за покликом"), про те, як він боїться смерті ("Король умирає", 1962), про те, як йому хотілося б перебороти земне тяжіння людської долі ("Небесний пішохід", 1962), про його страх перед тоталітаризмом ("Носоріг", 1960).
"Носоріг"
Життя людей сповнене проявів, які при уважнішому розгляді можуть здатися нелогічними чи навіть абсурдними. Особливо це вражає, коли йдеться про явища суспільного життя, коли кожна окрема людина дає за законами особистої логіки, а в поєднанні виходить щось майже безглузде. Глобальні політичні експерименти XX сторіччя неодноразово закінчувалися трагедіями цілих народів, вони здійснювалися на очах письменників, котрі бачили протиріччя між ідеями та їх втіленням, і були свідками того, як великі маси людей, об'єднавшись, робили речі, несумісні зі здоровим глуздом, які ніколи не вчинили .6 поодинці, а потім наївно жахалися і твердили, що всі вони нічого не знали й не розуміли. Не випадково виник особливий художній напрям, що зосередив свою увагу на висвітленні саме цього моменту людського існування. Театр абсурда, одним з найяскравіших представників якого є Ежен Йонеску, порушує проблеми суспільно-філософського плану, змушує подивитися на світ з цього нового ракурсу крізь скло драматургічних засобів. У п'єсах театру абсурду відбувається те, чого ніби ніколи не може бути.
Як Йонеско, написавши "Носорога", ніби зненацька перетворився на одного з найбільш яскраво виражених політичних письменників? У цій п'єсі він розповів, як на вулицях якогось провінційного містечка раптом стали з'являтися невідомо звідки носороги. Потім з'ясувалося, що на носорогів перетворюються самі жителі містечка, зокрема й колеги Беранже. У них виростав ріг, тіло покривалось твердою шкірою, і вони перли напролом, розтрощуючи на своєму шляху все, що хоч скільки-небудь відрізнялося від них самих. Зрештою, Беранже залишився в місті єдиною людиною, яка не побажала перетворитися на носорога. У "носороговій" хворобі проступають дві основні політичні чуми нашого століття: фашизм і комунізм. У п'єсі Йонеску "Носороги" звичайні мешканці пересічного міста починають перетворюватися на носорогів, але це - лише образ, що дозволяє узагальнити сам принцип втрати людьми людської подоби, яка в свою чергу є закономірним результатом тоталітарного суспільного устрою. Не має значення, якого саме: художній прийом робить узагальнення універсальним. Коли цю п'єсу було поставлено вперше, більшість глядачів і критиків вважали, що йдеться про націонал-соціалізм, але Йонеску спростовував подібне спрощене тлумачення. Таких "носорогів" можна зустріти не лише в Німеччині, зображене явище ширше за будь-який окремий і конкретний випадок. Радше йдеться про загальні причини та принципи озвіріння людей і про пошук шляхів протистояння, які в п'єсі презентує Беранже - одинак, який стихійно виступає проти тоталітаризму, проти колективних істерій та епідемій (під виглядом розуму або ідей), котрі і є, на думку автора, колективним захворюванням. Невдаха та ідеаліст Беранже не дуже схожий на традиційного позитивного героя, але саме він виявляється здатним лишитися людиною. На початку п'єси його образ здається майже невиразним: він не декларує чітких ідей, на відміну від інших персонажів, здається, не має навіть власної позиції, просто одним з перших відчуває небезпеку. Але подальший розвиток подій доводить, хто чого вартий. Відсутність конкретних переконань виявляється програшною лише на перший погляд, хоча спочатку "ідейні" персонажі мають переконливий вигляд, такі, як інтелігентний Жан, переконаний, що "вища людина - це та, яка виконує свій обов'язок" і. торочить про "зброю терпимості культури, інтелігентності". Не випадково серед них з'являється Логік, який усі свої силогізми виводить з класичними логічними помилками. У його прийомах мислення вже заздалегідь закодовані можливості довести будь-що, так само й нелогічність під маскою логічності. Вставна щодо сюжету розмова про котів (якщо чотири лапи - це кіт) - образ подібного мислення. Носорогів довго не бажають помічати, їхнє існування заперечують, називають "містифікацією", "пропагандою", "ілюзією". Для Беранже вони - реальність, яка йому не подобається: "Тупе чотириноге, котре не варте й однісінького слова! Та ще й люте...". Коли носорогів стає багато, починають звучати інші голоси протесту, що лунають або декларативно, або непереконливо. Слова Жана перед перетворенням його на тварину висвітлюють додатковий зміст образу "носорогів", не так ідеологічного плану (що навмисне не уточнюється), як самий принцип ставлення до людей: "Я не те що не люблю людей, вони мені байдужі або ж гидкі, хай лиш не стають мені на дорозі, бо я розчавлю їх", "У мене є мета, і я рвуся до неї". У такому підході вже є щось нелюдське. Інший персонаж
Дудар, схильний до філософських розмірковувань, запитує риторично: "Хіба можна знати, де зло, а де добро?" і потрапляє у пастку власних переконань: чом би йому не долучитися до великої "усесвітньої родини", коли носорогів більшість? "Треба йти за часом",- каже перед перетворенням на носорога Ботар. "Вибери собі ту реальність, яка тобі підходить",- радить Беранже Дезі. Вона пропонує йому; "Удвох, безвікого - бути щасливими". Але саме спроба втечі в уявний світ призводить до того, що вона потім починає захоплюватися носорогами - "Це вони народ. І їм добре в їхній шкурі". Беранже вважає, що сам він не надто розуміється на філософії, але відчуває небезпеку серцем. І серце виявляється розумнішим за "розум". Саме цим він вирізняється з свого оточення, і саме здатність відчувати, співчувати, страждати через сумління дозволяють йому опиратися епідемії. Розгадавши головну сутність опору Беранже, можна зрозуміти й авторський задум: щоб не допускати "масового психозу", треба вчитися зберігати в собі людяність.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
"Убивця за покликом", "Король умирає", "Небесний пішохід", "Носоріг".
ЛІТЕРАТУРА:
1. Йонеско Є. "Носоріг" М.- 1991.;
2. Проскурникова Т. Б. Французская антидрама.- М., 1968;
3. Андреев Л. Г. Современная литература Франции: 60-е годы.-М., 1977.
Loading...

 
 

Цікаве