WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Стилі написання творів Дж.Лондона і Дж.Свіфта. Критика на твори Дж.Свіфта “Подорож Гулівера”, Дж.Лондона “Поклик предків” - Реферат

Стилі написання творів Дж.Лондона і Дж.Свіфта. Критика на твори Дж.Свіфта “Подорож Гулівера”, Дж.Лондона “Поклик предків” - Реферат

виключною винахідливістю намагається зберегти манеру правдивого оповідача при відображенні найнеймовірніших ситуацій. Тим-то в усіх нескінченних пригодах Гуллівера. підкреслюється найбільш імовірне і правдиве, що можна знайти у найфантастичніших речах. Всі ці пригоди подано в дусі "реалістичної фантастики", що й надає творові непереможної привабливості, яка підкоряє не тільки малого, а й дорослого читача.
З якою докладністю та з яким знанням технічної справи описує Гуллівер, як він, наприклад, виготував знаряддя для того, щоб полонити ворожий ліліпутам флот, і як він потім за допомогою гачків заарканив ворожу "армаду", або описує, як збудовано було для нього приміщення під час перебування в країні велетнів. Тут не забуто жодної технічної деталі, що повинна дати закінчене уявлення про об'єкт в усій його конкретності. Фантазія автора в усіх цих випадках виявляє чудеса винахідливості, але майже ніколи не сходить з реального грунту. Цілком реальні речі проектуються у дещо незвичні обставини і з геніальною майстерністю показуються так, як вони виглядали б за цих обставин.
Особливо багато епізодів у "Мандрах Гуллівера", як і в "Робінзоні", пов'язано з практичною роботою людини. Науковий дух епохи Просвітительства дає відчути себе повною мірою і в "Мандрах Гуллівера", дарма що Свіфт з такою дошкульністю висміював фізиків, хіміків та представників інших відгалужень природознавства. Треба тільки звернути увагу на те, з якою математичною точністю змальовує Свіфт співвідношення фізичного зросту Гуллівера до зросту ліліпутів і велетнів і як скрупульозно обчислює він різницю в масштабах їх життєвих потреб відповідно до їх диспропорційності, з якою уважністю відзначає те, що дрібні істоти в зв'язку з незначним своїм зростом можуть розглянути своїми очима речі, яких не може побачити око велетня. На цій підставі "ін доводить, що в країні велетнів Гуллівер розглядав людське тіло ніби через скельця мікроскопа, і непомітні виразки та нерівності шкіри перетворюються на страшні горби та потворні нарости. Словом, він науково, але з усією конкретністю художника показує об'єкт у певних незвичайних обставинах... Приглядаючись до того, з якою винахідливістю зображує він механіку руху острова лапутян і подібні до того речі, ми мусимо погодитись, що в цьому романі вже накреслюються мотиви майбутніх утопічних творів XIX-XX століть на взірець романів Жюля Берна та Уеллса.
Навіть у численних гумористичних пригодах другої частини, що так доречно зм'якшують жорстокість сатири в інших частинах твору, в тих пригодах, де пігмей Гуллівер через свій малий зріст потрапляє в різні трагікомічні ситуації (потопання у вазі з вершками, неприємність з коров'ячими кізяками і т. д. і т. д.), Свіфт додержується відповідності до "теоретично взятих" реальних можливостей і законів природи. Читаючи ці чудові розділи, ми весь час перебуваємо в сфері точно зафіксованих спостережень, в сфері "законів природи", але відтворених соковито, з великим літературним умінням.
***********
Духовними батьками Дж.Лондона були Спенсер, Дарвін, Маркс і Ніцше (це строкате коло викликало певну плутанину в соціально-політичних поглядах письменника). Грунтовно проштудіював праці Бабефа, Сен-Сімона, Фур'є і Прудона. Роздобув, і, прочитавши, був у захопленні від "Маніфесту комуністичної партії". Глибоко аналізував статистичні видання, публікації з найновітніших проблем філософії, теології, економіки, природознавства, юриспруденції. Тож закономірно, що світила з різних галузей знань, зазнайомившись з Д.Лондоном, доходили висновку, що такого багатого інтелекту їм не доводилось зустрічати.
Своїми літературними вчителями вважав Кіплінга і Стівенсона. Його самого згодом назвуть батьком американської пролетарської літератури. "Він виведе літературу з великосвітського салону... на кухню - там вона, можливо, і буде інколи попахувати, зате принаймні життям", - писав про Д. Лондона неперевершений майстер біографічного жанру Ірвін Стоун, палкий шанувальник письменника і автор найкращої книги про нього.
З Джеком Лондоном народився новий напрям в американській літературі, який можна окреслити словосполученням "романтичний реалізм", а його повісті і романи "Поклик предків", "Морський вовк","Мартін Іден", "Залізна п'ята", "Місячна Долина", "Міжзоряний блукач" та ще сотня блискучих оповідань на додачу прикрасили вічнозелений сад світового письменства. Своє творче кредо Д.Лондон визначав так: "Не розповідайте читачеві. Ні в якому разі. Нізащо... Читачеві не потрібні ваші дисертації.., ваші спостереження, ваші знання як такі, ваші думки і ваші ідеї - ні, вкладіть все своє в розповіді героїв, в історії, а самі станьте збоку".
Повернувши з поїздки в Англію, Джек Лондон обмірковує нові речі. Насамперед йому хочеться написати невелику розповідь про собаку. Він сідає за роботу і за місяць закінчує не оповідання, а повість, яка одержала назву "Поклик предків".
Це історія собаки по кличці Бек - широкогрудого пса з довгою вовною і білими іклами, у якому, минуле стулялося із сьогоденням, і, як могутній ритм вічності, голосу минулого і сьогодення звучали в ньому поперемінно. - це були як відливи і припливи, як зміна часів року".
Історія здичавіння Бека, його відходу від людини у вовчу зграю написана просто і нехитромудро й у той же час з тим дійсним художнім бачення, що є характерним кращим речам Лондона.
Повість одразу ж прийняв самий масовий у Сполучених Штатах журнал "Сатердей івнінг пост" ("Вечірня суботня пошта"). Помітимо в скобках. що видання це проіснувало до початку сімдесятих років нашого століття і лише кілька років тому назад припинило своє існування.
На початку ж століття журнал був у зеніті своєї могутності, задавав тон серед численних літературних журналів. "Заклик предків" був першим твором Лондона, опублікованим на його сторінках.
Отриманий гонорар перевершив всі очікування письменника. Випущений окремою книгою перший тираж повісті розійшовся за один день, і її автор вкусив насолоду і сп'яніння від слави.
Американська критика високо оцінила повість. Дуже сувора у своїх оцінках газета "Нью-Йорк сан" назвала її "дивно зробленим твором, книгою, про яку ми ще довго будемо чути". Інші органи друку відразу ж прирахували повість до американських класичних творів; деякі критики написали, що "Поклик предків" так само гарний, як краща з речей Кіплінга. По тим часам це вважалося вищою похвалою. Професора англійської літератури Каліфорнійського університету включили повість у число обов'язкових для читання творів. Одним словом, успіх автора був повним.
Дж.Лондон раніше за інших почув той "поклик предків", який сьогодні спонукує жителів над міру розпластавшихся столиць на вутлих суденцях перетинати океани, старанно вишукувати ще збережені подекуди на карті "нецивілізовані" куточки, підніматися на гірські піки по небезпечним, ще ніким не пройденим траверсам. Прагнути хоча б штучно відновити природну близькість до природи, втрата якої, як з'ясувалося, не компенсується ніякими, навіть самими приголомшуючими досягненнями технічного прогресу.
Список використаної літератури
1. Быков А.И. По следам Джека Лондона. - Москва, 1983.
2. Всесвітня література. В іменах і творах. - К., 1999.
3. Зверев А. Джек Лондон избранное. - Санкт-Петербург, 1985.
4. Сашарин Р.С. Рассказы Джека Лондона. - Москва, 1991.
5. Федунова Г.П. Джек Лондон художественная литература. - Москва, 1984.
6. Якименко В.І. Твори Свіфта - як загадка чи розгадка сучасності? - Харків, 1996.
Loading...

 
 

Цікаве