WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Кіноповість О.Довженка "Україна в огні". Історія написання та "кремлівське розп'яття" автора. Художні особливості твору (Урок - Реферат

Кіноповість О.Довженка "Україна в огні". Історія написання та "кремлівське розп'яття" автора. Художні особливості твору (Урок - Реферат

невдалий жарт полоненого розгорнулася ціла трагедія:
- У. подумаєш!.. - образився парубок. - Ми таких, як ви...
- Що? Хам ти проклятий!
- Оте саме.
- Що? Покидали для бардаків, сукин ти син, нехай, раб.
- Іди ти, барахло.. .Я плєнний, - зніяковів "кавалер".
- Ух ти... плєнний! А чому ти плєнний? Крові злякався? Оборонець Батьківщини!..
-Христе...
- Нащо вони тікали, скажи мені? Нащо вони кинули нас так легко на знущання
ворогу? Чому вони не вмерли в боях, щоб я плакала й молилася на них?"
- Чому українка вважає за краще оплакувати мертвих героїв, ніж дивитися на
живих боягузів?
На якомусь етапі Христя теж хибить. Прочитайте, як вона кинула в біді
Олесю. Що відчувала при цьому Христя? Чи можна її виправдати?
- Христя вийшла заміж за італійського капітана Пальму без любові. Як ви
вважаєте, в реальному житті вона могла бути щасливіша, ніж, наприклад, вийшла би за тракториста чи шофера у рідному селі? Чому? Як ви розумієте сказані на захист свого чоловіка Христині слова? Чи міг бути таким толерантним вимучений непосильною працею і безгрошів'ям колгоспник?
- Суд над Христею Лиманчука - надзвичайно вдале місце у кіноповісті. Про
аналізуйте звинувачення прокурора і звинувачення Христі. Хто з них має рацію?
- Христя стає партизанкою, Олеся вважає, що жінка взагалі не має права убивати, бо природою їй призначено тільки дарувати життя. Яку з цих двох позицій ви особисто підтримуєте і чому?
Варто, щоб старшокласники належно розглянули образ Василя Кравчини. У творі він поданий у еволюції. У відчайдушному вчинку Олесі Василь не вбачаваморальності, називав її своєю дружиною навіть позаочі. Василя вражає шкурництво воєнторгівців, які відмовляються вивезти у тил пораненого і дівчат. Кравчина має добрі організаторські здібності. З бійців, які потрапили в оточення, він формує бойову одиницю, вимагає від кожного високої моральності, під час боїв підтримує своїх підлеглих жартами:
- Закидає, кажу, мінами, - плювався кров'ю Сіроштан.
- А ти що думаєш, Сіроштане? Вареників з вишнями закинуть тобі німці? Га?
Інші бійці вчаться від свого командира засобами сміху долати страх під час
психічної атаки німців: "Вороги йшли напівголі, брудні, з волохатими грудьми й животами і являли собою картину жалюгідну й мерзотну, мов божевільний дім, що вирвався на волю...
Однак по мірі наближення німців у многих забігали по спині мурашки, та тут їх зразу виручив природний супутник їхнього життя - сміх.
-Гей, німці! Штани погубили! - кричав наводчик Самійло Косарик.
- Ні, не погубили. Послали Гітлеру в Берлін на просушку, - сказав Левко
Підтиченко. Всі засміялись.
- А сорочки познімали для чого?
- А то ж на них од гавкання шерсть вигнало, як на собаках. Чуєш, як гавкають? ... Давай, давай, швидше, психи! - кричав Підтиченко, махаючи рукою."
Колоритними в "Україні в огні" є і другорядні персонажі, просто епізодичні постаті.
- Які саме і чому?
- Чим вас приваблюють образи Товченика й Бесараба?
Контрастом до представників народу у кіноповісті виступає секретар міському Лиманчук. Кравчина влучно називає його "незгораємим шкафом". Прибувши з Великої земля в чині прокурора, цей мерзенний тип готовий судити людей, до страждань яких йому ніколи не дорівнятися. Належної прочуханки партократові дає присуджена ним до розстрілу Христя Хуторна. Вона пригадує саме те, чого він повинен соромитися все життя, якщо має хоч крихту совісті: "Я пам'ятаю вас. Ви прошмигнули через наше село. Я наливала вам воду в радіатор. Він сильно протікав у вас, і ви лаялись голосно й гидко. Я плакала тоді й, плачучи, питала вас, чи будуть фашисти в нашому селі: може б, я втекла? Пам'ятаєте, що ви сказали мені. Ви назвали моє питання провокаційним. От я й осталась під німцем, повія й стерво. От ви чисті, а я ні... Чим ви можете покарати мене? Мене життя вже так покарало, що більшої кари й не придумати".
До Довженка німців зображували примітивними, тупими. Вперше в українській літературі Довженко виводить у образах Ернста й Отто фон Краузів ворогів інтелектуальних, розважливих, хитрих, гідних супротивників, які знають, що саме є ахіллесовою п'ятою в українців і мудро використовують цю мічену карту.
Учитель зобов'язаний дати уявлення учням про ті уривки кіноповісті, які з певних причин не ввійшли у виданий текст. Наприклад, на стор. 40 після слів Чубенка: "Еге. Крові злякався!" - повинен бути вклинений ще такий діалог:
Левко Цар: Атож! Ху-х... Усіх же вчили, щоб тихі були та смиренні... Все добивалися трусості. Не бийся, не лайся! Єдина була зброя - писання доносів один на одного, трясця його матері нехай. Та ні Бога тобі ні чорта - все тече, все міняється. От і потекли. А судді попереду!
Чубенко: Еге.
Товченик. А що ти думаєш? Не буде вже, мабуть, ні вчителів, ні техніків, ні агрономів. Витовче війна. Одні тільки слідователі та судді остануться. Та здорові, як ведмеді, та напрахтіковані повернуться.
Товченик. Повернуться, ось побачите. Та ще допитуватимуться, що робив, як німцям служив? Ну, а ти думав? Та за шию!.. Но! Куди потяг, оратор?.."
На стор. 62 в репліці Лавріна Запорожця в нижньому абзаці після слів: "А по-моєму, ви показилися", - далі повинні йти не три крапки, а речення: "Позвикали до класової боротьби, як п'яниця до самогону! Ой, приведе вона вас до загибелі".
На 63 стор. після знака запитання у другому рядку такий текст:
"- А хитро викручується! - почувся голос з маси.
- Еге, перехитрюємо один одного, та все залізною мітлою, та кальоним залізом, та викорчовуєм все один одного на сміх і глум ворогам. Аби лінія була чиста, хоч земля й порожня. Ну, потіште німців! Перевиконуйте їх програму нашого самознищення.
- Бийте його, гада! - крикнув поліцай.
- Помовч, дурак... Я не знаю сьогодні класової боротьби і знати не хочу. Я знаю
- Батьківщина, народ гине! Я раб німецьких робітників і селян! І дочка моя рабиня! Стріляй, класова чистьоха! Ну, чого ти став? - грізно гукнув Запорожець".
Юлія Солнцева переповідала О.Підсусі, що під час "кремлівського розп'яття" Сталіном Довженка вождь особливо переймався таким
Loading...

 
 

Цікаве