WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Біографія і творчість Еразма Ротердамського - Реферат

Біографія і творчість Еразма Ротердамського - Реферат

голови дітвори всілякі нісенітниці, марнолюбні поети, обмежені ритори, письменники-плагіатори, правознавці-крутії, які займаються словоблуддям, балакучі діалектики, довгобороді філософи, які видають себе за всезнайків, астрологи-шарлатани.
Але найвищої сили викриття й сатиричного таврування досягає письменник у зображенні богословського стану. Навіть Глупота вагається, чи зачіпати це смердюче болото, чи ні, але після вдаваного вагання атака на теологів розгортається з неймовірною ущипливістю. Наводиться перелік абсурдних тем-головоломок, які розгадували тогочасні теологи-схоластики в безплідних дискусіях, до яких вони вдавалися.
З іронічною зневагою й відвертим знущанням охарактеризовані ченці. Вони в Еразма невігласи, нехлюї, грубі, безсоромні, розпусні, побожні лише про око людське, - предмет загального презирства. Не обійшлося й без насмішок над безглуздими проповідями церковників.
Висміювання богословського стану сатирик перериває для того, щоб ущипливо поглузувати з панівного класу феодального суспільства - дворян і світської влади. Так, монархи, замість того щоб дбати про загальне добро, думають лише про особисті вигоди і втіхи. Дармоїдами і підлабузниками змальовані придворні сановники. І ні в королів, ні в придворних сановників немає й на гріш здорового глузду.
Тепер приходить черга на сатиричний обстріл вищого ешелону духовенства - єпископів і кардиналів. їхні нрави нічим не відрізняються від правів світських високопоставлених осіб. Вище духовенство далеке від скромності й убозтва апостолів. Гнівно засуджуються "йни, які ведуть римські первосвященики нібито з ворогами церкви. За одновї4^4 СВ0ІХ ієрархів нижче Духовенство нещадно визискує своїх
У заключній частині тексту Глупота хоче довести парадоксальну тезу: мовляв, ідеальне щастя - це найвища форма безумства.
Гідне уваги те, що об'єктом сатиричних стріл Еразма не стали ні селяни, ні ремісники, очевидно, тому, що ці соціальні верстви Еразм вважав найздоровішими в тогочасному суспільстві, на їхньому боці була його симпатія.
Сміх "Похвали Глупоті" багатий своїми інтонаціями: він подекуди добродушний, деколи іронічний, але переважно гостросатиричний, дошкульно-вбивчий.
"Похвала Глупоті" відразу здобула велику популярність, хоч і розрахована була на обмежене коло читачів - лише на тих, хто знав латину. Красномовним свідченням цього є численні перевидання, які з'явились у різних містах Європи: Страсбурзі, Лувені, Базелі, Венеції. Протягом шести перших років цей панегірик-пародія видавався 12 разів, причому його тиражі, як на той час, були досить значні і швидко розходилися (базельське видання налічувало 1800 примірників). Секрет гучного успіху полягав, зрозуміло, в оригінальному сюжеті, викривальному змісті, злободенності та іскрометному гуморі. Сприяли успіхові й ілюстрації у формі гравюр на дереві, виконані відомим художником Гансом Гольбейном Молодшим (він же й автор портрета Еразма). Незабаром, ще за життя письменника, з'явилися перші переклади "Похвали Глупоті" західноєвропейськими мовами: французькою, англійською та німецькою.
Переважна більшість творів Еразма відслужила свою службу, втративши свою актуальність, спочила в книгосховищах бібліотек, а "Похвала Глупоті", хоч від її виходу у світ минуло майже п'ять століть, не поблякла і далі чарує читача.
Другим сатиричним твором, в якому сатиричний хист нідерландського гуманіста розкрився на повну силу, стали "Домашні бесіди" (Colloguia familiaria). У первісному варіанті (видання 1518 р.) був це збірник найнеобхідніших висловів і синонімічних зворотів латини на різноманітні розмовні теми, неначе розмовник для всіляких розмовних ситуацій, задуманий як посібник для шкільної молоді. З часом він змінив свій вигляд і призначення, так що перетворився в художній твір у формі діалогу. Таку форму підказало Еразмові читання й перекладання латинською мовою діалогів Лукіана, талановитого давньогрецького сатирика II ст. н. є. "Домашні бесіди" - це збірник 57 сатиричних діалогів з реалістичними картинами й достеменними деталями побуту тогочасної Європи, з галереєю достовірно змальованих персонажів - представників різного віку, різного соціального стану. Тут розмовляють між собою, сперечаються, переповідають один одному смішні анекдоти й поважні історії, діляться своїми переживаннями, висловлюють свої погляди на життя ченці всіляких католицьких орденів, абати, священики, вчені богослови, високородні вельможі, вчителі, школярі, трактирники, джури, вчена дама, проститутка, безпутний ландскнехт, алхімік-шарлатан, м'ясник, торговець кіньми та інші. В "Домашніх бесідах" Еразм Роттердамський показав себе метким і тонким спостережником навколишнього життя, він зумів пластично намалювати побутові сценки, достеменно відтворити спосіб мислення і мову різних верств населення. З уваги на це його твір має неабияке історико-пізнавальне значення.
В основу деяких оповідок, вставлених у рамки діалогу, лягли особисті переживання Еразма, почуте й побачене ним. До таких належать, наприклад, опис морської бурі (в діалозі "Корабельна аварія"), паломництво до славнозвісного своїми чудесами Волсінгема в Англії (діалог "Паломництво"), розповідь про тогочасні заїзди у Франції й Німеччині, в яких побував Еразм ("Заїзди") та інші. Не одним сюжетом він зобов'язаний своїм друзям, що розповідали йому різні пригоди й анекдоти, а він фіксував їх і переплавляв у літературну форму. Це, приміром, забавна оповідка про душу покійника, яка, не маючи спокою після смерті, з'являлася в надрічкових хащах і лякала простодушних селян і їхнього пароха ("Заклинання чорта, або Привид"), анекдот про шахраюватого торговця кіньми ("Обманутий обманщик") та інші.
Продовжуючи сатирично-викривальну лінію "Похвали Глупоті", Еразм іронізує над кліром з його звичаями, ченцями-трутнями, їдко глузує з бездумного поклоніння святим мощам і іконам, з ритуалів і атрибутів зовнішньої релігійності, висловлює сумніви в деякі чудеса святих, кепкує з індульгенцій, тобто відпущення гріхів за гроші, і папських булл, викриває фальш безчесних церковних проповідників. Не до шмиги, звісно, були ченцям рельєфно виписані портрети братчиків, що як шакали чекали смерті багатія і домагались якнайбільшої частки для себе в його заповіті (діалог "Похорони"). Змістом деяких діалогів послужили розданий сатирика над людським життям-буттям; суспільнимиявищами того часу, морально-етичними, педагогічними проблемами, які цікавили його сучасників, сімейними відносинами тощо. Як і в інших творе", в "Домашніх бесідах" він осуджує війну, феодальні міжусобиці, загарбницькі походи, які несли непоправне лихо народам (діалог "Сповідь солдата", "Похорони", "Харон"). Війни, на його думку, ведуться для заспокоєння честолюбних амбіцій монархів, а кров ллється простих людей, які гинуть на полях битв або вертаються додому каліками. На війнах наживаються воєначальники (як Георгій Балеарський в діалозі "Похорони"), що збагачуються різного роду нечесними махінаціями - привласненням платні солдатів, накладанням данини на мирних громадян, зокрема купців. Не таврує війни навіть духівництво, яке під час тлумачення Євангелій доводить, що "війна справедлива, свята, благочестива" і "більше користі воно має від умираючих, ніж від живих. Тут і заповіти, і похоронні обряди, і булли та багато інших доходів" (діалог "Харон"). На війні все
Loading...

 
 

Цікаве