WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Станіслав Лем, фантаст із Високого Замку - Реферат

Станіслав Лем, фантаст із Високого Замку - Реферат


Реферат на тему:
Станіслав Лем, фантаст із Високого Замку
Найбільш відомий у світі польський письменник Станіслав Лем міг би не народитись, якби не один єврейський перукар у невеликому містечку на Західній Україні, який вступився за майбутнього батька майбутнього ж таки письменника, коли червоні провадили того під конвоєм, щоб, як офіцера, розстріляти. Лікаря Самуеля Лема перукар знав ще зі Львова, там і народився Станіслав Лем - було це далекого 12 вересня 1921 року. Тут у 1939 році Станіслав закінчив школу і вступив на медичний факультет Львівського університету, але продовжувати навчання мусив уже по війні, у Ягеллонському університеті в Кракові.
Своє львівське дитинство описав письменник у книзі спогадів "Високий Замок" (український переклад - видавництво "Піраміда", 2002). У гімназії Лем вивчав і українську мову, причому й тепер володіє нею непогано. "Високий замок" є своєрідною міфологією дитинства: Львів назавжди залишився для письменника отим "дитячим" польським Львовом, і те, що сталось із містом під час радянської влади, вже не входить до біографії Лема, є неприйнятним для нього - це вже не його Львів. Саме тому письменник ніколи не хотів відвідати повоєнний Львів, хоча й не мав, і не має антиукраїнських настроїв. Подібно як Єжи Ґєдройць, редактор славетного паризького часопису "Культура", Лем вважає, що "Україну треба підтримувати, бо її незалежність є одним із гарантів нашої незалежності".
А яке ставлення до Лема в Україні? У розмові з Томашом Фіалковським письменник розповідає історію про те, як один українець із Києва, який по-особливому перейнявся творчістю Лема, спеціально поїхав до Львова і сфотографував будинок Лемів на вулиці Браєрівській (нині - вулиця Богдана Лепкого) іззовні і всередині, увічнивши на плівці все те, що описано в "Високому Замку", зокрема, й стелю з зображенням дубового листя з жолудями - найбільш ранній спогад письменника з дитинства. "Дивно мені було дивитись на ці фотографії й на ці крихкі фігурки, які пережили все - і війну, і прихід Совєтів..."
В Україні Лема стали перекладати ще з початком 60 их, хоча й до нашого часуперекладено на українську мову тільки частину його величезного доробку. З 1961 року в журналах "Всесвіт", "Наука і життя" та "Жовтень" виходять у світ такі твори, як "Зоряні щоденники Ійона Тихого", "Вірний робот", "Полювання на Сетавра", "Трурлева машина", "Правда", "Конгрес футурологів", "Професор Доньда", "Із спогадів Ійона Тихого", "Одна хвилина людства", "Розповідь першого розмороженого", книгами виходять "Едем", "Соляріс", "Кіберіада", "Повернення з зірок", "Катар", "Фантастика і футурологія", "Високий Замок"...
Творчість Лема не зводиться лише до наукової фантастики, хоча цей жанр, до якого входить багато романів та цикл оповідань про пілота Піркса, є у письменика домінантним. Не менш цікавим і плідним жанром у творчості Лема є фантастично-науковий гротеск - сюди входять "Казки роботів", "Кіберіада" та цикл творів, де головним героєм виступає "капітан делекого галактичного корабля Ійон Тихий". Крім того, Лем є автором книг, жанр яких визначається на межі між філософською есеїстикою й художньою літературою ("Досконала порожнеча", "Провокація", "Бібліотека ХХI століття"), а також - у ранній творчості - сучасного реалістичного роману.
Роман "Едем", поруч із "Солярісом" та оповіданями про пілота Піркса, є одним із модельних творів наукової фантастики, який, що загалом характерно для Лема, вступає в полеміку з традиціями жанру. Письменник звертається до поширеного в науковій фантастиці мотиву контакту з іншими розумними істотами, мотиву космічної подорожі, інших планет, але його іронічна дистанційованість від описуваного й виявляється в постійних "нагадуваннях" читачеві тих способів представлення інопланетних світів у творах інших авторів. Герої "Едему" чудово знають популярні твори science fiction і, порівнюючи їх із власним досвідом на планеті Едем, часто кепкують з них.
Обмежений досвід людини і та різниця у сприйнятті однієї й тієї ж позаземної реалії різними людьми творить в "Едемі" ще одне проблемне коло: а чи взагалі здатна людина зрозуміти до решти навколишній світ, якщо до всього підходить зі своєю міркою й намагається звести все до вузького поля вже існуючих понять? Розмови з "дубельтами", тубільними мешканцями Едему, навіть за допомогою спеціального електронного перекладача, нічого не прояснюють героям-землянам, порозуміння двох різних типів інтелекту можливе лише у сфері домислів. До того ж у романі виразно відчувається іронія щодо спрощених та ідеалізованих перемог людини в міжгалактичному просторі, на чому так уперто стояла наукова фантастика в перші етапи свого розвитку.
Крім того, що "Едем" є романом про неможливість підтримування контакту й безпорадність людини в космічному просторі - це також твір про земні проблеми, показані на прикладі едемського суспільства з невеликими гротескними перебільшеннями. Населення Едему потерпає від тоталітаризму планетарного масштабу, лицемірної влади, що проголошує теорію власного неіснування, від антагоністичного поділу суспільства, брехні, насилля й морального звиродніння.
Вже в "Едемі" помітні намагання Лема позбавити фабульні події самостійної вартості, зробити їх слугами філософії й підкорити концептуальному авторському задумові. Ця тенденція ще повніше виявляє себе в "Солярісі" - найвідомішому і найкласичнішому романі польського фантаста. Плазмовий мозок у вигляді мислячого океану, що огортає всю планету, є разом з тим найбільш оригінальним образом всієї науково-фантастичної літератури. Темою "Соряріса", як і "Едему", є спроба контакту з позаземними формами космічного розуму, наслідком якого є чергове переконання в неможливості будь- якого діалогу - незважаючи на бажання обох сторін. Люди пробують діяти на океан випромінюванням Рентгена, а планета в свою чергу "обдаровує" землян безсмертними неутриновими "творами F", беручи їхні образи з найвіддаленіших закапелків пам'яті героїв, що приховують часто не найприємніші спогади з минулого. Таким чином, психічна й біологічна неспівмірність людини й океану призводить до того, що всякі починання і спроби контакту стають марними через відсутність будь-якої спільної площини порозуміння. Але врешті невідомо навіть, чи справді цей океан є мислячою істотою, як припускають учені-солярісти, чи його діяльність є свідомою й яка справжня причина виникнення тих незнищенних втілень людських кошмарів.
Між іншим, цей останній психоаналітичний мотив "Соляріса" створює романові додаткові плюси в очах поціновувачів "серйозної" літератури. Адже "Соляріс" виявляється не тільки романом про неможливість порозуміння з інопланетним розумом та безсилля науки - це також твір про безпорадність людини як психічної істоти, обтяженої біографією, фобіями й підсвідомими бажаннями. У цьому світлі справа контакту з загадковою істотою поступається місцем внутрішнім проблемам людини, яка навіть у далекому космосі не може позбутися нищівного голосу своєї пам'яті й безнастаннопродовжує переживати свою суто людську драму. Тож як можна зрозуміти інші істоти, якщо людина не здатна збагнути навіть самої себе, дійти згоди з власним сумлінням, чи має вона право вирушати у космос, не розв'язавши своїх банальних земних проблем?
Отже, відкинувши екзотичні декорації, може виявитись, що "Соляріс" є
Loading...

 
 

Цікаве