WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Генрік Ібсен - Реферат

Генрік Ібсен - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
ГЕНРІК ІБСЕН
ГЕНРІК ІБСЕН
(1828-1906).
В історії західноєвропейської "нової драми" норвезькому письменнику Генріку Ібсену по праву належить роль новатора та першопрохідця. Його творчість стикається з багатьма літературними напрямами, але не вкладається в межі жодного з них. У 60-х роках XIX століття Г. Ібсен починав як романтик, у 70-х став одним із визнаних європейських письменників-реалістів, а символіка його п'єс 90-х років зближувала Ібсена з символістами та неоромантиками кінця століття.
Генрік Ібсен народився в 1828 році в невеличкому норвезькому містечку Шиєні. Із шістнадцяти років юнак був вимушений працювати учнем аптекаря - саме тоді він починає писати вірші в сентиментально-романтичному дусі. Революційні потрясіння 1848 року в Європі впливають і на нього: Ібсен створює свою першу бунтарсько-романтичну п'єсу "Катіліна" (1849). У 1850 році він переїздить до Кристіанії (сучасне Осло) і стає професійним літератором.
У цей час Г. Ібсен пише кілька п'єс, переважно в національно-романтичному дусі. Із кінця 1851 до 1857 року він керує першим норвезьким національним театром, заснованим у Бергені й послідовно виступає за відродження національного мистецтва. З часом драматурга запрошують очолити "Норвезький театр" у Кристіанії, і тут у першій половині 60-х років створюються і набувають сценічного втілення перші значні твори Ібсена.
У той час у норвезькій літературі панувала так звана національна романтика. Але Ібсен був переконаний, що "не дріб'язкове копіювання сцен побуту" робить письменника національним, а "той особливий тон", що несеться "назустріч нам із рідних гір і з долин... але насамперед - із глибини нашої власної душі". Ще 1857 року Ібсен так визначив своє творче завдання - зробити драму серйозною, примусити глядача мислити разом із автором і героями, перетворивши його на "співавтора драматурга".
У драмі не повинні боротися ідеї, бо цього не буває в дійсності, і, треба показувати "зіткнення людей, життєві конфлікти, у яких, як у коконах, глибоко приховані ідеї, що борються, гинуть або перемагають".
Прагнучи уникнути фальшивої романтичної піднесеності й знайти більш твердий грунт для своєї творчості, письменник звернувся до історичного минулого своєї країни і створив дві п'єси: побудовану на матеріалі давніх саг драму "Воїни у Хельгеланді" (1857) і народно-історична драму "Боротьба за престол" (1863). У віршованій п'єсі "Комедія любові" (1862) Ібсен ущипливо висміяв романтичні ілюзії, вважаючи більш прийнятним світ тверезої практики. Розчарування Ібсена в національній романтиці, що посилилося наприкінці 50-х років, було пов'язане і з його зневірою у всіх сферах норвезького суспільного життя. Для нього стає ненависним не лише дріб'язкове міщанське існування, але й брехливість піднесених фраз, демагогічні гасла, які проголошуються на сторінках газет і в народних зібраннях.
Утім, життя Ібсена стає все тяжчим. Він бідує, і справжнім порятунком виявляється одержана за допомогою драматурга Б.Бйорнсона стипендія на поїздку до Рима. Ібсен від'їжджає із Норвегії 5 квітня 1864 року й перебуває за кордоном із короткими перервами майже двадцять сім років.
В Італії драматург створив дві монументальні філософсько-символічні віршовані драми - "Бранд" (1865) і "Пер Гюнт" (1867), які знаменували його відмежування і прощання із романтизмом і поставили Ібсена в перший ряд сучасної скандинавської літератури. І "Бранд", і "Пер Гюнт" поєднують живі індивідуалізовані образи з узагальненими, підкреслено типізованими.
Основна проблема цих драматичних творів - доля людини, особистості в сучасному суспільстві. Але центральні фігури цих п'єс діаметрально протилежні. Герой "Бранда" - священик Бранд - людина надзвичайної цілісності й сили; герой іншої драми - селянський хлопець Пер Гюнт - втілення душевної слабкості людини. Бранд не відступає ні перед якими жертвами, не погоджується на жоден компроміс, прагнучи виконати свою місію - виховувати цільних, позбавлених лицемірства й користолюбства людей, здатних самостійно мислити. Його гасло - "бути самим собою", тобто розвивати в собі неповторні риси людської особистості. Полум'яними словами Бранд картає половинчастість, душевну в'ялість людей і пороки сучасної держави. І хоча йому вдається надихнути парафіян - бідних селян і рибалку закинутому краї на далекій Півночі, і повести їх за тобою, кінець священика виявляється трагічним. Люди повірили йому й пішли за ним до вершини гори в пошуках свободи духу. Коли ж пастор не зміг поясним конкретної мети цього походу, люди у гніві закидали його камінням. Жертвами Бранда з його надлюдськаю волею стають найближчі люди - спочатку гине його син, потім дружина. І сумнівним видається той подвиг, якому Браид присвятив життя.
"Пер Гюнт" знаменував остаточне відмежування Ібсена від національної романтики. Цей твір був сприйнятий сучасниками як нещадний анти романтичний випад і одночасно як найтонша романтична поема. Драма насичена глибокою поезією природи та любові, яка зберігає особливий національний колорит. Ліричне багатство п'єси, її емоційна принадність полягають, передусім, у тих людських почуттях, які висловлені автором із надзвичайною силою і довершеністю. Носіями високої поезії в "Пер Гонті" є, у першу чергу, не традиційні фольклорно-романтичні, фантастичні персонажі і мотиви, а персонажі реального плану, звичайні, хоча й не позбавлені евопеідності люди. Найвищий ліризм Іювязаний тут із образами простої дівчини Сольвейг і матері Пера - Осе. Місцеві ж селяни виступають у творі як грубі, злі та жадібні люди, а казкові тролі - як потворні злісні істоти.
На початку драми Пер - звичайний сільський хлопець, дещо ледачий, фантазер і шибеник. Життя в рідному селі його не задовольняє. Він вважає, що селяни, заклопотані лише буденними турботами, варті презирства. Проте автор приводить свого героя до тролів - фантастичних ворожих людям істот - і показує, що Гюнт у душі ладен прийняти на все життя їхнє гасло "будь задоволений собою". Він не помічає різниці між девізом людей "будь самим собою", який веде, до морального вдосконалення особистості, і гаслом тролів, що виправдовує індивідуалізм, самозакоханість, підкорення життєвим обставинам. У перших трьох діях автор показує формування моральних рис Пера Гюнта, а в четвертій - ті наслідки, до яких призводить життєва філософія "будь задоволений собою". Мандруючи світом, Пер Гюнт пристосовується до будь-яких ситуацій, втрачаючи власні особливі риси. У п'ятій дії настає поступове прозріння героя, починаються пошуки нового втраченого "я", з'являється прагнення відновити свою цільну особистість. Центральною символічною фігурою в цій дії стає Ґудзівник, який ходить світом з овальною ложкою і збирає в неї людей на переплавлення: цільні особистості зникли, тепер лише з багатьох людей, сплавлених разом, можна зробити одну справжню людину, і Пер Гюнт може уникнути переплавлення, якщо доведе, що бодай колись був цілісною особистістю.
Символічні образи,що виникають навколо Пера Гюнта, розкривають його моральне зубожіння. Лише Сольвенг, яку він кохав у юні роки, стверджує, що Пер Гюнт завжди залишався самим собою - у її вірі, надії, коханні Ґудзівник залишає Пера Гюнта на землі до наступної зустрічі, даючи йому останню можливість переродитися.
Творчі пошуки перших, драматичних творів, філософські узагальнення, художні знахідки "Бранда" і "Пер Гюнга" стали підґрунтям для створення драми нового типу. Зовнішнім виявом цього є перехід від віршованої до прозової мови драматичних творів. У комедії "Союз молоді" (1868) письменник звертається до прямої політичної сатири, Ібсен передчуває і закликає прихід "революції духу", яка повинна оновити всі сфери людського існування. Свої роздуми Ібсен втілює у філософсько-історичній трилогії "Кесар і галілеець" (1873.) і в кількох великих поезіях.
Але перевороті у суспільному житті не відбувається. Починається новий цикл мирного, зовні благополуччя історичного розвитку - розквіт "класичного" буржуазного суспільства. І, починаючи від 1877 року, із драми "Стовпи суспільства", Ібсен створює дванадцять п'єс, у яких надзвичайна точність, у зображенні реальних форм сучасного життя поєднується з глибоким проникненням у внутрішню, його суть і у душевний світ людей.
Ці п'єси зазвичай поділяють на три групи, по чотири в кожній. Перша група, у якій особливо чітко й прямо визначена соціальна проблематика - це "Стовпи суспільства", "Ляльковий дім" (1879)", "Привид"" (1881), "Ворог народу," (1882). До другої яка також відображає
Loading...

 
 

Цікаве