WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Джек Лондон - Реферат

Джек Лондон - Реферат


Реферат на тему:
Джек Лондон
План
1. Життєвий і творчий шлях письменника.
2. Провідні теми й образи "Північних оповідань".
3. Конфлікт митця і суспільства у романі "Мартін Іден".
Життєвий і творчий шлях письменника
Доля знайшла його в самій гущі народу, понад те - на самісінькому соціальному дні, і нагородила біографією, якої не мав жоден літератор світу.
Комплексуючий безбатченко, прийомний син, затюканий бідака, жадний на шмат хліба, 13-річний чорнороб консервної фабрики з 80-годинним робочим тижнем, рознощик газет, розвізник льоду, прислужник кегельбану, "устричний пірат", "рибацький патруль", 15-річний матрос-стерновий, робітник джутової фабрики, кочегар на електростанції, завсідник припортових притонів, п'яничка, що мало не втопився після чергового чаркування, забіяка з забіяк із сонячною щербатою, учасник масового походу безробітних на Вашингтон, в'язень, скутий наручниками разом з довготелесим негром-бродягою, золотошукач, покликаний трубним гласом півночі, затійник кругосвітних подорожей і, протягом всього шістнадцяти наступних років, - автор 50 книг та безлічі газетних і журнальних публікацій, найзнаменитіший і найбільш високооплачуваний письменник у світі на початку минулого століття, окраса літературних салонів і політичних "тусовок", активний діяч соціалістичної партії Америки, від якої висувався кандидатом у мери Окленда і навіть на пост президента США...
Маючи природжений дар оповідача, Джек Лондон здійснив гігантську самоосвітню роботу. Після виснажливої праці він при нічнику проштудіював сотні книг, вів велетенські конспекти-гросбухи, влаштував картотеку, скрупульозно аналізував літературні твори; аби виробити плавний стиль, співучий звуковий ряд, переписував сотні віршів. Згодом Д.Лондон став власником прекрасної бібліотеки.
Його духовними батьками були Спенсер, Дарвін, Маркс і Ніцше. Грунтовно проштудіював праці Бабефа, Сен-Сімона, Фур'є і Прудона. Своїми літературними вчителями вважав Кіплінга і Стівенсона.
З Джеком Лондоном народився новий напрям в американській літературі, який можна окреслити словосполученням "романтичний реалізм", а його повісті і романи "Поклик предків", "Морський вовк", "Мартін Іден", "Залізна п'ята", "Місячна Долина", "Міжзоряний блукач" та ще сотня блискучих оповідань на додачу прикрасили вічнозелений сад світового письменства. Своє творче кредо Д.Лондон визначав так: "Не розповідайте читачеві. Ні в якому разі. Нізащо... Читачеві не потрібні ваші дисертації.., ваші спостереження, ваші знання як такі, ваші думки і ваші ідеї - ні, вкладіть все своє в розповіді героїв, в історії, а самі станьте збоку".
Звичайно, сьогодні Д.Лондон не прочитується, як ще донедавна, на одному романтично-піднесеному подиху - жорстокий час вніс свої прагматичні корективи в нашу духовність, спричинивши відчутне розрідження морального поля, аури добра, доброзичливості, співчуття, зрештою, благородства.
Джек Лондон, виступаючи на одному з мітингів, пророкував загибель капіталізму до 2000 року. Не збулося... Для нас це означає тільки одне - вибудовуючи нову державу, зважити на уроки історії, не допустити розгулу "дикого капіталізму", перемелювання мільйонів долей у пащі Молоха наживи.
Не стане трагічною реальністю, сподіваємось, й інше передбачення письменника, висловлене в повісті "Червона чума", де йдеться про загибель людської цивілізації у 2013 році від страшної, апокаліптичної епідемії. Хоч зловісна примара СНІДу і не дає підстав для самозаспокоєння...
... Джек Лондон залишив по собі чорнові нотатки незавершеної автобіографії, названої "Моряк у сідлі". Він таки справді був неупокореним морським вовком, що промчав земними овидами відчайдушним вершником-життєлюбом, навдивовижу чистою і світлою особистістю.
Пішов Д. Лондон з життя у 40 років. Хто знає, які ще не зреалізовані плани і задуми забрав він з собою у небуття...
Провідні теми і образи "Північних оповідань"
"Північні оповідання" Джека Лондона (1876-1916) довгі роки були для вітчизняного читача квінтесенцією пригодницької і романтичної літератури, нарівні з Ф. Купером і Майн-Рідом.
Цікаво, що на батьківщині письменника, в США, він сам і його твори практично забуті, давно не перевидаються. Виявилося, що саме "загадковій російській душі", а не "бездуховним американцям", ближче холодна, жорстка, а нерідко і кривава романтика джеклондоновської Півночі.
Лейтмотив оповідань такий: зіткнення вічної природи, її "дітей"-дикунів, що живуть із нею в гармонії, - і "дітей цивілізації", що втратили корінний із природою зв'язок. На перший погляд "біла людина" перемагає в цій боротьбі, але на справді природа бере своє, розправляючись з прибульцями або руками злючих аборигенів, або, так би мовити, власними силами.
Втім, ці ганебні цивілізовані люди зовсім не виглядають у письменника прибульцями з пекла. Незграбно втручаючись у невинну природу, всі ці Мейлмюти Киди і Акселі Гундерсони в той же час наділяються позитивними душевними якостями і учиняють, згідно з ними, різні благородні вчинки. Але сутність у тому, що особисті якості тут ролі не відіграють: важлива загальна тенденція. Досягни "біла" людина запаморочливих височин мужності і благородності - вона все одно залишиться незнайомою для матері-природи. Герой "Білої Безмовності", американець Мейсон, доходить до того, що підладжується, "маскується" під природне єство: розказуючи дружині-індійці про цивілізоване життя, він називає висотні будинки "вігвамами в двадцять сосен", вимірює відстані зрозумілими дикунці "снами", - вона ж тільки сміється, а природа прямо мстить Мейсону, вбиваючи його. Персонаж оповідання "Син Вовка", Дикун Маккензі, наслідує образним, витіювато-кольористим мовам індійців лише ради того, щоб здобути жінку їх раси, тим самим опошляючи наївну первісну мудрість, укладену в цих словах і в цій стилістиці.
Індійці Джека Лондона жорстокі, як сама природа, що оточує їх, проте жорстокість ця обумовлена. Вона - або природна частина первісного життя, або зрозуміла реакція на вторгнення чужаків. В оповіданні "Закон життя" старий ескімос Коськуш меланхолійно розмірковує над цим законом (по якому батька відвіз у ліс помирати власний син) і приходить до висновку про його справедливість. На ньому століттями ґрунтувалося буття етносу. Закони ж, принесені людьми білої раси, для первісних племен згубні. Недаремно індійці називають білих синами хижаків-людоїдів - вовків. Характерний, що білі задоволені таким визначенням. "Пам'ятайте закон Вовка!" - повчально вигукує Бірюк Маккензі, перебивши одноплемінників вибраної їм жінки.
Таким чином, конфлікт в цих оповіданнях можна сформулювати саме як зіткнення "закону життя" і "закону вовка". Зрозуміло, що неправим - перед Богом, людьми, природою, автором, читачем - є вовк. Цивілізації абсолютно неможливо "порозумітися" з Білою Безмовністю: як постійно підкреслює письменник, вона - це абсолютно інший світ, в якому звична "білій людині" система цінностей просто не діє.
...Письменник довгі роки дотримувався переконань німецького філософа Ніцше, який зовсім не сповідав "пораженські настрої" перед земною природою і вірив в Надлюдину, яка все ж таки з'явиться і природу "придавить" - у відсутності Бога, який помер. Згідно такій концепції, Джек Лондон повинен був позитивно відноситися до осіб, які не "чекають милостей від природи" і яких він вивів у вигляді своїх романтичних авантюристів, - але об'єктивна їх аморальність зумовлює суперечності. Світ виявляється зовсім не чорно-білим, незважаючи на антагонізм природи і людини, бо співчувати хочеться обом бокам. Можна лише натякти на жорстокі закони буття, по яких гармонія в їх взаємостосунках недосяжна. Благородні помисли обертаються своєю протилежністю, навіть заради любові доводиться вбивати (це по-різному проробляє як
Loading...

 
 

Цікаве