WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Дайте Алігєрі - Реферат

Дайте Алігєрі - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
ДАЙТЕ АЛІГЄРІ
?
ДАЙТЕ АЛІГЄРІ
(1265-1321)
Видатний італійський поет, велетенська постать якого, за висловом Ф.Енгельса, визначає кінець феодального середньовіччя і початок сучасної капіталістичної ери. В історію світової літератури він увійшов як "останній поет середньовіччя і перший поет нового часу" (Ф. Енгельс), автор "Нового життя" (1292-1293) і "Божественної комедії" (1313-1321).
Народився Дайте у Флоренції в дворянській сім'ї, яка належала до партії гвельфів, однієї з найбільш впливових флорентійських політичних партій. Вона виражала інтереси міської буржуазії й орієнтувалася на папу. Другою впливовою партією була партія гібелінів, яка захищала інтереси феодалів і орієнтувалася на імператора. Оскільки Флоренція на той час була найбільш розвинутим і найбагатшим містом роздробленої Італії, то саме тут відбувалась запекла боротьба між буржуазією, що поступово набирала силу, і прибічниками феодального суспільства.
Дайте з молодих років брав участь у політичній боротьбі на боці гвельфів, що вплинуло на формування його активної та діяльної натури. В той же час, навчаючись юриспруденції в Болонському університеті, Дайте захоплюється поезією. Особливий вплив на нього здійснює школа "солодкого нового стилю", засновником якої був викладач літератури Болонського університету Гвідо Гвініцеллі. Саме його Дайте називав своїм учителем і батьком. Лірика школи "солодкого нового стилю" поєднувала в собі досвід провансальської рицарської поезії з її витонченим культом служіння Дамі й традиції сіцілійської поезії, насиченої роздумами та філософським розгляданням краси.
Ранні твори Дайте (30 віршів, із яких 25 сонетів, 4 канцони і одна станца), об'єднані прозовим текстом, склали збірку під назвою "Нове життя" (Vita nuova). Твори цієї збірки несуть в собі всі елементи "солодкого нового стилю" - філософічність, риторичність, містичну символіку та витонченість форми. Але разом з тим, збірка стає і першим здобутком нової ренесансної літератури - справжнім гімном життю і любові. Вже сама назва її є символічною. Вона може трактуватись як "нове", "оновлене", "молоде" і може мати кілька смислових значень. По-перше, зміну одного періоду життя іншим (реальний план). По-друге, оновлення, пов'язане з культом дами серця і осмислене у відповідності з нормами любовного етикету, характерного для провансальської культури (план стилізації життєвих подій: "Нове життя" - автобіографічна повість про історію кохання Дайте до Беатріче). І, по-третє, духовне переродження в релігійному розумінні (найвищий, філософський план).
Цікаво відзначити, що вже в дебютному творі Дайте оновлення має ступеневу систему - від земної дійсності (перша зустріч дев'ятирічного Дайте з восьмирічною Беатріче в першій главі) через очищення до споглядання раю в останніх главах, де він, після смерті Беатріче, спираючись на символіку цифри дев'ять, доводить, що вона була "чудом, корінь якого знаходиться лише в дивній трійці". Ця смислова багатозначність, цей безупинний рух душі від земного до небесного, божественного позначать собою зміст і структуру вже в роки вигнання.
Справа у тому, що Дайте не тільки кохається в поезії, а й, будучи людиною цільного характеру й сильних пристрастей, людиною з розвиненою громадянською свідомістю, стає помітною політичною постаттю. До влади у Флоренції приходять гвельфи, і у 1300 році Дайте обирається одним із семи членів колегії пріорів, яка правила міською комуною. Однак в умовах загострення суспільної боротьби єдність гвельфської партії тривала недовго, і вона розколюється на дві ворогуючі групи - "білих", які відстоювали незалежність комуни від папської курії, і "чорних" - прихильників папи.
За допомогою папської влади "чорні" гвельфи розгромили "білих" і почали над ними розправу. Будинок Дайте зруйнували, а самого його присудили до спалення. Рятуючи життя, Дайте у 1302 році покидає Флоренцію, до якої так і не зможе більше повернутись. Перші роки вигнання він живе надією на поразку "чорних", намагається встановити зв'язки з гібелінами, але швидко зневірившись в них, проголошує, що віднині він сам "собою творить партію". Залишаючись прибічником єдиної Італії, Дайте покладає надії на германського імператора Генріха VII, який невдовзі вмирає.
У вигнанні поет повною мірою пізнає, яким "гірким буває чужий хліб і як важко підніматись чужими сходами". Йому доводиться жити в меценатів - однодумців, розбирати їхні бібліотеки, служити секретарем, на деякий час (приблизно 1308-1310 роки) вій перебирається до Парижа.
Флоренція пропонує Дайте повернутись до рідного міста за умови виконання принизливого образу покаяння, від чого Дайте рішуче відмовляється. У 1315 році флорентійська сеньйорія знову засуджує його до смертної кари, і Дайте назавжди втрачає надію на повернення до Флоренції, але не припиняє своєї суспільно-політичної діяльності за Італію без міжусобних війн і без папської влади.
Не припиняє він і літературної діяльності. У його творчості періоду визнання з'являються нові риси, зокрема пристрасний дидактизм. Дайте виступає як філософ і мислитель, керований бажанням вчити людей, відкривати їм світ, істини, сприяти своїми творами моральному поліпшенню світу. Поезія його наповнюється моральними сенсаціями, казковими знаннями, прийомами красномовства. У цілому ж превалюють публіцистичні мотиви і жанри.
До 1313 року, коли він впритул приступає до створення "Божественної комедії", Дайте пише морально-філософський трактат "Бенкет" (між 1304-1307 роками) і два трактати латиною "Про народну мову" і "Монархія". "Бенкет", як і "Нове життя", поєднує прозові тексти та вірші. Грандіозний за задумом (14 філософських канцон і 15 прозових трактатів-коментарів до них), він на жаль, залишився незакінченим: було написано 3 канцони і 4 трактати. Вже в першій канцоні Дайте проголошує, що його мета - зробити знання доступними широкому колу людей і тому "Бенкет" написано нетрадиційною для народу того часу латинською мовою, а доступною для всіх людей італійською мовою Вольтере. Він називає її "хлібом для всіх", хлібом, "яким наситяться тисячі... Він буде новим світлом, новим сонцем, яке зійде там, де зайде звичне, і воно дарує світло тим, хто перебуває в темряві, бо старе сонце їм більше не світить".
У "Бенкеті" широко представлені філософські, богословські, політичні та моральні проблеми того часу. Середньовічний за сюжетом і манерою викладання - так, філософія тут виступає в образі шляхетної донни,- твір Дайте несе в собі виразні риси ренесанської доби. Перш за все це звеличення людської особистості. На глибоке переконання поета, благородство людини залежить не від багатства або аристократичного походження, а є виразом мудрості я духовної довершеності. Вищою ж формою довершеності душі е пізнання, "в ньому полягає найвище наше блаженство, всі ми від природи прагнемо до нього".
Викликом середньовіччю звучить його заклик: "Розлюбіть світло знання!", звернений до владарів, тих, хто стоїть над народами. Цейзаклик провіщає уславлення жаги пізнання як однієї з найблагородніших властивостей
Loading...

 
 

Цікаве