WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Життєвий і творчий шлях Джонатана Свіфта. - Реферат

Життєвий і творчий шлях Джонатана Свіфта. - Реферат

самої науки виступав Свіфт, яка в наші дні створила і застосувала атомну й бактеріологічну зброю.
В четвертій книзі роману Гуллівер потрапляє до країни розумних коней - гуїгнгнмів. Вони використовують замість робочої худоби бридких двоногих істот - єгу, в яких герой з жахом впізнає людей. Щоправда, єгу позбавлені здатності розумно мислити, вони керуються лише тваринними інстинктами.
За допомогою алегорії переконливо порівнює вади; породжені англійським тогочасним устроєм, із звичками єгу. Так, у цих тварин теж проявляється жадоба до накопичення, і часто можна бачити, як два єгу зчиняють бійку за знайдений камінь.
Суворо критикуючи пороки правлячих класів, Свіфт не бачив тієї сили, яка б могла змести насилля й зло, що панували в світі. Саме цим пояснюється гіркота тону письменника, його песимізм. Свіфт гостро переживав зубожіння рідної Ірландії, багатої раніше країни, селяни й ремісники якої були врешті доведені до небачених на той час у Європі злиднів. У хвилини відчаю, вважаючи, що людство, яке терпить таку страшну несправедливість, стоїть на порозі морального зубожіння, письменник називав його "племенем гидкої черви". Проте Свіфт не втратив віру в простих людей, в їхню чесність та здоровий розум. Він проводить чітку межу між народом та панівними класами і правду знаходить лише в народі. У країні ліліпутів Гуллівер схвалює багато народних звичаїв, які він протиставляє несправедливим англійським законам. Так, колись, ще до того, як у Ліліпутії встановився деспотичний лад, кожен громадянин міг зайняти будь-яку державну посаду, аби він був чесним, справедливим і мав добрі наміри.
Свіфт проголошує устами Гуллівера: "З найбільшим задоволенням зупиняв я свої очі на людях, що нищили тиранів і узурпаторів, і на тих, хто визволяв пригнічені й покривджені народи".
Свіфт бореться сміхом. Сміхом він зриває маску з тогочасного суспільства, показуючи його брехню та вади. На сторінках Свіфтового роману нові, освячені віками суспільні установи та явища стають смішними, вульгарними - царський двір порівнюється з помийницею, сенат - з табуном гусей, релігійні чвари стають суперечкою, з якого кінця розбивати яйце.
Вже понад два сторіччя безсмертний роман Джонатана Свіфта творить свою благородну справу, навчаючи людей усім серцем ненавидіти зло І любити правду. І нині по-сучасному звучать слова письменника, що найбільшу користь для своєї країни та для всього людства зробить той, хто виростить два колоски на місці, де досі родив один.
Висновки
Джонатан Свіфт - відомий англійський письменник, сучасник Дефо, великий майстер художнього слова. Він прекрасно володів усіма засобами сатири. Його улюбленим прийомом є іронія, яка у творах служила для викриття негативних сторін дійсності. У кожному Свіфтівському памфлеті ми можемо побачити присутність алегорії, за допомогою якої письменник гостро критикував, висміював, порівнював людей того часу.
Адже, Дж. Свіфт жив у час великих подій: громадянська війна, прихід на трон нового короля, сформувались дві політичні партії - віги і торі, які вели запеклу боротьбу за владу.
Суворо критикуючи пороки правлячих класів, Свіфт не бачив тієї сили, яка б могла змести насилля й зло, що панували в світі. Саме цим пояснюється гіркота тону письменника, його песимізм. Письменник гостро переживав зубожіння рідної Ірландії, багатої раніше країни, селяни й ремісники якої були врешті доведені до небачених на той час у Європі злиднів. У хвилини відчаю, вважаючи, що людство, яке терпить таку страшну несправедливість, стоїть на порозі морального зубожіння, проте Свіфт не втратив віру в простих людей, в їхню чесність та здоровий розум. Він проводить чітку межу між народом та панівними класами і правду знаходить лише в народі.
Дж. Свіфт сказав, що головною метою, яку він поставив у всіх своїх працях, - швидше ображати людей, ніж їх розважати. І хоча особи з правлячого кола намагались засудити письменника, простий ірландський народ завжди стояв на його захисті.
Наприклад, у першому памфлеті "Казка бочки" Дж. Свіфт використовував сюжет своєї алегорії для того, щоб передати обрядову історію християнства з моменту зародження і до кінця XVII ст. Під батьком трьох синів письменник мав на увазі Христа, під трьома однаковими кафтанами - релігію, під 3-ма братами - віки.
Наступним виявом алегорії є висміювання автором такого собі Джона Патріджа, який складав щорічні астрологічні альманахи ("Папери Бікерстафа"). Чи, наприклад, використавши слово "християнство" у якості синоніма "англіканства", Свіфт оголосив можливу відміну "Акту про присягу" знищенням християнства.
Та найбільш яскравим прикладом використання алегорії є найвідоміший твір письменника "Мандри Гуллівера", який на перший погляд, постає перед читачем фантаст, пригодницькими подорожами. Проте письменник ввів фантастику, оскільки вона допомогла намалювати алегоричну картину сучасного йому суспільства, створити образи, які найповніше виразили авторські ідеї. Кожен епізод роману, окрім цікавості, містить значно глибший зміст. Мандри Гуллівера - це історія збагачення уявлень людини про світ. У романі порушується питання про відносність людських знань, а розповідаючи про Ліліпутію, Свіфт сатирично змальовує сучасну йому Англію.
У творі присутні вигадані назви, одна з яких "ліліпут" походить від англ. слова "little" - "маленький", і "put" - за часів Свіфта мало зневажливе значення і перекладалося іспанською як "зіпсований". Тобто, слово "ліліпут" можна дослівно перекласти як "маленька зіпсована людина". Згадаймо зображення ігор при дворі імператора Ліліпутії, де Дж. Свіфт висміює закони людського суспільства, що дозволяють бездарним та лицемірним займати найвищі посади. Нагороди в Ліліпутії одержують за вміння, які ніяк не можуть слугувати показником таланту будь-якої людини, тим паче державного діяча. А через фізичнумізерність, мал. зріст ліліпутів, ще ясніше проступає їхній кар'єризм, підлабузництво, підступність, лицемірство. А яким мізерним і смішним створінням перед нами постав імператор Ліліпутії. Це маленька людина з маленькою душею. Гуллівер, порівняно з ліліпутами, став уособленням велетня, і не лише в значенні розміру, а і в моральному відношенні. Дж. Свіфт дуже дотепно уподібнює англ. вігів і торі до ліліпут. партій тремексенів і слемексенів, а католицьку і протестантську церкви втілив у сектах "тупоконечників" і "гостороконечників".
Письменник сподівався, що читаючи його роман, люди будуть духовно, морально "рости" і прагнути позбутися всіх своїх вад: підступності, хвалькуватості, підлабузництва, нещирості жорстокості. А значить світ буде "удосконалюватись". Таку надію людству залишив Дж. Свіфт.
Список використаної літератури.
1. Дж. Свіфт. / За редакцією Ю. Лісняка. / Мандри Гуллівера. - К., 1983 р.
2. Дж. Свіфт. / За редакцією Ю. Лісняка. / Мандри Гуллівера. - К., 1983 р.
3. Недєлко Л.П., Кашуба Є.І., Зощенко Н.В. Планування. 7 клас. // Зарубіжна література в навчальних закладах // - К. - 2002 р.
4. Плавскін З.І., Бєлобратов А.В., Апенко Є.М. та ін. Історія зарубіжної літератури XVIII ст. - М., 1991 р.
5. Тураєв С.В., Дюшен І.Б., Каган Л.В. Зарубіжна література. - М., 1972 р.
6. Щавурський Б.Б. Уроки зарубіжної літератури. 6 клас. - Т., 2003 р.
Додаток
Урок зарубіжної літератури в 7 класі
Тема: Сатиричне змалювання державного устрою, законів та
Loading...

 
 

Цікаве