WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Біографія Івана Буніна - Реферат

Біографія Івана Буніна - Реферат

росіянином, самобутнім поетом.
На початку творчості для бунінської поезії найбільш характерна пейзажна лірика, що володіє дивною конкретністю, точністю позначень. З 1900-х років поет звертається до лірики філософської. Буніна цікавить як вітчизняна історія з її легендами, казками, переказами, так і джерела зниклих цивілізацій, древній Схід, антична Греція, раннє християнство.
З початку 1900-х років починається співробітництво Буніна з видавництвом "Знання", що привело до більш близьких відносин Івана Олексійовича з А. М. Горьким, який керував цим видавництвом.
Восени 1909 рокуБуніну присуджена друга Пушкінська премія за книгу "Вірша 1903 - 1906", а також за переклад драми Байрона "Каїн" і книги Лонгфелло "Із золотої легенди". У тому ж 1909 році Бунін обраний почесним академіком Російської Академії наук по розряду красного письменства. У цей час Іван Олексійович посилено працює над своєю першою великою повістю - "Село", що принесла автору ще велику популярність і з'явилася цілою подією в літературному світі Росії. Навколо повести розгорілися запеклі суперечки, в основному обговорювалася об'єктивність і правдивість цього твору. А.М.Горький так відгукнувся про повість: "Так глибоко, так історично село ніхто не брав".
У грудні 1911 року на Кіпрі Бунін закінчив повість "Суходіл", присвячену темі вимирання дворянських садиб і засновану на автобіографічному матеріалі. Повість мала величезний успіх у читачів і літературної критики.
Незважаючи на громадянські заворушення в Петербурзі в 1915 році виходить у видавництві А. Ф. Маркса "Повне зібрання творів" Буніна в шести томах. Як писав автор, туди "входить усе, що я вважаю більш-менш гідним друку".
Січень і лютий 1917 року Бунін жив у Москві. Лютневу революцію і триваючу першу світову війну письменник сприймав як страшні ознаки всеросійської катастрофи. Літо й осінь 1917 року Бунін провів у селі, увесь час, витрачаючи на читання газет, і спостерігав наростаючу хвилю революційних подій. 23 жовтня Іван Олексійович із дружиною виїхав у Москву.
Жовтневу революцію Бунін не прийняв рішуче і категорично. Він відкидав усяку насильницьку спробу перешикувати людське суспільство, оцінивши події жовтня 1917 року як "криваве божевілля" і "повальне божевілля". Спостереження письменника післяреволюційного часу знайшли відображення в його щоденнику 1918 - 1919 років "Окаянні дні". Це яскравий, правдивий, гострий і влучний публіцистичний твір, пронизаний лютим неприйняттям революції. У цій книзі видна невимовна біль за Росію і гіркі пророцтва, виражені з тугою і безсиллям щось змінити в хаосі руйнування вікових традицій, культури, мистецтва Росії.
21 травня 1918 року Бунін виїхали з Москви в Одесу. В Одесі Бунін продовжує працювати, співробітничає в газетах, зустрічається з письменниками і художниками. Місто багато разів переходило з рук у руки, мінялася влада, мінялися порядки. Усі ці події вірогідно відбиті в другій частині "Окаянних днів".
26 січня 1920 року на іноземному пароплаві "Спарта" Бунін відплили в Константинополь, назавжди залишивши Росію - гаряче улюблену Батьківщину. Бунін болісно важко переживав трагедію розлуки з Батьківщиною. Щиросердечний стан письменника і події тих днів почасти відображені в розповіді "Кінець" (1921). До березня Бунін добралися до Парижу - одного з центрів російської еміграції. Усе подальше життя письменника зв'язане з Францією, не враховуючи короткочасних поїздок в Англію, Італію, Бельгію, Німеччину, Швецію, Естонію. Велику частину року Бунін проводили на півдні країни в містечку Грас, біля Ніцци, де знімали дачу. Зимові місяці Буніни звичайно проводили в Парижі, де в них була квартира на вулиці Жака Оффенбаха.
Бунін не відразу зміг повернутися до творчості. На початку 1920 - х років видаються книги дореволюційних оповідань письменника в Парижі, Празі, Берліні. В еміграції Іван Олексійович написав мало віршів, але серед них є ліричні шедеври: "І квіти, і джмелі, і трава, і колосся...", "Михайло", "У птаха є гніздо, у звіра є нора...", "Півень на церковному хресті". У 1929 році в Парижі виходить підсумкова книга Буніна - поета "Обрані вірші", що затвердив за письменником одне з перших місць у російської поезії. В основному в еміграції Бунін працював над прозою, результатом чого з'явилися кілька книг нових розповідей: "Роза Єріхона" (Берлін, 1924), "Мітіне кохання" (Париж, 1925), "Сонячний удар" (Париж, 1927), "Боже древо" (Париж, 1931) та інші.
Необхідно особливо відзначити, що усі твори Буніна емігрантського періоду за дуже рідкісним винятком побудовані на російському матеріалі.
Дев'ятого листопада 1933 року зі Стокгольма прийшла звістка про присудження Буніну Нобелівської премій. Івана Олексійовича висували на премію Нобеля ще в 1923 році, потім знову - у 1926, а з 1930 року його кандидатуру розглядали щорічно. Бунін був першим з російських письменників, який одержав Нобелівську премію. Це було світове визнання таланта Івана Буніна і російської літератури в цілому.
У 1934 - 1936 роках у Берліні видавництво "Петрополіс" випустило Зібрання творів Буніна в 11 томах.
У вересні 1939 року гримнули перші залпи другої світової війни. Бунін засуджував наступаючий фашизм ще до початку воєнних дій. Роки війни Бунін провели в Грасі на віллі "Жаннет". Незважаючи на всі позбавлення і тягаря війни, Бунін продовжує працювати. За час війни ним написана ціла книга розповідей під загальним заголовком "Темні алеї" (перше повне видання. - Париж, 1946).
В післявоєнні роки Бунін з інтересом стежить за літературою в радянській Росії, захоплено відзивається про творчість К. Г. Паустовського й А.Т.Твардовського. Наприкінці життя Бунін посилено трудився над книгою про Чехова. Ця робота йшла поступово багато років, письменник зібрав багато цінного біографічного і критичного матеріалу. Але завершити книгу він не встиг. Незакінчений рукопис підготувала до друку Віра Миколаївна. Книга "Про Чехова" вийшла в Нью-Йорку в 1955 році, вона містить найцінніші відомості про геніального російського письменника, друга Буніна - Антона Павловича Чехова.
Життя великого письменника закінчилася на чужині. І. О. Бунін помер 8 листопада 1953 року в Парижі, похований на російському цвинтарі Сент-Женевьєв-де-Буа під Парижем.
Використана література:
1. Всесвітня література. Хрестоматія. - К., 2002.
2. Літературна енциклопедія. - М., 1994.
Loading...

 
 

Цікаве