WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Тема митця та мистецтва в романі Томаса Манна “Доктор Фаустус” - Курсова робота

Тема митця та мистецтва в романі Томаса Манна “Доктор Фаустус” - Курсова робота

відмічаючи місця, щоб знов до них повернутися.
Біограф Адріана, який знав його з дитинства, був на "ти" з генієм, і все ж таки дистанція між ними грандіозна. Серенус Цайтблом - демонстративно позитивна особистість. Син аптекаря, ліберальний ерудований професор присвятив себе освіті та вихованню юнацтва. Він рано одружився, що пояснюється не пристрастю до нареченої, доньки старшого колеги, а любов'ю до ладу та бажанню чесно, по-доброму розпочати власне життя. Т.Манн інколи називав Серенуса "самопародією". Дійсно, у власному житті письменник, схильний до суворої самодисципліни, яка дозволила йому створити таку значну кількість епічних полотен, він працював також самовіддано, як і його двійник. Але ж с таким же успіхом "самопародією" слід вважати й образ Адріана Леверкюна, трагічного героя, ввібравшого геніальність та злодійство. Зрозуміло, що ні Манн, ні Леверкюн не є винними в яких-небудь злодіяннях, але Манн відчував відповідальність за те, що він не захистив того рядового читача, який у гімназії вивчав "Бдденброків" та інші його твори, від фашистської міфології, віри в нацистські лозунги. На фронтах Європи гинули люди. Чи винний він в тому, що вони стали вбивцями або загинули?
Відокремлення митця від наскрізь політизованого світу здається письменнику в світлі історичного досвіду з висоти прожитих років зарозумілістю інтелекту та таланту. В цьому не важко помітити перекликання між образом Адріана та його творцем. Автор порівнює свого героя з гьотевським Фаустом, примушуючи його скласти угоду з дияволом.
Але автор стверджує, що неможливо очікувати успіху там, де в жертву приноситься цілісність людської особистості. Міф про угоду з дияволом - є за думкою автора - зрада самому собі.
Останні романи є рідними, тому що в них глибоко досліджуються таємниці людської особистості, дива людського існування. В них відображається процес усвідомлення людиною себе, як дива. Але якщо в "Іосифі…" головний герой зрозумів "загадку життя", то Леверкюн - злочинець по відношенню до дива своєї особистості.
В романі ми бачимо мотив глибокого розчарування героя в житті, заперечення богослов'я, моменти нестримної насолоди, угоду з дияволом, трагічну історію кохання та пристрастне прагнення зайнятися мистецькою працею.
Питання про рівень талановитості Леверкюна - одне з важливих в структурі "Д.Ф.". Відмовляючи Леверкюну в справжньому мистецькому дарі Манн не відмовляє йому в мистецькій талановитості. Леверкюн незаурядна особистість, але його справжній дар знаходився зовсім в іншій площині; він розуміє мистецтво, йому притаманні гідності бюргерської культури. Автор приймає Леверкюна як особистість до угоди з дияволом, та відштовхує його мистецтво як викривлення бюргерської культури.
Сцена угоди з дияволом - центральна в романі - розкриває концепцію традиційного міфу у Манна та визначає загальний задум "Д.Ф." Це трагічний міф про людину, що прозріла свій справжній дар, та спалахнула хибним вогнем. Це засудження людей глухих до справжнього голосу природи.
2.4 Роман-заповіт Томаса Манна.
Окрім великої історії, романи Томаса Манна, як відомо, завжди мали супутників у вигляді: есе, статей, листів тощо. Сам Манн наголошував: "Meine Romane haben gew?nlich eine grosse Geschichte"(17,147).
Тому неможливо залишити поза увагою роман-супутник великого роману: "Die Entschtehung des " Doktor Faustus." Roman eines Romans." такою є повна назва цього опусу, який з'явився після головного роману. Це самостійний твір, який має право на критику, як і сам роман. Маємо повне право назвати цей твір мемуарами.
Як і головний роман він складається з глав, також неквапно ведеться розповідь, різних фактів з життя письменника. Письменник із задоволенням демонструє читачам близькі сімейні стосунки. Також багато місця в романі-супутнику відведено політичному репортажу. "Історія "Доктора Фаустуса" писалася через чотири роки після закінчення другої світової війни, це робилося не стільки заради пояснення зв'язку роману з часом його написання, скільки заради відповіді Манна тим його критикам із " внутрішньої еміграції," які називали його чужинцем. Який не має права говорити о німецьких проблемах. Нам відомо, що в той же час Манн був покликаний очолити емігрантський рух - " Free Germany." Ця організація обговорювала післявоєнні плани відбудови Німеччини, але письменник скептично поставився до цілей організації, та відмовився від своєї участі в цій справі.
В роки створення роману, Т.Манн гостро відчував себе представником німецької культури, яка протистояла німецькій псевдо культурі. В Америці він мав таку велику популярність, яку не мали багато інших німецьких письменників. В тому числі його брат Генріх Манн. Але у 1949 році - році " Історії "Доктора Фаустуса" обставини змінилися. Післявоєнний розвиток Європи та Америки не приніс радощів старому письменникові, який розумів загибельність ведучих капіталістичних держав. В ці роки неможливо було мріяти про кінець війни - він вже настав. Втой час Америка вела політику холодної війни. Антифашизм не тільки вийшов із моди, він загрозливий та морально небажаний. Ось чому те політичне обрамлення, яке має в романі " Д. Ф." життя Леверкюна, в мемуарах отримує життя самого письменника, який на відміну від Цайтблома володіє не тільки гострим політичним сприйняттям та широтою суспільного кругозору, але й більш сприятливими можливостями спостерігати історію не з провінційної внутрішньої еміграції, а з "прекрасного далёка"( 20 ,204).
Але, яким би вагомим та значним не був для письменника політичний фон, заради його відтворення " Історія…" навряд чи була б написана: її головна мета - розкрити багатоманітні впливи, показати перепони, які стояли на шляху автора та його романа-заповіта. Хоча "Д.Ф." - роман трактуючий про долю Німеччини, він повинен був відобразити духовний облік Німеччини в усій його повноті. Така сама задача стояла й перед "Історією…" Там, де в романі зображено суспільство, яке оточує Леверкюна, в щоденнику розповідається про світські прийоми, про зустрічі самого Манна. Леверкюн зіштовхується з людьми заздалегідь менш значними ніж він. Оточення Манна складають люди, до яких він не міг ставитись як Леверкюн.
Коли Манн відтворював історію свого романа-заповіта, він продовжував свою сповідь та переглядав багато своїх розмірковувань, емоцій та оцінок. Він говорив: "произведение подобное "Д.Ф", притворяясь замысловатейшим искусством, одновременно выходит за рамки искусства и является подлинной действительностью… "Роман одного романа" притворяется действительностью, отрекается от своего родства с произведением искусства, но на самом деле таковым является "(17,11).
Останні роки свого життя Томас Манн провів у вигнанні у Швейцарії, холодна війна, яка спалахнула в той час здавалась йому "боротьбою між грошима та фанатизмом." Письменник запропонувавінтелігенції закінчувати життя самогубством, мабуть так їм вдасться налякати народ та вивести його зі стану ступору. У 1955 побив час самого Манна. Йому було вісімдесят років, він прожив довге життя, ніколи
Loading...

 
 

Цікаве