WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Волт Вітмен - Реферат

Волт Вітмен - Реферат

працю. І поступово книга виростала у "загальну біографію людини нового часу".
Поезія Вітмена - втілення найбільш революційних прагнень епохи. Поет бачив своє завдання у тому, щоб створити справжній національний епос, який містив би повну картину дійсності, передавав відчуття причетності до всього, що відбувається під американським небом і більше того - у Всесвіті.
Найповніша ідея злиття індивідуального буття з космосом висвітлена в одній із найкращих поем, які увійшли до збірки "Листя трави" - "Пісні про себе". Вона відкривається ліричним зачином із захаращених кімнат, герой бічить не берег річки, де скидає з себе одяг - важкий тягар умовностей і незмінних правил - і дихає легко й вільно. Розчинившись у природі, він відчуває себе щасливим.
Я вдоволений, танцюю, сміюся, співаю.
У суцільному потоці образів нероздільні "пари подиху" героя і "дух земного сухого листя, звуки слів і пориви вітру". Природа - це головне, відносно чого ліричний герой поеми визначає; себе. Він відчуває прагнення до гармонії навіть у найменший часточці живого.
Людина показана у поемі як законне і кохане дитя природи. Вона досконала й прекрасна. Кому і навіщо вона має підкорятися, запитуєпоет. Чим пожежник, який бореться з вогнем, гірший за грецьких богів? А дружина машиніста з немовлям біля грудей,- хіба вона не Богородиця?
Вустами ліричного героя поет стверджує:
Я божественний усередині і зовні
......................................................................
Я щодня, щогодини, щомиті бачу скрізь Бога,
На обличчях чоловіків і жінок, і на своєму обличчі.
У ліричного героя поеми багато облич. Він і загнаний раб, і старий артилерист, і заплакана вдова, і солдат, який спить. "Ці люди, я відчуваю що, вони мої,- говорить поет.-У мене є один центральний образ - спільна людська особистість, типізована через мене самого. Але моя книга змушує кожного читача стати головною дійовою особою, яка переживає кожен рядок".
У поемі розкриваються поняття кохання, щастя, життя і смерті. Взаємодіючи з природою, людина краще пізнає їх. Голос природи, герой вважає, досконалим і мудрим і, слухаючи його, зливаючись з ним, відкриває для себе світ:
Я виходжу до тривкого і суттєвого
від паростка великого чи малого.
(переклад Л. Герасимчука)
Уночі герой іде на побачення із Всесвітом. Він чує, як "шепочуться зорі на небосхилі про каламутний ставок в осінньому лісі, про місяць, і до спускається по крутосхилах шелесткого смеркання. Він освідчується у коханні землі, звертається до моря.
Заради втілення своїх творчих задумів Вітмен докорінно перебудовує поетичну систему романтизму, вводить вільний і ритм, які передають рух самого життя.
Вільний вірш, чи верлібр, стоїть на межі вірша й прози, йому не зберігається більшість особливостей, притаманних віршованій мові. Відсутні рима та постійний розмір, рядки різняться кількістю складів, а строфи - кількістю рядків. В. Вітмен вважається одним із основоположників верлібру. Його твори іноді називають "словесними ораторіями". Кожен рядок вірша становить смислову одиницю, а складний ритмічний малюнок органічно пов'язаний з ідейним змістом твору.
Повітрям я відлітаю,
я махаю своїм білим волоссям сонцю, що тікає,
Я заповідаю себе землі, щоб прорости травою, яку люблю,
Як я вам буду знов потрібний, шукайте мене під підошвами.
своїх черевиків.
Вільний вірш Вітмена виявися одним із магістральних шляхів, на яких відбувалося становлення реалістичної поетики. Новаторство у віршах Вітмена обумовлене багатьма його філософськими й художніми вподобаннями. Вітменівський вільний вірш увібрав у себе ритміку англійської Біблії і прози Р. Емерсона, особливості, що вирізняли мовлення проповідників і ораторів Америки тієї епохи, поетичні прийоми індіанського фольклору.
"Стиль моїх поем,- писав Вітмен,- це просто їх власний стиль". Як істинний поет він примушує слова співати, танцювати, цілуватися,- робить усе, що можуть робити люди чи стихії. Слово стає посередником між людиною, її душею і навколишнім світом. Поет зумисне поєднує різні стилістичні пласти, не боячись контрастів:
Ця голова - вище церков, біблій та всіх на світі вір.
(переклад Л. Герасимчука)
"Поезія покликана розкривати прекрасне у житті,- зауважує поет,- але прекрасне не в пишних окрасах - прекрасне саме життя як таке, в його істині і простоті". Мова для Вітмена - живий організм, який розвивається. "Так писати, як пишу я, можна лише тоді, коли у вухах звучить мелодія. Кожна душа має свою мову",- підкреслює поет. Він мріє про поезію, яка не вимагала б перекладу, а впливала на читача так само безпосередньо і хвилююче, як музика. І справді, розвиток вітменівського вірша має багато спільного з музичною композицією. Його поетичні рядки, змінюючи один одного, утворюють потужний суцільний потік.
Протягом майже чотирьох десятиліть Вітмен перебував незмінно вірним своїй книзі, але не тому, що будував поетичний мавзолей для себе. Ця самовіддана праця стала супутником і дзеркалом його життя, вищу владу якого поет вбачав у збереженні своїх ідеалів і у невпинній творчій діяльності, спрямованій на їх утілення.
Спадщина Волта Вітмена американського поета і публіциста - яскраве і видатне явище світової літератури. Невизнаний на батьківщині за життя, він був допущений в офіційний літературний пантеон лише на початку XX століття. Зате сьогодні вірші В. Вітмена знайшли нове життя більше ніж 30 мовами народів світу.
?
ОСНОВНІ ТВОРИ:
збірка "Листя трави", поема "Коли бузок розквіт торік у моєму дворі", цикл віршів "Прощай, моя фантазіє!".
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бенедиктова Т. Д Поезия У. Уитмена.-М., 1982;
2. Крицевий О. Т., Стельмах А. К, Співець трудового люду.- 1982.
Loading...

 
 

Цікаве