WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Геній Моцарта - Реферат

Геній Моцарта - Реферат

її треба тільки побачити. До весни 1786 року опера була закінчена. Залишалося лише скласти увертюру. Улучивши слушний момент, да Понте з'явився до імператора Йосипа II з текстом лібрето.
- Що це? "Весілля Фігаро"! - викликнув той. - Але адже я ж заборонив представлення цієї п'єси в наших театрах!
- У надії на поблажливість вашої величності, - відповів да Понте, - я вирішив переробити цю комедію в лібрето, скоротивши і випустивши всі те, що могло б шокувати шляхетну віденську публіку. Одним словом, я зробив з неї самий безневинний і веселий сюжет для опери, гідний театру, що має щастя знаходитись під вашим високим заступництвом.
- Але якщо це опера, хто ж напише до неї музику?
- Музика написана вже паном Моцартом. Слова ці аж ніяк не викликали співчуття його величності. Обличчя Йосипа II миттєво прийняло такий гордовитий і незадоволений вид, якого да Понте ще ніколи не приходилося бачити.
- Моцартом? Але ви ж знаєте, що Моцарт, хоча і пише чудову інструментальну музику, склав усього лише одну оперу, та й та не має особливої цінності.
Неуцтво Йосипа II, що вважав себе тонким знавцем музики, чимало вразило да Понте. Моцарт був до цього часу автором одинадцяти опер. Однак да Понте не став поправляти імператора.
- І я зі своєї сторони теж міг би виявитисяавтором лібрето усього лише однієї опери, поставленої у Відні, якби був позбавлений милостивого заступництва вашої величності, - смиренно відповів він. - Що стосується музики цієї опери, написаної Моцартом, наскільки я можу судити, вона зовсім дивної краси. Насмілюся представити партитуру опери на розсуд вашого генія, що усім нам добре відомий...
Спритний і хитрий абат пустив у хід усю свою дипломатію, усе своє красномовство. При цьому він розповідав не стільки про достоїнства моцартівской музики, скільки про тонкий музичний смак Йосипа II. Згоду на постановку було дано.
Почалися репетиції. Моцарт і да Понте трималися насторожі, очікуючи чергових інтриг і неприємностей. Правда, при сформованих обставинах серйозно зашкодити новій опері було не так вже легко. Даремні були спроби настроїти проти Моцарта виконавців головних партій, переконати їх, що арії нової опери нікуди не годяться. Актори поставилися до геніальної музики Моцарта із самим гарячим співчуттям і працювали над розучуванням своїх партій із щирим захопленням.
Перша репетиція з повним оркестром була для Моцарта тріумфом. Добре усім знайома невисока і сухорлява фігура композитора в червоному плащі, недбало накинутому на плечі пересувалась по сцені. Музикантам оркестру він указував темп виконання окремих номерів, співакам, що вже добре знали своєї партії, давав поради щодо того, як їм варто триматися на сцені.
Більше всього Моцарт задоволений був талановитим Бенуччи, що з наснагою виконував роль Фігаро. Коли Бенуччи в перший раз заспівав повним голосом арію "Хлопчик жвавий, кучерявий", усі присутні прийшли в невимовний захват. Моцарт стояв поблизу й час від часу тихенько повторював: "Браво, браво, Бенуччи!"
Коли ж співак дійшов до енергійної мужньої фрази "Керубино, перемагай", що він виконав у всю силу свого могутнього голосу і з щирою наснагою, враження від неї було подібно електричному розряду. І співаки, і музиканти оркестру, захоплені його співом, в один голос закричали:
- Браво, браво, маестро! Хай живе великий Моцарт!
Така сама реакція пішла після фіналу першого акта. Композитору була влаштована овація.
Прем'єра нової опери відбулася 1 травня 1786 року. Успіх був величезний. Багато арій за бажанням публіки приходилося повторювати на біс.
Але вороги Моцарта не дрімали. Йосипу II стали нашіптувати, що ці нескінченні "біс" шкодять співакам. Співакам нібито грозить утрата й псування голосу, тому що партії їх занадто важкі. Наклепники домоглися того, що імператор зробив директору театру зауваження за повторення на біс. Роздратований зауваженням монарха, директор зняв оперу з репертуару, і вона незабаром була забута легковажною віденською публікою.
Не так було в інших містах. У Празі - столиці Чехії, великому культурному центрі того часу - "Весілля Фігаро" мало гучний успіх також з першої постанови і протягом усього сезону 1786/87 року давалася безперервно.
Мелодії з "Весілля Фігаро" звучали всюди: на вулицях і площах, у трактирах і на танцювальних вечірках: їх перекладали для різних ансамблів, перетворювали в контрданси й інші побутові танці. Навіть сліпі і мандрівні музиканти, прагнучи зібрати навколо себе побільше слухачів, охоче виконували прекрасний ліричний романс Керубино й інші уривки з моцартівскої опери. Музика "Весілля Фігаро" стала народною.
Спеціально для оперного театру в Празі Моцарт разом зі своїм другом да Понте створив у 1787 році оперу "Дон Жуан". Створенням "Весілля Фігаро" Моцарт підняв жанр комічної опери на небувалу ще висоту. У "Дон Жуані" -музичній драмі шекспірівського розмаху - він виступає як сміливий новатор, відкривач нових шляхів у трагічному оперному мистецтві.
Опера "Дон Жуан" була закінчена наприкінці літа 1787 року. У жовтні відбулася її прем'єра на сцені Празького оперного театру. Успіх був величезний, і слава нової опери рознеслася всюди. Довелося і Відню, щоб не відстати від інших міст, поставити моцартівску оперу. Але легковажна віденська публіка не зуміла оцінити геніальний твір належно.
- Ваша нова опера божественна, любий Моцарт, набагато краще, ніж "Весілля Фігаро", -поблажливо сказав композитору імператор Йосип II, - але боюся, що і ця їжа не для шлунка моїх віденців.
- Я написав її для пражців і деяких друзів. Буде потрібно час, щоб віденці її "переварили", - гордо відповів Моцарт.
Незважаючи на підступ заздрісників, імператор вирішив, нарешті, надати Моцарту посаду камер-музиканта, не зайняту після смерті Глюка. Але замість 2000 талерів річного утримання, що одержував Глюк, Моцарту призначили тільки 800. Утім, Йосипа II мало цікавили твори великого композитора. За весь той час, що Моцарт рахувався на придворній службі, йому замовили лише кілька десятків танців для придворних і міських балів.
"Занадто багато за те, що я зробив, і занадто мало за те, що я міг би зробити", - написав якось Моцарт на розписці при одержанні своєї жалюгідної платні.
Успіх опери "Дон Жуан" не поліпшив матеріального становища композитора. Через те, що довелося затриматися в Празі, Моцарт утратив майже усі свої уроки. Дружина важко хворіла. До старих боргів з відсотками, що наростали, додавалися нові.
Постійна непевність у завтрашньому дні, турботи і хвилювання щороку підточували і без того слабке здоров'я Моцарта. З згубною швидкістю складає він безліч нових творів: концерти для різних
Loading...

 
 

Цікаве