WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Порівняльна характеристика творів Ш.Бодлера, П.Верлена, А.Рембо - Реферат

Порівняльна характеристика творів Ш.Бодлера, П.Верлена, А.Рембо - Реферат

душі й тіла.
Наприкінці 1871 року Рембо переходить на позиції символізму. Він вважає, що завдання поета полягає в тому, щоб бути провидцем, пророком, посередником між людьми та позареальним світом. Щоб стати таким посередником (медіумом), почути і передати потойбічні голоси, Рембо намагається звести до мінімуму участь розуму в процесі творчості. Він наполягає на тому, що поет повинен бути Прометеем. Поезія мусить активно втручатися в життя, йти попереду його. Будувати "матеріалістичне майбутнє" може лише той митець, який досяг "стану віщуна, провидця". На його думку, висловити невисловлюване, виразити ірреальні таємниці буття можна було лише образами-символами - туманними, багатозначними і завжди незрозумілими.
Яскравими зразками символістської лірики Рембо є вірші "П'яний корабель" (1869-1871) і "Голосівки" (1871).
Вірш "П'яний корабель", написаний поетом у 15-річному віці, - перший твір, створений згідно з традиціями "об'єктивної поезії", в якій, за Рембо, "не поет думає, а його думають". Це один з найдинамічніших, найекспресивніших творів світової літератури. У вірші йдеться про корабель, що втратив керування й носиться в безмежному океані, шукаючи порятунок, щастя, любов, красу. За своїм змістом вірш є універсальним. Деякі побачили в ньому віддзеркалення бунту проти утилітаризму, інші - твір, у якому поет прогнозує своє майбутнє, дехто проводив аналогії з подіями.
Паризької Комуни і т.п. Немов людина, що втратила життєві орієнтири, зневірилася, втомилася шукати сенс буття, "п'яний корабель" без керма і без вітрил, без капітана і моряків загубився серед хвиль безмежного океану, йому загрожують рифи, скелі, він неминуче зіштовхнеться з ними і, розтрощений загине, так і не побачивши рідний беріг, який зник за обрієм давно і назавжди.
Отже, у вірші "П'яний корабель" ліричне "я" - це "я" корабля, який став вільним від керма та екіпажу і мандрує безмежними просторами океану, кидаючи виклик стихіям
Коли шумливого я збувся екіпажа,
По волі Рік я мчав, куди я лиш бажав.
Саме відчуття цього сп'янілого від необмеженої свободи, незабутніх вражень і почуттів корабля ("украй терпка любов менеп'янила в морі") передаються автором. Рембо знаходить яскраві, свіжі слова для створення несподіваних образів, фантастичних морських пейзажів, використовує своєрідну, непоетичну лексику, сміливо вживає просторіччя.
"П'яний корабель" - це символ визволення від звичайного життя та усталеного бачення світу. Водночас цей образ символізує собою бунтарську й бентежну душу поета, що прагне звільнення, рветься на пошуки нових вражень та відкриттів, хоче жити за принципами нової свідомості.
Виникають також асоціації з мандрівним життям самого Артюра Рембо - невтомного блукача світом, що бажав пізнавати ніколи й ніким не пізнане. Цікаво, що на час написання "П'яного корабля" Рембо ще не бачив моря. Багатство та виразність образів, багатомірність символіки, правдивість і природність картин свідчать про те, що пророчі експерименти Рембо були небезпідставні.
Я бачив, як шумлять драговини та верші,
Де в комишах гниє морський Левіафан
Як падають у штиль гігантські хвилі перші
Як даль врізається в бездонний океан
Я сонце споглядав у пострахах містичних
Що зблисло згустками фіалкових промінь
Буруни злі немов актори драм античних
Віконничий свій дрож котили в далечінь
Проте у фіналі вірша "п'яний корабель" постає втомленим та знесиленим від бурхливого й жорстокого життя, самотнім, відкинутим і забутим усіма.
У бухтах спутаний весь травами морськими,
Я шквалом кинутий, де й птиці не знайти,
Звідкіль ні монітор, ні парусник не здійме.
Розбитий мій каркас, сп'янілий від води...
(Переклад М. Терещенко)
Він більше не може повернутися до своїх шалених мандрів і живе лише спогадами, однак ні про що не шкодує і знає, що ніколи б не міг повернутися до колишнього спокійного та узвичаєного існування.
Таким чином, в зачарованості Рембо, якого Поль Верлен назвав "подорожнім у черевиках, підбитих вітром", вільним життям волоцюги-мандрівника водночас містяться роздуми про виснажливу за такої волі безпритульність без керма та вітрил, що врешті-решт заводить у тупик Жага свободи, захоплення стихією моря і в той же час страх перед нею, усвідомлення своєї внутрішньої відчуженості від усього оточуючого, сталого, стабільного - все це втілилося в маленькій "одіссеї" Артюра Рембо.
Але навряд чи така доля виглядає жалюгідною, адже п'янка мить свободи іноді дорожча за цілу вічність у рабській покорі та в полоні загальноприйнятих звичаїв. І "корабель" Артюра Рембо має право пишатися своїм коротким тріумфом. Його незабутнім враженням повнокровного життя стійкості та гордій силі можна по-справжньому позаздрити.
Сонет "Голосівки" побудований як низка асоціацій ліричного героя. Голосні звуки дають імпульс його творчій уяві, викликаючи образи, народжені враженнями від зовнішнього світу і напруженого духовного життя. Так, звук "А" асоціюється у поета з чорним кольором смерті, тління, мухами на смітниках - символом усього віджилого, непотрібного. Звук "Е" пов'язується з білим кольором, прадавньою чистотою льодовиків "І" символізує пурпур, струм крові, бурхливі пристрасті "У" втілює мудрість зеленої природи і водночас людську мудрість "О" асоціюється з синім кольором неба, неземними таємницями і нерозгаданим божественним смислом.
Кольорово-звукові асоціації співвідносяться між собою за принципом контрасту чорний - білий (духовна смерть - вічне буття), червоний - зелений (пристрасть - мудрий спокій). Однак для поета все взаємопов'язано, одне краще віддзеркалює інше.
"Голосівки" вражають своєю динамікою, розмаїттям образів і почуттів, змінами інтонацій, що допомагає авторові відкрити багатогранний світ людських відчуттів, вражень, асоціацій. Експерименти А. Рембо продовжили наступні покоління символістів, шукаючи таємничий зміст у царині звуків і дивовижних образів.
Найважливіша праця символістського періоду творчості Рембо - книга віршів у прозі "Осяяння" (1872-1873). Верлен назвав "Осяяння" "феєричними пейзажами". У творах цієї збірки Рембо не розповідає, а лише натякає, добираючи метафори на основ складних зорових асоціацій, створюючи фантастичні образи, які вражають, приголомшують.
Використана література:
1. Зарубіжна література ХІХ-ХХ століття. Хрестоматія. - К., 2001.
2. Літературна енциклопедія. - М., 1996.
3. Французька література ХІХ століття. - М., 1990.
4. 100 відомих письменників світу. - М., 2002.
5. Яременко Ф.І. Література Франції в іменах. - К., 1998.
Loading...

 
 

Цікаве