WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Роль фантастики, фентезі як окремого жанру в світовій літературі - Реферат

Роль фантастики, фентезі як окремого жанру в світовій літературі - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Роль фантастики, фентезі
як окремого жанру в світовій літературі"
?
"... Одне з найбільш сильних спонукань, що ведуть до мистецтва і науки,- це бажання піти від буденного життя з її болісною жорстокістю і безутішною порожнечею, піти від кайданів вічно мінливих власних примх... Але до цієї негативної причини додається позитивна. Людина прагне... створити в собі просту і ясну картину світу; і це не тільки для того, щоб перебороти світ, у якому вона живе, але і для того, щоб у відомій мірі спробувати замінити цей світ створеною нею картиною".
А. Ейнштейн.
Сьогоднішня література просто не мислима без такого жанру як фантастика. Багато "нафантазованого" письменниками в минулому стало сучасною дійсністю сьогодні.
Фантастика! От стоять на книжковій полиці, сховавши в книжкові плетіння, тісно пригорнувши друг до друга, роботи і прибульці, що прибули на Землю на ракетах, що літають в тарілках чи невідомо як. Поруч з ними люди із зябрами чи з крилами, відважні переможці динозаврів, ураганів і вулканів, усіх хвороб, старості і смерті, мандрівники в надра Землі і на Місяць, на зірки й в інші галактики і простори, у минуле і майбутнє. І відразу, неподалік від людей, бродять знайомі усім з дитинства дивні істоти: домовики, лісовики, русалки, перевертні...
Так склалося в літературі, що художнє зображення майбутнього - не тільки техніки, але і суспільства майбутнього - і всього неймовірного як би доручено фантастиці.
Захоплені фантастикою люди знають, що фантастична література надзвичайно різноманітна. В одних творах фантастика - зміст, в інших - тільки форма, літературний прийом. Мало того, прийом цей може застосовуватися письменником для всіляких цілей: для популяризації науки, Чи ж для романтичної героїки, чи для їдкої сатири.
Так, ми зустрічаємо у фантастичній літературі книги, присвячені зображенню майбутнього: суспільства майбутнього, родини, школи, мистецтва майбутнього, моральних, технічних і наукових проблем майбутнього - такі твори називаються утопічними.
Є у фантастиці і подорожі в минуле, здавалося б, протилежність. Утім, для чого ми заглядаємо в минуле? Учимося в минулому будувати майбутнє.
Можна зустріти у фантастиці і романтичні мрії різного масштабу і різної обґрунтованості: і сміливий політ нічим не зв'язаної фантазії, і фундаментально вибудовані ідеї, чи ледве не проекти з розрахунками для здійснення самих неймовірних фантазій.
І що саме дивне, можна зустріти фантастику, що засуджує і критикує саму себе; фантастику, що висміює необґрунтовані мріяння.
Як відомо, фантастика, як рід, чи вірніше, вид літератури, виросла з казки. Виросла і майже що цілком пішла від казкової форми. Адже казка була усною, вона "призначалася" для слухачів. Коли ж була винайдена писемність, а слідом за тим і друкарство, з'явилася письмова форма мови. Саме слово "література" походить від слова "літера". Література - письмове мистецтво, зі своїми особливими засобами виразності і зі своїм стилем викладу. Причому літературні стилі мінялися від епохи до епохи. І переконливості заради фантастика "виряджається" у літературні одяги своєї епохи.
Якщо раніше до фантастичних оповідань відносилися оповідання про незвідані моря, то до початку 19 століття невідомих морів не залишилося. І фантастика відступає до полюсів, у нетрі Центральної Африки. Південної Америки й Азії. Але до середини століття і материки були пройдені.
І отут дійсною знахідкою для фантастики стало відкриття каналів на Марсі. Здавалося б, самі вчені засвідчували, що на цій планеті повинне бути розумне життя. Десятки письменників-фантастів відправляють своїх героїв на Марса. З Марса є безжалісні завойовники в Г.Уеллса ("Війна світів"). На Марс летить демобілізований червоноармієць Гусєв із мрійливим інженером Лосем ("Аеліта" А.Толстого).
Однак, учені "відкрили" Марс для фантастики і вони ж "закрили" його. Астрономи вимірили температуру поверхні планети і прийшли до висновку, що Марс - холодна високогірна пустеля з розрідженим повітрям. Занадто вивчений, занадто конкретний Марс почав стискувати простір для фантазії. І фантастика залишила його, перебралася на інші планети, а потім і за межі Сонячної системи - до далеких зірок.
Для вільного розвитку фантастики необхідно саме широке визначення: фантастика - це література, де істотну роль грає незвичайне, неіснуюче, невідоме, явно придумане. Наукова ж фантастика - це така область, де незвичайне створюється матеріальними силами - чи природою людиною за допомогою науки і техніки. Фантастику, де незвичайне створюється нематеріальними, надприродними силами, не слід називати наукової. У нашому літературознавстві її іменують "фантазією" чи "чистою фантастикою".
Чи значить це, що "ненаукова" фантастика завжди гірше? Зовсім ні! Адже художня література вся майже ненаукова. І не всяка наукова книга вдала. У свою чергу і наукову фантастику не завжди гарна. Уся справа в тому, що жанрові границі не збігаються з якісними. Може бути так, що тема гарна, а написана погано. Чи написано добре, а ідеї старі. Чи ідеї свіжі, але форма стандартна - набридла. Усяке буває. Усякі бувають образи - природні і надприродні. Питання в тому, для чого вони введені автором у твір. Хіба Русалка Пушкіна чи Демон Лермонтова служать прославлянню містики? З іншого боку, недавно потрапив мені в руки один американський роман, сугубо науково-фантастичною, напханою технікою до відмовлення, де події відбуваються на далекій планеті в 2500 р. І роботи там є, і машини часу, але усі зводиться до того, що кожні 500 років є месія, щоб врятувати Землю від зла, що у 2500 р. втілилося в машинах.
Так що не варто квапитися, зустрівши на сторінках книги чорта з рогами, чи лісовика домовика, закреслювати для себе весь твір, а книгу, де є машини - вітати. Усі набагато складніше.
У свій час Достоєвський назвав "верхом мистецтва фантастичного" повість А.С.Пушкіна "Пікова дама" саме за те, що читач до самого кінця не знаходить однозначного пояснення баченню Германа: " чи вийшло це бачення з природи Германа, чи дійсно він один з тих, які зіткнулися з іншим світом, злих і ворожих людству духів". Стверджуючи, що "фантастичне в мистецтві має межу і правила", Достоєвський вважав одним з найголовніших законів необхідність граничного зближення непоясненого і звичного: "Фантастичне повинне до того стикатися з реальністю, що Ви повинні майже повірити йому".
Правдоподібність неймовірної ситуації може ґрунтуватися, з одного боку, на особливостях натури героя, на аналізі умов життя і з іншого,- на передбаченні новітніх наукових відкриттів і винаходів, але це більш характерно вже для фантастики XX століття.
У будь-якому випадку предметом зображення стає саме пізнання, співвідношення інтуїції і логіки, здогаду і розрахунку, ілюзорного і щирого. Показові в цьому відношенні оповідання А. Погорєльського "Пагубні наслідки неприборканої уяви" і Н.Полевого "Блаженство божевілля", з описами оптичних досвідів імнемо-фізико-магічних вечорів. Духи з язичеських переказів раптом одушевили природу,

 
 

Цікаве

Загрузка...