WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Особливості Аккадської міфології - Реферат

Особливості Аккадської міфології - Реферат

населення, призводить до того, що риси архаїчної релігіозно-магічної практики поступово придушуються. З часом усе більшу роль починають відігравати "особисті боги". Уявлення про особистого бога кожної людини, що полегшує їй доступ до великих богів та вводить її до них, з'являється під час ІІ династії Ура та старовавилонського періоду. На рельєфах та печатках того часу часто зображувалися сцени, на яких бог - покровитель веде людину до верховного бога для визначення його долі і для отримання благословення. Вважалося, що втративши бога-захисника людина ставала беззахисною перед злим свавіллям великих богів, з легкістю могла бути атакованою злими демонами.
Крім особистого бога, який повинен був перш за все приносити вдачу, та особистої богині, що символізувала її життєву долю, кожна людина мала ще свого шеду - антропоморфізовану або зооморфізовану життєву силу. Окрім цих захисників у жителів Вавилонії в ІІ-І тис. до н.е. з'являється і своя особиста охоронниця - ламасу, що була носієм її особистості, можливо, пов'язана з культом плаценти. " Ім'я" людини або його "слава" ( шуму ) теж розглядалася як матеріальна субстанція, без якої не можливо її існування і яка передавалася його нащадкам. Особисті боги - охоронці протистояли злу та вважалися антиподами злих сил, що оточували людину. Серед них - левоголова Ламашту, що підіймалася з підземного світу та вела за собою усілякі хвороби, самі злі духи хвороб, примари, озлоблені тіни померлих, різні службові духи підземного царства( утукки, асакки, етимме, галле, галле лем нуті -" чорти злі"), бог-доля Намтар, котрий приходив до людини під час її смерті, нічні духи - інкуби лілу, що приходили до жінок, суккуби ліліт, що оволодівали чоловіками, та інші. Складна система демонологічних уявлень, що склалася у вавілонській міфології та не засвідчена у шумерських пам'ятках, отримала відображення в образотворчому мистецтві.
Загальна структура пантеону, скадання якого належить до часів ІІІ династії Ура, залишається без значних змін впродовж усієї епохи древності. На чолі усього світу офіційно стоїть тіада Ану, Енліль та Ейа, оточені світлом семи або дванадцяти "великих богів" , котрі визначали долі усього на світі. Усі боги вважаються розділеними на дві родові групи- ігітів та ануннаків, боги землі та підземного світу, як правлило належать до останніх, хоча і серед небесних богів є також і боги-ануннаки. У підземному царстві править вже не так Ерешкігаль, як її чоловік, Нергал, що підкорив свою дружину. Це відповідає загальному зменшенню ролі жіночих божеств у вавілонській міфології, що були низведені майже до положення виключно безликих дружин своїх божественних чоловіків. Але кроки у напрямку певної монолатрії, що проявлялася в посиленні культу Мардука, котрий монополізував майже всі сфери божественної діяльності та влади, робляться і надалі. У єдиний образ "владики" -Бела зливаються Енліль та Мардук ( в Ассирії - Енліль та Ашшур ). У І тис. до н.е. у певних центрах Мардука поступово починає витісняти його син, бог писемного мистецтва Нану, який має тенденцію стати загально вавилонським божеством. Властивостями одного бога наділяються інші, і якості одного бога визначаються за допомогою якостей інших богів. Це ще один путь до створення образу єдиного всемогутнього божества чисто абстрактним способом.
Пам'ятки , здебільшого І тисячоліття до н.е., дають можливість реконструювати систему космогонічних міркувань аккадців. Мікрокосм являє собою віддзеркалення макрокосму - "низ" ( земля ) є ніби віддзеркаленням "верху" ( небеса ). Увесь всесвіт ніби плаває у світовому океані, земля уподібнюється до великого перевернутого круглого човна, а небо - до твердого куполу, що накриває світ. Увесь небесний простір ділиться на декілька частин: "верхнє небо Ану", "середнє небо", що належало ігітам, у центрі якого знаходиться лазурітова целла Мардука, та "нижнє небо" - із синьої яшми; над цими трьома небесами знаходяться ще чотири. Небо, як будівля, знаходиться на основі, яка прикріплюється до небесного океану кілками та, на зразок земного палацу, захищається від води валом. Найвища частина небосхилу має назву " середина небес". Зовнішня сторона куполу ( "внутрішність небес") випромінює світло; це той простір, де ховається місяць-Син під час своєї трьохденної відсутності і де сонце-Шамаш проводить ніч. На Сході знаходиться "гора Сходу", на заході -" гора Заходу", котрі замкнуті на замок. Кожен ранок Шамаш відкриває "гору Сходу", відправляється у подорож по небу, а ввечері через "гору Заходу" щезає у "внутрішностях небес". Зірки на небосхилі - це "образи " або "письмена", і за кожною з них закріплено певне тверде місце, щоб жодна "не збилася зі свого шляху".
Земній географії відповідає географія небесна. Прообрази усього сущого: країн, річок, міст, храмів - існують на небі у вигляді зірок, земні предмети є лише віддзеркаленням небесних, але обидві субстанції мають власні виміри. Так, небесний храм майже вдвічі більше земного. План Неневії від початку був накреслений на небесах та існував з давніх давен. В одному сузір'ї розташований небесний Тигр, а в другому - небесний Євфрат. Кожному місту відповідає певне сузір'я: Сіппару - сузір'я Рака, Вавилону, Ніппуру - інші, назви яких не мають відповідників серед сучасних. На країни поділені і сонце і місяць: на правій стороні місяця Аккад, на лівій -Елам, верхня частина - Амурру ( амореї ), нижня частина - країна Субарту.
Під небосхилом лежить ( як перевернутий човен ) " кі" - земля, котра також поділена на декілька ярусів. У верхній частині живуть люди , у середній частині знаходяться володіння бога Ейа, у нижній - володіння богів землі, ануннаків, та підземне царство. За іншими міркуваннями, семи небесам відповідають сім земель, але про їх чітке членування та розташування нічого невідомо.
Для того, щоб закріпити землю, її прив'язали до неба мотузками та закріпили кілками. Ці мотузки-дроти - Чумацький шлях. Верхня земля, як відомо, належить богу Енлілю. Його храм Екур ( "дім гори") та одна з центральних його частин - Дуранкі ( "зв'язок небес та землі") символізує будову світу.
Таким чином, в релігіозно- міфологічних міркуваннях народів Месопотамії накреслюється відома еволюція. Якщо шумерська релігіозно-міфологічна система може бути визначена як головна у першу чергу на общинних культах, то в аккадській системі простежується чітке устремління до монолатрії і до більш індивідуального спілкування з божеством. Від архаїчних уявлень намічається перехід до розвиненої релігіозно- міфологічної системи, а через неї - до сфери релігіозно-етичних переконань, у якій би зачатковому ступені вони не були виражені.
КОСМОГОНІЧНА ПОЕМА "ЕНУМА ЕЛІШ"
"Енума еліш" ( " Коли вгорі...") - космогонічна поема, одна з найвеличніших пам'яток шумерської літератури. Складається з семи клинописних табличок з текстом по 125-165 рядків кожна.Таблички були знайдені в бібліотеці ассирійського царя Ашшурбанапала. Поема датується ІІ тисячоліттям до нашої ери. Очевидно, вона являла собою богослужебний текст якогось Новорічного свята.
У порівнянні з шумерськими уявленнями про творення
Loading...

 
 

Цікаве