WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Станіслав Лем, фантаст із Високого Замку - Реферат

Станіслав Лем, фантаст із Високого Замку - Реферат

романом про сучасну людину і міжлюдські стосунки. Як сказав один з героїв твору, Снаут: "Ми не шукаємо нікого, крім людей. Нам не треба інших світів. Нам треба дзеркал. Ми не знаємо, що робити з тими іншими світами. Нам вистачає одного, нашого, та й ним уже давимось". Чи справді ми намагаємся зрозуміти іншу людину, чи тільки заглядаємо в неї, як у дзеркало, бажаючи побачити там своє відображення? Науково-фантастичний жанр дозволяє Лемові проникнути в таємниці людської природи, в закапелки її підсвідомості ще ефектніше, ніж це вдається реалістично- психологічному роману.
"Повернення з зірок" є одним з небагатьох творів, що показує майбутнє земної цивілізації - в тому її варіанті, в якому прийдешні земляни повністю відмовляються від космічних досліджень і присвячують себе побудові вигідного й безпечного життя на своїй планеті. Перед героями, що після ста двадцяти років космічних подорожей повернулись додому, постає дивне видовище: матеріальна цивілізація на Землі виросла до абсурдного буйства розкошів, люди плавають у добробуті й розвагах без найменшої праці й турбот про майбутнє. Вдалося знищити не тільки будь-які загрози бездумному щасливому життю на планеті - за допомогою так званої "бетризації" ліквідовано навіть притаманні людині агресивні інстинкти.
Але у мандрівників з "минулого" світ матеріальних розкошів не викликає захвату. "Я прагнув написати роман про майбутнє, але не про таке, яким хотів би його бачити, а про таке, якого слід остерігатись", - визнає автор. У "Поверненні з зірок" перед читачем постає образ найпоширеніших уявлень про споживацьке суспільство майбутнього. Але для Лема це життя, цілком позбавлене сенсу, окрадене з усіх своїх вартостей - життя скаліченої бездумної особистості в абсолютному комфорті і безпеці. "Там, де все можна отримати без праці, будь-яка цінність втрачає свій сенс". Письменник стверджує, що людина, єдиним бажанням якої є перетворення в янгола, стає істотою, котра звільняється в такий спосіб не тільки від страждань і трагедій, а й від надій і прагнень осягати важчі цілі.
Іншу, хоча у суті своїй дуже подібну версію майбутнього, являє нам роман "Катар". Твір є застереженням перед цивілізацією, яка за допомогою різноманітних "поліпшень", що впроваджувались у повсякденне людське життя, настільки ускладнила світ, що вирішальним чинником в усьому стає тільки сліпий випадок. У романі представлена цілком реальна ситуація, коли вживання великої кількості хімічних препаратів з лікувальною, косметичною чи гіґієнічною метою призводить до летальних наслідків. Сам по собі кожен з цих препаратів є безпечним і корисним, але в "лотерейно згущеному світі" вони можуть скластись у композиції, що можуть становити смертельну загрозу.
Цікаво, що сам Лем більше цінує твори, написані в жанрі фантастично-наукового гротеску, хоча зарахування їх до science fiction вважає непорозумінням. Найкращим своїм твором письменник називає "Кіберіаду" - цикл оповідань, своєрідним "вступом" до якого стали також "Казки роботів". Лем, у властивій для нього алегоричній формі, показує світ, з першого погляду, цілковито нелюдський - світ розумних машин, а людина з'являється тут тільки як негативний герой фантастичних оповідей. Але не випадково ці казки написані для дорослих "роботів": незважаючи на всю відразу роботів до людей, їхній машинний світ упорядковано в людський спосіб. Роботи так давно запанували над світом, що багато хто з молодшого покоління вже не вірить, що людина взагалі коли-небудь існувала - вона стала темою міфів, казок і легенд. Зрештою, і сам світ роботів описано автором з широким використанням цілком "людських" казок і міфів: тут легко розпізнати добрих і злих, мудрих і дурних володарів, жорстоких красунь і героїчних юнаків, добро тут перемагає зло, а підступи мають виправдання тільки в служінні добрим справам. У світі роботів залишились усі одвічні людські проблеми й антагонізми - тиранія, насилля, злочинність, глупота і безправ'я. Тож "Кіберіаду" можна прочитати як чергову Лемову сатиру на сучасну дійсність, людську мегаломанію і переконання в силі свого розуму.
Особливістю "Кіберіади" є також дотепність і гумор, які полягають, зокрема, в поєднанні гетерогенних елементів, що традиційно й логічно є непоєднуваними. Цей прийом, який відомий польський поет Станіслав Бараньчак назвав "анахронічною контамінацією", стосується як упізнаваних для читача жанрових особливостей, так і мови твору й способу побудови художнього світу. Комічний ефект виникає з зустрічі в одному творі жанрів казки і наукової фантастики, епосу, героїкокомічної поеми й філософської повісті. Оповідання виповнені влучними неологізмами, особливо з частками "кібер " та "електро-" (електлицар, кіберотика), на рівні стилістики та фразеології дотепним здається використання слів з машинного світу в типових для казок реченнєвих формулах. У цьому аспекті "Кіберіада" просто межує з поезією, через це навіть найгеніальніші переклади не втримують, на жаль, великої частини змісту оригіналу.
Поруч із роботами Трурлем і Кляпавцієм з "Кіберіади", є у Лема ще один улюблений герой - Ійон Тихий. У фіктивній передмові до його "Зоряних щоденників" автор вустами професора Тарантоґи ставить свого героя поруч із Мюнгавзеном та Ґуллівером, що, з одного боку, вказують на карнавальну, сміхову традицію, а з іншого - змушують також задуматись над складною природою людини та парадоксами людської екзистенції. І тут різноманітні варіанти життя в космосі є відбиттям земного стану речей, сатирою на владу, звичаї, релігію, філософію сучасної людини - але не тільки сатирою, а й розмислом про складність світу, багатозначність філософських істин, парадоксальність і непоєднуваність різних суспільно-політичних та моральних доктрин.
Одне з найкращих оповідань циклу "Із спогадів Ійона Тихого", "Конгрес футурологів" - це тонка алегорія на керування думками, уявленнями й переконаннями суспільства за допомогою засобів, що фальсифікують реальний образ дійсності. Цей твір є просто свідченням некомпетентності радянської системи, яка дозволила перекласти й видати його в Радянському Союзі. Взагалі, "Конгрес футурологів" попереджує соціальну течію в польській науковій фантастиці, яка займалась викриттям справжньої суті радянської системи і механізмів "поневолення розуму".
Хоча більшість творів Лема мають песимістичний характер, письменник твердо відкидає "звинувачення" й заявляє, що він оптиміст. Однак від чого він не зміг би відхрестистись, так це від свого скептицизму - щодо людських можливостей, вірувань, самої людини, яка може виявитись зовсім не найдосконалішим створінням у космосі: "В біологічному сенсі ми, безсумнівно, є досить потворними витворами еволюції". Лемне вірить у життя після смерті, не вірить в існування космітів, привидів, телепатії та парапсихічних явищ. Письменник є переконаним прихильником смертної кари, коли звільнення чи втеча злочинця призводять до подальших убивств. Про своїх співплемінників Станіслав Лем однозначної думки: "Люди загалом дурні". І це не звинувачення, не скарга, а реалістична констатація, твердження вченого і лікаря - в прямому й переносному значеннях. Усі людські нещастя, все світове зло походять від глупоти. А оскільки зло завжди було потужнішим, ніж добро, то й глупота людська стала однією з найголовніших філософських тем письменника.
Loading...

 
 

Цікаве