WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Порівняльна характеристика творів Ш.Бодлера, П.Верлена, А.Рембо - Реферат

Порівняльна характеристика творів Ш.Бодлера, П.Верлена, А.Рембо - Реферат

Бодлер сформулював основний пункт своєї естетичної програми як "видобування краси із зла".
Домінантами поетики збірки Бодлера "Квіти зла" є контраст і символіка. Протилежності доводяться до крайньої поляризації. Так, у вірші "Падло" парадоксально оспівується вічність порівняно з тимчасовістю матеріального.
Так скажіть же, красо,хробакам,
що в жадобі
поцілунками тіло пожруть,
Я зберіг од кохання, що тліє у гробі,
божественну і форму, і суть.
Переклад М.Драй-Хмари
Шарль Бодлер є одним із зачинателів символ му, але у його творчості, і зокрема у збірці "Квіти зла", поєдналися романтичні й власне символі1 елементи. Вірші у "Квітах зла" мають здебільшого двопланову структуру, де на передньому плані - предмети, емпіричні явища, конкретні деталі, якими ховається ідея, абстракція, що перетворює предметно-емпіричні образи в символи ("Альба рос").
"Квіти зла" зробили Бодлера відомим, але принесли літературного визнання. Немолоді денді, котрий веде дивний спосіб життя, він б схожий на поетів-романтиків старшого покоління: Ламартіна, Віньї, Гюго, Готьє.
Однак літературна молодь готова була визнати Бодлера своїм "метром": у 1864 році 20-річні Поль Верлен опублікував захоплений дифірамб і його адресу, але Бодлер відштовхнув протягну руку: "Нічого так я не люблю, як бути на самоті"
Після виходу у світ "Квітів зла" поетові залишалося жити 10 років і два місяці.
Шарль Бодлер вірив, що його вірші, як і найкращі твори Гюго, Готьє, Байрона, залишать слід у людській пам'яті. Так і сталося. Його не лише читали - у нього вчилися. Учителем Бодлера назвали Верлен, Малларме, Рембо, Пруст, Валері, Елюар, Рільке, Еліот, Брюсов... Про нього писали Іван Фран-ко, Леся Українка, Василь Стефаник. Українською мовою його твори зазвучали завдяки майстерним перекладам П. Грабовського, В.Щурата, М.Драй-Хмари, М.Зерова, М.Терещенка, М. Яцківа, І.Світличного, Д.Павличка, І.Драча, М.Москаленка, М.Ільницького, І.Петровцій та ін.
Отже, Бодлер збирає пiзнi квiти романтизму, протиставляючи дiйснiсть iдеалу, визнаючи велику мiсiю поета - врятувати свiт своїм стражданням i величчю душi.
2. Поль Верлен - велична постать
французького символiзму
Поль Верлен - неперевершений поет-лiрик, який з непересiчною майстернiстю розкриває у своїх творах найiнтимнiшi переживання людини. Його поезiї властива сповiдальнiсть i свiжiсть почуттiв, гра напiвтонiв, вiдтiнкiв барв i почуттiв, нюансiв вражень та емоцiй.
У серединi 60-х рокiв ХIХ ст. Верлен разом з поетами Рембо i Малларме став засновником поетичної групи "Парнас" - могутньої течiї французького символiзму. Вiн мав ще одного лiтературного вчителя - Шарля Бодлера, чиї "Квiти зла" також вiдзначили тематику i загальну песимiстичну атмосферу його творчостi. Верлен закликав до музичного звучання поезiї, до осягнення тонких нюансiв i переливiв почуттiв. Сам Верлен володiв цим мистецтвом досконало. Вiн вiдкинув поетичнi правила парнасцiв, переглянув розумiння проблеми умовностi в поезiї загалом i в такий спосiб повернув поетичнiй емоцiї дивовижну простоту, природнiсть i рiдкiсну вишуканiсть.
Мабуть, найприкметнiшою рисою верленiвської нової поетичної мови є музичнiсть. Пiд "музичнiстю" Верлена не слiд розумiти тiльки бездоганну органiзацiю вiрша (використання фонетичних засобiв мови - повторень, алiтерацiй, внутрiшнiх рим, ретельного добору голосних та приголосних тощо - заради створення ефекту "милозвучностi"), "Музична стихiя" у Верлена - новий тип поетичного мислення i зовсiм нова поетика. Верлен послаблює логiчну зв'язнiсть поетичного тексту заради посилення ритмiко-iнтонацiйної єдностi, єдностi враження вiд вiрша. Завдяки цьому його вiршi сприймаються читачами безпосередньо, як сприймаються слухачами музичнi твори. Це - крок у напрямку створення нової, унiверсальної поетичної мови, про яку так мрiяли представники модернiзму i авангарду. Не дивно, що Верлен є чи не найвпливовiшим поетом новiтнього часу:
Так тихо серце плаче,
Як дощ шумить над мiстом.
Нема причин неначе,
А серце ревно плаче!
(Переклад М. Рильського)
Творчiсть Верлена дiстала вiдгук i в українськiй лiтературi. Перший вiдгук на його поезiю є в листi Василя Стефаника до Вацлава Морачевського вiд 22 квiтня 1896 р.: "За стан мiй я не годен Вам писати. Щось так багато на душi накипiло, а таке журливе i безконечне, що драпане пером на паперi загонить тоту сумовитiсть ще глибше, як перед тим. I слiв бракує. А от хiба Верлен, може, хоч в частинi Вам скаже то, чого я не гарен".
Тихi ридання.
Сумно ридає
Осiнь вогкая,
Серце дрож обiймає,
Дика ж розпука,
Що на нiм грає.
Блуджу - зболений,
Свiтом зболеним.
Увесь змарнiлий,
Як вiтром битий,
По пустих нивах
Листок зiв'ялий.
"Осiнню пiсню" Верлена вперше переклав П. Грабовський 1897 року I. Франко переклав два вiршi Верлена. Франко критикував Верлена за аполiтичнiсть та песимiзм. М. Зеров i С. Савченко вивчали доробок французького поета протягом 20-х рр. Його твори перекладали М. Рильський, М. Лукаш, Г. Кочур та iн.
На мою думку, поезiя Поля Верлена загострює найсумнiшi вiдчуття. Поет передає тонкi вiдтiнки i глибокi суперечностi душевних почуттiв. Лунає "Осiння пiсня", i вiдчувається, як осiнь впливає на пiдсвiдомiсть людини i її минуле, немов вона хоче передати людинi свою лютiсть i хмурiсть:
Що ж? До краю треба плутать,
Вiтер лютий дме в кiстки,
Мов те листя мене крутить,
Та швиря на всi боки.
Мабуть, найприкметнiшою рисою верленiвської нової поетичної мови є музичнiсть. Пiд "музичнiстю" Верлена не слiд розумiти тiльки бездоганну органiзацiю вiрша (використання фонетичних засобiв мови - повторень, алiтерацiй, внутрiшнiх рим, ретельного добору голосних та приголосних тощо - заради створення ефекту "милозвучностi"), "Музична стихiя" у Верлена - новий тип поетичного мислення i зовсiм нова поетика. Верлен послаблює логiчну зв'язнiсть поетичного тексту заради посилення ритмiко-iнтонацiйної єдностi, єдностi враження вiд вiрша. Завдяки цьому його вiршi сприймаються читачами безпосередньо, як сприймаються слухачами музичнi твори. Це - крок у напрямку створення нової, унiверсальної поетичної мови, про яку так мрiяли представники модернiзму i авангарду. Не дивно, що Верлен є чи не найвпливовiшим поетом новiтнього часу:
Так тихо серце плаче,
Як дощ шумить над мiстом.
Нема причин неначе,
А серце ревно плаче!
(Переклад М. Рильського)
Творчiсть Верлена дiстала вiдгук i в українськiй лiтературi. Перший вiдгук на його поезiю є в листi Василя Стефаника до Вацлава
Loading...

 
 

Цікаве