WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Оскар Уальд - Реферат

Оскар Уальд - Реферат


Реферат з зарубіжної літератури
Оскар Уальд
План
"Любов до себе - початок роману, який триває все життя"..............................3 стр.
"Модно лише те, що носиш ти сам"..........................................................................4 стр.
"Єдине хороше товариство - це ти сам"................................................................5 стр.
"Не час створює людину, а людина створює свій час".........................................7 стр.
Письменник, про якого йтиметься, напевно знав, що "афоризм - закінчена думка, висловлена стисло й лаконічно", але доводити справедливість цього твердження в тиші затишних кабінетів не став. Він народжував і вивіряв їх власним життям, приймаючи це поняття як декларацію, як якийсь згусток таємних думок та ідей, як заповітну релігію внутрішнього "Я". Список крилатих фраз, які вийшли з-під його пера, займає пристойний епістолярний обсяг, відображаючи далеко не повний перелік того, що вилили його вуста, оскільки безліч їх записаними не були й залишилися висловлюваннями лише в пам'яті сучасників. Те, що про нього говорили й писали, саме собою становило великий ряд піднесеного захоплення: "Батько афоризму й ілюзії парадоксу", "Майстер красномовства", "Апологет краси", "Король життя", "Підкорювач духовних вершин". Панове - Оскар Уайльд!
"Любов до себе - початок роману, який триває все життя"
16 жовтня 1854 року у відомого дублінського лікаря сера Вільяма Уайльда народився син, якого назвали розцвіченим ім'ям Оскар Фінгал О'Флаерті Уїлс. Батько бурхливо радів, мати ж хотіла дочку й тривалий час не могла змиритися з даністю, називаючи малого "вона", обряджала дівчинкою, привчаючи до жіночої манірності та чуттєвості. Батьки взагалі були оригінальною парою: батько, талановитий хірург, славився веселим, галасливим норовом, любив гарних жінок і різні веселощі, буквально ненавидів спокій та бездіяльність - організовував власні лікарні, видавав медичний журнал, був непоганим етнографом-любителем, писав книжки й безмежно любив свій край, досконало знаючи історію милої серцю Ірландії. Мати - повна протилежність чоловікові - тиха, романтична, екзальтована жінка, писала вірші і вважала своє дівоче прізвище Елджі похідним від Аліг'єрі, відрекомендовуючись усім як далека родичка великого поета.
Активна життєва позиція старшого Уайльда була чужа кабінетній статиці, у зв'язку з чим він постійно здійснював етнографічні експедиції країною, збираючи стародавні легенди, притчі, народні пісні та обряди, залишаючи де-не-де живі підтвердження свого захоплення давніми традиціями. Щойно вік сина дозволив подорожувати, сер Вільям незмінно брав його із собою, прилучаючи до розуміння красот і щедрот рідного краю, навчав любити батьківщину й народ, який дав світові чимало великих і знаменитих співвітчизників.
У десятирічному віці хлопчика віддали до знаменитої Портора-скул - суворої, фундаментальної, по-справжньому англійської школи. Спочатку ні успішністю, ні старанністю він не відзначався, оскільки важко витримував суворий режим, але швидко навчився самостійності й уміння пристосовуватися до обставин, чим відразу вирізнився з-поміж учнів, - зі смаком вдягався, був бездоганний і охайний у побуті, стриманий і розважливий у словах та вчинках. Рано став захоплюватися серйозною, "дорослою" літературою, пробував писати сам, а смерть Діккенса, якого він любив, буквально приголомшила підлітка й остаточно визначила напрям його подальших занять. В останні роки навчання Оскар відчув нездоланний потяг до краси, викликаний захопленням культурою Стародавньої Греції, - це стало основою його культурно-естетичної життєвої позиції, якої він не зраджував упродовж усього свого бурхливого й насиченого життя.
Наступним етапом його освіти був коледж Трійці у Дубліні - інтернат із не менш суворими правилами, ніж у Портора-скул. Попри це, студенти тут чистотою й високою мораллю не переймалися - відверто гуляли по шинках та будинках розпусти, пропиваючи і прогулюючи стипендіальні суми, відпущені на осягнення наук і духовності. Молодому Уайльду це категорично не подобалося, настільки він був уже привчений до стриманості, сприйняття краси й почуттєвого романтизму. Всі три роки він ні з ким із учнів не дружить, проводячи вільний час на самоті, з подвоєним старанням вивчаючи запропонований навчальний матеріал. Це принесло свої плоди: коледж він закінчив із золотою медаллю.
Далі - Оксфорд. Тоді, втім, як і завжди, цей знаменитий університет був більше схожий на великосвітський клуб освічених джентльменів із-поміж аристократичної молоді, ніж на колиску освіти й науки. Перебування тут вимагало чималих коштів, яких, на жаль, в Оскара не було, а потрібно було чинити згідно з правилами. Він обирає точний інструмент на шляху до поваги однокурсників - відособленість, оригінальність і винятковість. Селиться в маленькому житловому блоці, який обставив і декорував у стилі почуттєвої винятковості, що стала еталоном затишку і роздумливого зосередження, зробивши культ приємних слабин і дрібниць головною метою світосприймання. Це невдовзі помітили товариші по навчанні й гідно оцінили: у нього стали бувати, а ще згодом ця оселя витонченого смаку та оригінальності і взагалі перетворилася на клуб цінителів краси, спокійної розмови та розумних думок. Членам цього гуртка господар пропонував усе для досягнення самовдосконалення: гарну сигару, екзотичні марки чаю і кави, рідкісні вина та повний набір милих дрібниць, які повсюди тішили філософічну публіку. А обговорювати юнакам було що - з викладачами їм дуже пощастило - професор Мехаффі, Уолтер Патер, знаменитий Рескін. Доби не вистачало, щоб оцінити й засвоїти те, що дарували благословенні часи, проведені на лекціях і в розмовах із цими достойними людьми. Все це, безумовно, лягало на благодатний грунт допитливих молодих умів, залишаючи незгладимий слід у їхніх душах на всю решту життя, виховавши щиру любов до краси і захоплене поклоніння перед справжнім мистецтвом.
Прийшли перші відчутні успіхи - він почав публікуватися. Це були вірші, як дві краплі води схожі на автора: давні статуї, м'яке світло старих картин, троянки, що страждають від нещасного кохання, цитати з грецьких і латинських авторів, молоді юнаки в сумних зітханнях. Час перших віршів подвигнув на укрупнення поетичних форм - він почав писати балади, складні за формою і малозрозумілі за змістом, що врешті-решт породили сонети. Нарешті пише поему "Равенна", яка зараховується як випускна робота й вінчає автора високою університетською нагородою.
Навчання завершено, настав час приймати головне життєве рішення: "Що робити?" Звісно ж, він писатиме. Як і про що - наразі не відомо. Та він був переконаний в одному - це має бути гарно, розумно й поетично. Для здійснення задуманого йому був потрібен Лондон, тим паче мати кликала до себе: через серйозні сімейні неприємності їй також довелося переїхати до столиці. Річ у тім, що вірний собі батько спокусив чергову пацієнтку, яка виявилася дуже практичноюдівицею і на відмову сера Вільяма її утримувати відповіла офіційною заявою в суд про згвалтування. Це погубило його - він змушений був залишити роботу, громадські обов'язки, став пити й 1876 року помер.
"Модно лише те, що носиш ти сам"
Лондон зустрів юнака холодною зневагою й невірою в його винятковість. Потрібно було доводити протилежне. Попри досить ніжний вік, Оскар мав певний досвід у цій справі. Він облюбував Гайд-парк, де став з'являтися в суворо визначений час, одягнувшись у дуже екстравагантний костюм. Ця процедура повторювалася щодня. Незабаром його помітили. День у день убрання ставало дедалі безглуздішим: неймовірних розмірів краватка, вигадливий берет, яскраві середньовічні панчохи, атласні штани до колін, а в руках незмінний величезний квітучий соняшник. Він
Loading...

 
 

Цікаве