WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Джордж Новел Гордон - Реферат

Джордж Новел Гордон - Реферат

року у Швейцарії, не були для поета самотніми. На цей час випадає його зустріч і спільне проживання на віллі Діодаті з П. Б. Шеллі. Там у Байрона виникає роман з його своячкою Клер Клермонт. У січні народжується дочка Алегра (померла в 1822 році).
У листопаді 1816 року Байрон переїздить до Італії, де спочатку зупиняється у Венеції. Потім, після зустрічі з Терезою Гвічірлі, живе з нею в Равені (грудень 1819 р.). Переслідуваний за свої зв'язки з карбонаріями поліцією, Байрон у жовтні 1821 року ще до Пізи, а через рік поселяється в Генуї.
Якщо друга пісня "Паломництва Чайльд-Гарольда" була сповнена спогадів про велике минуле Греції, то четверта, остання пісня, присвячена минулому Давнього Риму та Італії. Італійські враження загострюють історичне почуття Байрона. У цей час він пише невеликі поеми "Скарга Тасо" і "Пророцтво Дайте" ( 1819). У 1818 році була створена історична поема "Мазепа". Після переїзду до Равени в будинку графа Гвічіолі, втягнутий карбонаріями в безпосередні дії, Байрон починає цикл історичних трагедій: "Марино Фал'єро" (1820), "Сарданапал" (1.821), "Обидва Фоскарі" (1821). Два сюжети - з історії середньовічної Венеції" третій - з Давнього Сходу. У передмовах до цих п'єс Байрон уже вкотре підтвердив свою пристрасть до мистецтва класицизму, обіцяючи виконання його умовностей аж до правила трьох єдностей.
Зростаючий інтерес Байрона до історії поширюється і на історію сучасну. Його, як і раніше, цікавить усе, що відбувається в Англії. Він підтримує політичний журнал Лі Ханта "Ліберал" (1822 - 1823), у першому номері якого публікує свої сатири "Бачення суду" і "Бронзове століття" (1822 - 1823). Паралельно з ними до самого від'їзду до Греції він продовжує працювати над "ДонЖуаном"(1817-1823).
Робота ця почалася незабаром після приїзду до Італії, її тон збігався з першою італійською Поемою, - "Бепо" (1817), що іскриться усіма барвами венеціанського карнавалу, багато гри уяви, пристрастей, але не трагічних, не фатальних, а легких, святкових. Пасує до них у "Бегіо" і тон, разом зі строфою октавою, позначений італійським колоритом. У такому ж ігровому, пародійному ключі, але набагато серйозніше за темою писався "Дон Жуан".
Літературна репутація Байрона на батьківщині ніколи не була такою значною, як у країнах континентальної Європи. Певно дав себе взнаки конфлікт Байрона та обвинувачення його в не патріотизмі, що, зрештою, й змусило його покинути Англію. Однак там не помітили головного, в чому аж ніяк не можна відмовити великому поету - у значному відновленні самої мови, у відкритті нових її можливостей, про що красномовно свідчать кращі зразки зрілої лірики Байрона, до яких належить і останній його вірш - "У день, коли мені виповнилося тридцять шість років". Ці вірші написані вже в Греції, куди Байрон вирушив у липні 1823 року, щоб взяти участь у повстанні проти турецького панування. І там, на древній землі улюбленої ним Еллади, він незабаром помирає навесні 1824 року від лихоманки, не полишивши своєї бойової посади.
Уся Європа була схвильована звісткою про те, що в грецькому місті Місолунги помер лорд Джордж Ноел Гордон Байрон, командир одного з повстанських загонів і найбільш прославлений поет тієї епохи. А через деякий час австрійська поліція знайшла в підвалах будинку Байрона в Генуї склад зброї - поет і воїн продовжував свою боротьбу з деспотизмом і після смерті. Почуття; що охопили увесь європейський світ при звістці про смерть Байрона, дуже зрозумілі: цієї смерті передувало життя настільки бурхливе й барвисте, що, мабуть, йому важко відшукати щось подібне у всій світовій історії.
Байрон назавжди залишиться в художній пам'яті людства як уособлення неприборканого прагнення до найвищих духовних цінностей, до світу, у якому людина не буде гнітити людину.
"Паломництво Чайльд Гарольда" (1812)
Поема "Паломництво Чайльд Гарольда" була надрукована 10 березня 1812 року і відразу прославила ім'я Байрона. Якщо перша спроба поета намітити образ романтичної особистості виявилася невдалою, то друга принесла йому успіх.
Шлях паломництва героя збігається з маршрутом подорожі автора: Португалія, Іспанія, Мальта, Албанія, Греція. Ця подібність, а також збіг цілої низки біографічних деталей у автора й героя, що відразу привернула до себе увагу, дали привід до того, щоб ототожнити їх, Байром протестував, наполягав спочатку на тому, що це не так, але поступово й сам усе більш забував про героя, ведучи оповідь від першої особи. Це особливо помітно в написаних пізніше третій ( 1816) і четвертої (1817) піснях.
Основний текст поеми, за винятком кількох ліричних вставок (у тому числі й знаменитого прощання Чайльд-Гарольда з батьківщиною), написаний класичною для англійської поезії спенсеровою строфою. Для Байрона важливим є значеннєві асоціації, що супроводжують цю форму, яка була названа ім'ям автора Спенсера, який уславився різноманітними прийомами архаїзації поетичної мови. Вже самим ім'ям свого героя, що включає середньовічний титул "чайльд", який давали молодшому нащадку знатного роду, Байрон вводить у минуле, підказує готичну атмосферу замку, в якому герой отримував примарні втіхи: "любив одну - приваблював, любов'ю багатьох" (переклад В, Левика). Початок поеми відповідає середньовічній атрибутиці, поет вводить архаїзми в мову, але всю цю бутафорію вдкидає з початком подорожі, бо герой подорожує по сучасній автору Європі.
У першій пісні перед читачем постають дві країни: Португалія й Іспанія. З 1807 року на Піренейському півострові йде війна, викликана вторгненням французької армії, Байрон ніде не вимовляє імені, Наполеон: особистість великої людини, сучасного героя, для нього ще зберігає чарівність. Однак почуття справедливості, що рухає поетом, змушує його стати на бік народів, права яках попрані, землі пограбовані, крові пролита. Багато він встигає сказати -іноді швидко, іноді захопившись, і тоді присвячуючи, кілька строф героїчній діві Саратоск або ж битві биків, жорстокій і прекрасній - з кров'ю, сонцем, яскравістю барв,- у ньому теж розкривається характер народу: "Ось яким є іспанець!"
Головного героя, ім'ям якого названа поема, поки, що не забуто. Не випадково більша частина тексту першої пісні обрамлена двома ліричними вставками: прощання героя і романс "До Інеси". Це підкріплює ілюзію, що свідомість героя, його душа у всій новизні вражень розкриті перед читачем. Щоб не порушити цю ілюзію, Байрон навіть відмовився від первісного задуму: на місце, де тепер стоїть вставний романс "До Інеси" спочатку передбачалося. інше звертання - "Дівчині з Кадиса", гімн дівчині з нараду, яка, оспівує прямий, рішучій характер. Вій занадто явно дисонував би з тим розчаруванням, в яке занурений герой, яке лише частково передає характер автора, не вичерпуючи його.
Дистанція між ними справді існує, бо герой є лише одним з можливих відображень авторського обличчя.
У другій пісні подорож продовжується Грецією, третя й четверта пов'язані з іншою подорожжю Байрона - з його мандрівним життям в Італії, після того як 25 квітня 1816 року він був змушений назавжди покинути Англію.
"Паломництво Чайльд-Гарольда" - перша в європейській літературі спроба розповісти "про час і про себе" на найбагатшому матеріалі після революційної епохи, з уважним розглядом її численних, часом ще загадкових аспектів. Німецький поет і драматург Шіллер зустрів XIX століття словами: "Старі форми валяться...". Про катастрофу цих форм у всесвітньому масштабі і розповідає "Паломництво Чайльд-Гарольда". В образі головного героя поеми Байрон одним з перших показав найбільш помітні риси європейської "зайвої людини" - зайвої у світі, яка розвивається за своїми законами, що зовсім не збігаються з бажаннями й потребами (часто дуже егоїстичними) цієї людини.
?
ОСНОВНІ ТВОРИ:
збірка віршів "Години дозвілля" (1807), поеми: "Паломництво Чайяад-Гарольда" (1612), "Гяур" (1813), "Абидоська наречена" (1813), "Корсар" (1814), "Лара" (1826), "Облога Коринфа" (1816), "Паризіна" (1816), "Дон Жуан" (1817-1823).
ЛІТЕРАТУРА:
1. Ромм А. С. Джордж Ноел Гордон Байрон. 1788-1824.- Л.-М., 1961;
2. Дьяконова Н. Я. Лирическая поезия Байрона.- М., 1975.
Loading...

 
 

Цікаве