WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда (1854—1900) - Реферат

Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда (1854—1900) - Реферат

начальник тюрми. Він дозволив письменникові читати і писати. Уайльд пише свою тюремну сповідь, яка пізніше дістане латинську назву "De Profundis" ("З безодні"). Оскар Уайльд зрікається в ній свого гедонізму. Тепер він уславлює страждання.
19 травня 1897 року Уайльд вийшов на волю. Він працює над "Баладою Редінгської в'язниці". То був останній твір Уайльда. Жоден журнал не згодився його надрукувати. "Балада" вийшла окремим виданням (1898), анонімно (на обкладинці замість імені стояв арештантський номер автора - СЗЗ). "Балада" приголомшила англійське суспільство.
У 1900 році Оскар Уайльд помер. Його поховали на бідному паризькому цвинтарі. У 1909 році завдяки клопотам друга письменника Роберта Росса прах Уайльда було урочисто перенесено на кладовище Пер-Лашез, а над могилою встановлено величний пам'ятник.
Літературна спадщина О.Уайльда
Літературна спадщина Оскара Уайльда напрочуд різноманітна і багатогранна : першими значними творами його були "Вірші", збірки казок "Гранатова хатина".
Найвідомішим твором письменника, який приніс йому всесвітню славу і найповніше відбив його філософські та естетичні погляди, життєве кредо і принципи художньої творчості, був роман "Портрет Доріана Грея" 1891 рік.
Цей твір - ідеальний приклад парадоксальної фабули. Закоханий у свою зовнішність Доріан Грей ладен закласти душу дияволу, аби не старіти і залишатися вродливим юнаком і відбувається незвичайне, протиприродне, фантастичне : забражений на портреті Доріан Грей фі-
зично старіє, його намальоване обличчя вкривається зморшками, його врода гине, а сам Доріан у житті залишається молодим і гарним. Та настає час, коли Доріан готовий знищити свій портрет, який є свідком його безчестя і підступності. Він кидається на своє зображення з ножем. Відчайдушний крик пролунав у великому будинку. Слуги, вбігши до кімнати господаря, побачили на стіні прекрасний портрет молодого Доріана Грея, а на підлозі з ножем у грудях лежав мертвий старий чоловік.
"Портрет Доріана Грея" можна вважати взірцем інтелектуального роману кінця 19-го ст. У цьому творі втілено найдорожчі для письменника думки, що визначали спосіб і стиль його власного життя. "Розкрити себе і втаїти митця - цього прагне мистецтво", -- сказано в авторській передмові до роману.
Відомо, як виник задум роману : одного разу в майстерні свого приятеля Уайльд познайомився з натурником, який вразив його досконалістю своєї вроди. "Який жаль, -- вигукнув письменник, -- що таке славне створіння мусить старіти!". На це художник, погодившись, додав : "Чудово було б, якби він залишався такий точнісінько, як зараз, а натомість щоб його портрет старів і вкривався зморшками. Велику увагу Уайльд приділяє також одягу своїх персонажів. Його Доріан Грей, намагаючись передати своє почуття до Сібіл друзям, детально описує не її саму, а костюм : "Якби ви її тільки бачили! Очей не можна було відвести від її стрункої постаті, коли вона вийшла на сцену, прибрана хлопчиком. На ній була зеленава оксамитова куртка із світло-коричневими рукавами, щільно по нозі брунасті штанці, вишукана зелена шапчина із соколиним пером під пряжкою і плащ із каптуром". Тільки мимохідь Доріан зауважує, що обличчя Сібіл було мов бліда троянда.
У романі багато діалогів, майже на кожній сторінці ведуться бесіди, що розкривають життєву філософію кожного з героїв, а в сукупності - самого автора.
Лорд Генрі - втілення філософії насолоди. Це витончений естет, що кохається у красі й відмежовується від повторного, бридкого в житті. Це прагнення не помічати нічого, крім краси, робить його непросто байдужим до всього іншого, а й цинічним : "Добрий той, хто живе у злагоді з самим собою... А хто змушений жити у злагоді з іншими людьми, той у розладі з самим собою... Своє власне життя - це найважливіше. Він може собі козиритися своєю моральністю." У лорда Генрі холодна душа людини, яка не має ідеалів.
Егоїзм лорда Генрі - це егоїзм естета, який хоч і має уявлення про реальне життя, але не зважає на нього . Навіть самогубство Сібіл лорд Генрі вперше чергу оцінює не з етичного, а з естетичного погляду. Здібний учень лорда Генрі, Доріан тільки спочатку вражений тим, що сталося . Пройде небагато часу, і він буде відчувати те ж, що і його натавник : "А все ж те, що сталося, не вразило мене так, як би мало вразити... У ньому - вся моторошна краса грецької трагедії, в якій я був один з головних героїв, але яка не поранила моєї душі. Обидва герої не хочуть визнати, що у реальному світі кожному вчинку обов'язково притаманне своє етичне значення. Провина за смерть Сібіл залишається провиною, вбивство художника Безіла Голуорда - вбивством. Сам лорд Генрі не робить нічого аморального, його цинізм не тільки слова, тільки поза. Але ця поза його сутність.
Художник Безіл Голуорд - втілення ідеї служіння мистецтву. Він творить красу, і для нього немає нічого вищого за малярство. Він має гаряче, чуйне, добре серце. Портрет Доріана Грея став його кращим творінням. Саме тому Безіл спочатку не хоче виставляти його, бо це означає відкрити свою душу, її глибинні порухи кожному, хто прийде подивитися нову роботу. Безіл захоплюється власним шедевром настільки, що вже не відділяє портрета від живої людини, з якої його написано . Він обожнює Доріана, стає йому другом, відчуває, що почав набагато краще малювати, як познайомився з цим юнаком. Голуорд приходить до Грея, щоб утримати його від бажання піддаватися спокусам, застерегти від такого способу життя, який потребує насолод різного роду за будь-яку ціну. Він не міг передбачити, як трагічно завершиться візит до того, хто надехнув його на найкраще полотно. Він спалює себе на вівтарі служіння мистецтву. І саме в цьому причина його трагедії.
Трагічна загибель Безіла, як і самогубство Сібіл яскравіше висвітлюють трагедію самого Доріана, який, бажаючи наповнити своє існування постійним відчуттям прекрасного, домігся протилежного, зробив своє життя повторним . Здійснивши свій етичний вибір, він абсолютно відмовляється від відповідальності за реальне життя : "Вічна молодість, безмежні пристрасті, насолоди, витончені й потаємні, розгін несамовитих веселощів і ще несамовитіших гріхів - усього цього зазнає він. А портрет нестиме тягар його ганьби, і більше нічого". Не тільки власні недоліки, пороки, негарні вчинки, а й злочини спотворюють душу Доріана . Гине Сібіл. Вбивство Безіла стало ще одним кроком на шляху
Loading...

 
 

Цікаве