WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Волт Вітмен - Реферат

Волт Вітмен - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
ВОЛТ ВІТМЕН
?
ВОЛТ ВІТМЕН
(1819-1892)
Волт Вітмен народився 31 травня 1819 року у фермерській родині у селі на Лонг-Айленді, на пустельному пагорбистому острові, де повітря було просякнуте солоним диханням океану, а погляд людини охоплював два безмежжя неба й водної стихії. "Ще хлопчиком я мріяв написати щось про морське узбережжя, про той таємничий обрій, що розділяє, об'єднує, як у шлюбному союзі, непорушне і мінливе... про велике зіткнення дійсного з ідеальним" - згадував пізніше поет.
Дитинство на фермі, а потім у Брукліні, куди переїхала родина, було доброю школою. Життя простих людей - нелегке, грубе, але щедре і непідробне в його людяності й силі - він пізнав рано і полюбив назавжди. Провчившись кілька років у бруклінській школі, Вітмен полишає її і стає учнем друкаря. У цей же чає він публікує свої перші вірші. У вісімнадцять юнак працює сільським учителем, секретарем у місцевому політичному дискусійному клубі. Ще рік по тому він уже редактор, а також єдиний репортер і набірник власної газети "Лонг-Айлендер". До 22 років поет "перепробував" ще цілу низку професій - політика, лектора, оратора,- і у кожній він шукав не шляху до кар'єри та заможності, а засобів утвердження і захисту своїх ідеалів.
З 1846 по 1852 рік Вітмен працює в різних бруклінських газетах, де пише статті на "злобу дня", зокрема, рішуче й гнівно виступає проти грабіжницької Мексиканської війни (1846- 1848), справжньою метою якої було накопичення земель плантаторів-рабовласників.
Вітмен був самоуком. Його цікавлять давні цивілізації, світові релігії, він часто відвідує нью-йоркський Єгипетський музей, багато читає з історії, етнографії, засвоюючи погляд на історичний розвиток людства як на єдиний у своїй різноманітності потік, який плине з темряви століть до сучасності - і далі у майбутнє. Відвідує він також і лекції з астрономії. Ці знання допомагають формуванню його поетичної філософії. Вітмен вчиться бачити Всесвіт безмежним у просторі й часі, що перебуває у загальному і безперервному русі.
І Вітмен у своїй творчості прагне показати людину в єдності матеріального і духовного, природного і соціального:
Я поет Тіла, і я поет - Душі.
Зі мною всі насолоди: раю і всі муки пекла зі мною.
Поет відчував себе в єдності з усім людством у часі і просторі:
Крізь мене йде так багато голосів німотних,
Голоси нескінченних поколінь в'язнів, рабів,
Голоси хворих і зневірених, і злодіїв, і карликів,
В усіх людях я бачу себе, не більше й ні на ячмінне зернятко менше.
(переклад Л. Герасимчука)
У 1850 році Вітмен публікує вірш "Європа", який провістив появу видатного поета епохи. Цей вірш - реквієм загиблим революціонерам 1848 року - засвідчив тверду віру Вітмена в кінцеве всесвітнє торжество свободи.
У 1855, знаменному для Вітмена році, виходить друком збірка "Листя трави" - книга, яка зробила поета всесвітньо відомим.
Наступний етап у житті поета - Громадянська війна у Сполучених Штатах (1861 -1865). Працюючи санітаром у тилових шпиталях, він не раз зазнавав смертельної небезпеки, доглядаючи тифозних і холерних хворих. У ці роки написані вірші "1861 рік", "Рік озброєний, рік боротьби", "Бий, бий, барабане", "Вертайся з поля, тату", які увійшли до циклу "Під барабанний гуркіт".
Вершиною творчості Вітмена цих років стала поема "Коли бузок розцвів торік у моєму дворі" (1865) - реквієм пам'яті президента Авраама Лінкольна, який загинув від руки вбивці. Поетика цього величного твору наслідує краще від романтичної традиції комічність поетичного бачення, масштабність узагальнень, філософську насиченість символікою і музикальність.
У творах поета 70-80-х років домінує соціальне і критичне начало. У 1871 році він опублікував книгу публіцистики "Демократична далечінь", де відкрито заявив про те, що "демократія Нового Світу... зазнала банкрутства".
Одним із найважливіших елементів поезії пізнього Вітмена стає урбанізм. Такі вірші, як "На бруклінському паромі" - явище абсолютно нової за образністю і мовою урбаністичної лірики, яка для реалістичної поезії XX століття стає одним з найпотужніших джерел.
Повоєнні роки були дуже важкими для поета. Доля завдавала йому удару за ударом він довго не міг знайти роботу, потерпав від злиднів, поховав матір і брата. У 1873 році Вітмена вразив параліч.
Але поет не здавався. Він пройшов через усі випробування, зберігши любов до життя, до людей і віру в торжество добра і людяності.
У 1891 році Вітмен створив цикл віршів "Прощай, моя фантазіє!" і тоді ж устиг прочитати коректуру й внести зміни в останнє прижиттєве видання книги "Листя трави".
26 березня 1892 року Волт Вітмен помер.
Про головну працю свого життя, збірку "Листя трави", поет волів говорити не "моя книга", а "наша". Ця книга про Людину у її найкращому й найповнішому втіленні. Вітменівський герой - "Уселюдина". Здається, немає в людському житті нічого, що не увійшло б до вітменівського космосу, "душа" і "тіло", молодість і старість, сумніви і безмежна віра, любов, страждання, щастя, пошук, праця - все це увібрала головна книга поета.
Важливим є і те, що Вітмен - художник-новатор, чиї творчі відкриття багато в чому зумовили розвиток поетичного мистецтва у XX столітті.
"Листя трави", яка умістила майже весь поетичний спадок автора, за його життя виходила друком дев'ять разів. У кожному наступному виданні зберігався склад попереднього, але до нього додавалися нові вірші, а "старі" часом суттєво перероблялися. Незмінною залишалася лише назва - "Листя трави".
"Листя трави" можна по праву назвати найповнішою і найвідвертішою біографією Вітмена. Він почав писати "цю горду пісню" ще замолоду й продовжував усе життя, попри всі обставини, ніколи не забуваючи про свою
Loading...

 
 

Цікаве