WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Грибоєдов Олександр Сергійович – життя та творчість - Реферат

Грибоєдов Олександр Сергійович – життя та творчість - Реферат

крапками. Багато чого повинні додумати самі глядачі (читачі).
Ще важливіше загальний трагічний зміст комедії Г. У комедіях класицизму можливі трагічні почуття і колізії, але частіше всього вони знаходять більш-менш спокійне вирішення. У Г. такого вирішення немає. Чацький протягом усього ходу п'єси живе і діє з "міліоном дратувань" у серці, у тім же стані він і іде зі сцени. Не далекий окремих комічних чорт, що утягується часом в комічні ситуації, Чацький в основі своєї трагічний - і він робить комедію Г. у цілому трагічної. Але комедія, що є в той же час і трагедія,- це явище, характерне найбільше для реалізму.
Реалізм "Горя від розуму" виявляється й у принципах зображення персонажів. У Г. усі персонажі - характери, вірні правді життя, яскраві, неодномірні. Говорячи про відмінність героїв Шекспіра від героїв класициста Мольера, Пушкін писав: "Обличчя, створені Шекспіром, не суть, як у Мольера, типи такої пристрасті, такого пороку, але істоти живих, виконаних багатьох пристрастей..." (Пушкін A.C. Збірка творів: У 10 т.- М., 1976,- С. 178).
У своїй комедії Г. йде слідом за Шекспіром, розвиває його досягнення. Персонажі "Горя від розуму", будучи героями комедії, аж ніяк не карикатури, а точні подоби живих людей. "Карикатур ненавиджу, у моїй картині ні однієї не знайдеш",- писав Г. Катеніну (Тівр- М., 1953.- С. 527). Ці слова Г. добре підтверджуються лгядацькими і читацьким сприйняттям діючих облич грибоєдівської комедії.
Найбільше характеризує те суспільство, що протистоїть Чацькому, Фамусов: недарма це суспільство ми називаємо "фамусовським". Фамусов - типовий московський пан початку минулого століття з характерною сумішшю самодурства і патріархальності. Він звик бути паном, ніким іншим і представити себе не може. Відтак він так упевнений у собі, так любить себе. Він займає велику службову посаду, але до служби теж відноситься по-панськи, не обтяжує себе нею. Його політичні ідеали зводяться до прославляння всього старого, устояного: йому добре живеться, і він не хоче ніяких змін. Чацького він боїться і не любить, тому що бачить у ньому бунтівника. Ідеал людини для Фамусова той, хто зробив вигідну кар'єру; при цьому для нього неважливо, якими засобами це досягнуто. Раболіпство і підлість для нього теж гарний шлях, аби він приводив до бажаного результату. У Фамусова уражає відверта аморальність понять і ідеалів. Вона тим особливо страшна, що Фамусов, як пан, має велику владу над людьми. Аморальність влади не може не бути страшною і небезпечною.
І усе-таки Фамусов, як і інші герої, не карикатура, а характер, притім неоднозначний. У ньому є розум, точніше, той рід розуму, що називається здоровим глуздом; у його судженнях укладена і правда побутової властивості - результат його життєвого досвіду. Інші його зауваження мітки, гострі (напр., з його репліки Чацькому: "Мене не зле б спроситися. / Адже я їй трохи те саме що..." і ін.). Мова Фамусова відбиває дворянське просторіччя, багато в чому живе багатство народної, що мови увібрало, у себе, хоча зміст сказаного ним для нас найчастіше далекий і неприйнятний. Фамусов, яким його створив Г., зло конкретне, живе. У його реальність віриш - і тому воно особливо плутає. Це справедливо й у відношенні Скалозуба. Скалозуб подобається Фамусову. Він порівняно холодний, але вже в чинах; зараз він полковник, а завтра неодмінно стане генералом; він надійний захисник старовини. Усе це в Скалозубі улаштовує Фамусова.
Інакше, чим Фамусов, сприймає Скалозуба Чацький. Він відзивається про нього словами, схожими на епіграму: "Хрипун, удавленик, фагот, / Сузір'я маневрів і мазурки". Скалозуб, як його розуміє Чацький (і ми разом з ним), весь у зовнішньому, по-людському не істотному, бездуховному: гучний, затягнутий у мундир, заклопотаний єдино військовими вправами і танцями. Це типовий аракчеєвський офіцер, тупий і божевільний, супротивник усякої вільної думки й освіти.
Це страшна людина. Людська подоба додає йому, зокрема, його постійні потуги на жарт; недарма Ліза говорить про нього: "Жартувати і він гаразд, / Адже нині хто не жартує?" На питання Фамусова, ким доводиться йому Настасья Миколаївна, Скалозуб відповідає: "Не знаю винуватий; / Ми з нею разом не служили". Це і є рід жарту Скалозуба (усерйоз такого навіть сама обмежена людина сказати не може). Таким чином Скалозуб жартує не раз, але його жарти не стільки смішать, скільки спантеличують. Вони занадто грубі, "солдафонські", і той хто так жартує, представляється нам дуже самовдоволеним, дуже дурною і страшною людиною.
По всіх якостях характеру Молчалін теж належить до фамусовського суспільства: більш того, він пряме його породження. З першої ж появи на сцені він здається нам абсолютним нікчемністю: боїться вимовити зайве слово, охоче догоджає перед усіма, не сміє мати своєї думки, своїм головним талантом вважає "помірність і акуратність". Усі ці властивості забезпечують його дійсні і майбутні успіхи у фамусовському світі. Н.В.Гоголь писав про Молчаліна: "Молчалін... чудовий тип. Влучно схоплене це обличчя, безмовне, низьке, тихомовчки пробиваючогося в люди..." (Гоголь Н. В. Збірник творів: У 7 т.- М., 1978.- Т. 6,-С. 362).
Фамусовське суспільство представлене в комедії широко і багатовидно. Це не тільки багато основних героїв - Фамусов, Скалозуб, Молчалін і ін., але і другорядні, епізодичні.
Така, наприклад, Хлестова - важлива московська бариня, грубувата, уладна, звикла не стримуватися в словах. Вона навіть у відношенні Фамусова не може не показати своєї владності. Це не заважає їй бути дуже схожої на Фамусова: і постійним бажанням веліти людьми, і відданістю старим, віджилим устоям і порядкам.
До епізодичних персонажів великої важливості належить і Загорецький, необхідний супутник фамусових і хлестових. Він завжди готовий запропонувати свої послуги, при цьому його сумнівні моральні якості анітрошки не заважають його дружбі з хазяїнами суспільства. Хлестова говорить про нього: "Брехунець він, картяр, злодій.../ Я від нього було і двері закривав; / Так майстер прислужити..."
Чудово, що Хлестова своїми словами не тільки дає характеристику Загорецькому, але не менш того характеризує і себе, показує моральний рівень і свій власний, і усього свого кола. Того кола, що протистоїть Чацькому.
Чацький - єдиний зримо діючий позитивний герой у комедії Г. Але йогоне можна назвати героєм винятковим і цілком самотнім. У нього є однодумці: ми довідаємося про їх завдяки позасценічним персонажам (тим, про які говориться в п'єсі, але які прямо не зайняті в дії). Це, напр., професора Педагогічного інституту, що, за словами княгині Тугоуховської, "вправляються в розколах і безвір'ї", це "божевільні люди", це племінник княгині князь "Федір, "хімік і ботанік", і т.д.
Чацький у комедії представляє молоде мисляче покоління російського суспільства, його кращу частину. Д.І.Герцен писав про Чацького: "Образ Чацького, сумного, неприкаяного у своїй іронії, що тремтить від обурення, відданого мрійливому ідеалу, з'являється в останній момент царювання Олександра І, напередодні повстання на Ісааківській площі. Це - декабрист, це людина, що завершує епоху Петра Першого і силкується розглянути, принаймні на обрії, обітовану землю..." (Герцен А.І. Збірка творів: У 30 т.- М., 1959.- Т. XVIII.- С. 180).
З першої появи на сцені Чацький залучає глядача. Він палкий, гострий,
Loading...

 
 

Цікаве