WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Персько-таджицька поезія: Омар Хайям. - Реферат

Персько-таджицька поезія: Омар Хайям. - Реферат


Реферат на тему:
Персько-таджицька поезія: Омар Хайям.
Тема: Омар Хайям - персько-таджицький вчений і поет. Всесвітня відомість його чотиривіршів (рубаї), Тх філософська глибина, щирість та простота у зображенні по-чуттів; гнучкість форми, яскравість ритмодинаміки, афористичність рубаї, їх тематика.
Мета: познайомити учнів з творчістю класика персько-таджицької літератури Омара Хайяма, його особистістю; вчити аналізувати рубаї; розвивати логічне мислення учнів,-виховувати почуття прекрасного, високі моральні якості.
Обладнання: портрет Омара Хайяма; грамзапис уривків з опери Римського-Корсакова "Шехеразада"; роздажовий матеріал (рубаї О.Хайяма). Вчителю рекомендується вибрати за тематикою рубаї О.Хайяма: газета "Зарубіжна літера-тура" (N325-28 (додаток до газети); Ю.Султанов "Література мусульманського Ренесансу"; (зроблена розгортка з портретами та висловами (рубаї) поетів та мудреців Сходу.
Епіграф АО уроку: Я тільки й знаю, що знання шукаю, В найглибші таємниці проникаю. Ялумаю вже сімдесят лва роки І бачу, що нічого я не знаю.
Омар Хайям Хід уроку
Вступне слово вчителя: Шановні друзі, розпочнемо наш урок з тою, що постараємося перенестися в часі у давній Іран у 1048-1131 роки нашого тисячоліття, це роки життя відомого поета Сходу, персько-таджицького вченого, філософа ~ Омара Хайяма. Сценка
Дійові особи: мудрець, Омар Хайям.
(сценка виконується на фоні звучання наролної тад-жицькоімузики або уривка з опери "Шехеразада" Римського-Корсакова).
Мудрець. Мудрість Сходу... Дорогоцінний камінь, перлина слова. Салям алейкум, вчений муже віку доведеї істини, знавець грецької науки, цар філософів Сходу і За; ду. Салям алейкум. Омаре Хайяме.
Омар Хайям. Салям алейкум.
Мудрець. Повідай нам про себе, найповажніший з п важних.
Омар Хайям. Народився я в древньому місті НішапуІ у сім'ї ремісника, навчався в Балсі, Самарканді. Захоплн вався математикою, астрономією. Був з великими почест ми прийнятий правителем Бухари. Коли султан запропоні вав мені керувати містом Нішапурі і всією прилеглою об ластю, я відповів: "Не хочу керувати людьми, наказувати забороняти, а хочу весь свій розум присвятити науці на ко ристь людям".
Ми - зібрання ляльок, нас крутить якхотя
Небесний витівник. На килимку життя
Ми витанцьовуєм (це правда, а не казка) -
І потім палаєм у ящик небуття.
Я ніколи не писав похвальних од правителям, ніколи не був придворним лицеміром, який очікує милостей і подаянь. Я - вчений, філософ.
Тайни світу, що я заточив у завітному зошиті,
Віл людей притаїв я, заради своєї безпеки.
Мудрець. Твої чотиривірші - рубаї - пробились, як джерела, з глибини народної творчості. Кожні чотири рядочки - це маленька поема, яка нагадує дорогоцінний камінь. Мені згадались рядки.-
Хіба у Всесвіті найкращий твір - не ми?
В очах у розуму зіниця й зір - не ми?
Це коло всесвіту скидається на перстень,
А камінь, що горить ясніш од зір, - це ми.
А ці рядки знають всі:
Щоб мудро прожити життя, потрібно знати немало -
Два важливих правила пам'ятать пристало:
Ти краще голодуй, ніж що попало їсти,
Ти краще будь один, ніж разом з ким попало.
Шановний Омаре Хайяме, ти гуманіст, утверджуєш життя, прославляєш красу і духовну велич людини. У кожній реалістичній картині, чи то гончарна майстерня, чи черепок глечика, відкривається глибокий і дорогоцінний символ; ти оспівуєш кохану, і хоч вона смертна, як всі люди, все ж таки стає божеством, заради якого ти відрікаєшся від раю.
Ти прославляєш бенкет, але це бенкет високих думок і благородних почуттів - бенкет Платона. Чаша вина - це чарівна чаша Джамшида, чаша людського розуму, охоплюючого весь світ.
Ти прославляєш велич духу людського, твоя поезія проникнута вірою в безсмертний розум людини.
Шановний Омаре Хайяме, твоя творчість і життя - це постійний пошук істини. Та чим більше пізнавав ти, чим більше наближався до Істини, тим більше починав ро-зуміти, що вона неосяжна, а всі знання мізерні й бліднуть перед одвічною таємницею створення Всесвіту і людини.
Омар Хайям. Я тільки й знаю, що знання шукаю,
В найглибші таємниці проникаю.
Я думаю вже сімдесят два роки -
І бачу, що нічого я не знаю.
- Ти прожив вже 72 роки і немало бачив та пережив на своєму віку. Про що жалієш ти? Що найбільше тебе турбує?
Омар Хайям. Не гнітять мене перестрахи й жалі,
Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:
Loading...

 
 

Цікаве