WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Овідій – життя і творчість - Реферат

Овідій – життя і творчість - Реферат


Реферат
Овідій - життя і творчість
Публій Овідій Назон
Зміст
1 Життя
2 Творчість
3 Перелік творів
3.1 Твори, що дійшли до нас
3.2 Твори втрачені або сумнівного походження
4 Українські переклади
5 Афоризми
6 Література
7 Посилання
8 Див. також
ОВІДІЙ, Публій Овідій Назон (Publius Ovidius Naso) (20 березня 43 до н. е. -- 17 або 18 н. е.), римський поет, останній з великих поетів "золотої доби" римської літератури, твори якого мали суттєвий вплив на пізнішу європейську літературу від Середніх віків до нашого часу.
Життя
Згідно автобіографічного твору "Скорботні елегії", народився в м. Сульмон, в Апеннінах (сучасне місто бл. 140 км від Риму), в забезпеченій провінційній сім'ї, що належала до вершницького стану. Разом з братом Луцієм, який був на рік старший, навчався спочатку у граматичній школі в Римі, а потім отримав звичайну для того часу риторичну освіту. Смерть брата у віці двадцяти років справила на Овідія сильне враження. Майбутній поет виявив непересічні здібності до риторики і зайнявся було політикою, побув членом колеґії тріумвірів, тобто одним з нижчих міських урядників, а потім - судової колеґії децимвірів, але потяг до віршування одержав гору, і невдовзі Овідій став членом гуртка Марка Валерія Мессали. З видатних сучасників Овідій одного разу мав нагоду зустрітися з Вергілієм на декламуванні Горацієм його віршів, був знайомий з Проперцієм й Тибуллом. Освіту завершував у Афінах, після чого здійснив подорож східним Середземномор'ям, де його супроводжував поет Емілій Макр, а потім, перед поверненням до Риму, провів декілька місяців на Сицилії. Був одружений тричі, два перших закінчилися розлученням. Від другого шлюбу, ймовірно, мав дочку.
Античне погруддя Овідя
В грудні 8 н. е. імператор Октавіан Авґуст несподівано відправив поета на заслання, в Томи, грецьку колонію біля гирла Дунаю (нині м. Констанца в Румунії). Причинами для вигнання були "образа та помилка". "Образою" стала поема "Наука кохання", що сам поет підкреслював неодноразово. Ця поема з'явилась вісьмома роками раніше, і її вихід випадково збігся зі скандалом, пов'язаним з подружньою невірністю дочки імператора Юлії. Але натяк Овідія, в чому полягала "помилка", залишився нерозгаданим. Був якийсь безпосередній привід, щось "ненароком побачене", можливо, якийсь факт, що копрометував Авґуста або його сім'ю. Дослідники вважають, що Овідій був довіреною особою в любовному зв'язку Юлії, інші, що він був утаємничений в династичні інтриґи, з метою позбавити Тиберія, сина імператриці Лівії від попереднього шлюбу, прав наслідника.
Коли це сталося, Овідій перебував на острові Ельба. Невідомо, чи відбувався якийсь суд, можливо, таємний. Майно поета не було зконфісковане, і його третя дружина, Фабія, рідня імператора, залишилась в Римі, щоб домогтися помилування. Перед від'їздом вигнанець спалює "Метаморфози", хоча саме цей твір поет вважав запорукою свого безсмертя, своїм пам'ятником; на щастя, друзі зберегли копії твору. На засланні лише віра в відданість дружини та сподівання на милість імператора слугували Овідію єдиною втіхою. Після смерті Авґуста у 14 н. е., з'явилась надія на швидке звільнення, проте у Тиберія, до якого поет звертався через його племінника Германіка, розуміння не знайшов. Під кінець життя Овідій, вочевидь, змирився з долею.
Творчість
Овідій виховувався в атмосфері імперії Октавіана Авґуста, коли по закінченню громадянських воєн надзвичайно зросла заможність італійських землевласників. Поет відобразив у своїй творчості ідеологію вершницького стану, що досяг в той час свого найвищого економічного розвитку. Соціальна та філософська проблематика, характерна для попереднього літературного покоління (Вергілій, Горацій), Овідієві чужа. В його творчості переважають еротичні теми, в яких головним є не гибокі почуття, а дотепна іронічна гра традиційними літературними мотивами, з постійними переспівами як попередників, так і самого себе. Твори Овідія відрізняються віртуозною легкістю і гибкістю стилю, яким він володів досконало.
Блискучій поетичний дебют Овідія ("Любовні елегії") пов'язаний з еротичною елегією, поширеним жанром в його час. В цьому жанрі відбилися настрої середніх верств суспільства, які поринали від суспільної діяльності в сферу особистого життя. Поет згадує своїх попередників - Корнелія Галла, Альбія Тібулла та Секста Проперція; однак він не був лише наслідувачем, свої елегії він складає в цілком іншій тональності, грайливого, часом легковажного трактування теми кохання. Публічні декламації "Любовних елегій" відразу принесли їх авторові загальне визнання. Несподівано елегії отримали політичну забарвленність, коли поет полемізував проти тенденцій Октавіана Авґуста законодавчим шляхом відновити суворість сімейних звичаїв. Нову форму для варіації елегії поет створює в збірці "Героїди", де у вигляді скаржень міфічних героїнь на своїх коханців та чоловіків, з якими вони були в розлуці, майстерно розкривається психологія окремих героїнь. Овідій бере матеріал з трагедій Евріпіда та творів еліністичної літератури й мистецтва, проте міфологічні образи модернізує, зберігаючи лише традиційні імена та ситуації.
Присвятивши любовній елегії майже десять років, Овідій викінчує три книги дидактичної поеми "Наука кохання", що містить практичні поради для закоханих, й "Засоби від кохання". Елегії написані в іронічно-повчальному тоні у витонченій риторичній
Loading...

 
 

Цікаве