WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → арль Боварі і ставлення до його особи автора і читача - Курсова робота

арль Боварі і ставлення до його особи автора і читача - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
Із світової літератури
"Шарль Боварі і ставлення до його особи автора і читача"
(За романом "Пані Боварі" Г.Флобера)
Зміст.
1. Вступ.........................................................….................…
2.1. Критичний реалізм у французькій літературі і місце в ньому Гюстава Флобера....................................................
2.2. Історія вивчення образу Шарля ....................
3. Висновки……………………………………………….
4. Список використаної літератури……………………
"Тему не выбирают. В том состоит секрет шедевра, что тема есть отражение темперамента писателя".
Г. Флобер.
Вступ.
За усталеними уявленнями, вершинами французької реалістичної прози минулого століття є творчість Стендаля (Анрі Бейля), Оноре Бальзака, і Гюстава Флобера. Перші два письменники жили й творили в першій половині XIX ст., Флобер - у другій половині, і звідси ще одне стереотипне уявлення про нього як письменника, який продовжував і розвивав традиції своїх попередників.
У загальному сенсі воно слушне, оскільки вони належали до реалістичного напряму, а Флобер його продовжував. Але при тому реалізм Флобера як на змістовому, так і на поетичному рівні настільки відрізняється від реалізму Стендаля і Бальзака, що, по суті, є якісно новим явищем. У його творчості бере початок чимало нових установок і тенденцій, які набудуть розвитку в літературі наступних епох. Тому він вважається однією з ключових постатей літературного процесу другої половини XIX ст.
Прайюючи над романом "Пані Боварі", Флобер розробляв свій об єктивний стиль, який був прийнятий, з різними видозмінами, французькими письменниками другої половини XIX ст.- Е. І Ж. Гонкурами і Г. Де Мопассаном, Е. Золя й натуралістами. Цей стиль тісно пов язаний зі світоглядно-естетичною позицією щодо тогочасної буржуазної дійсності, яка рішуче відкидалася Флобером та його послідовниками.
Літературна творчість стає для них передусім художнім дослідженням відчуженої реальності, від якої автор принципово відмежовується: він перебуває ніби збоку, сростерігає та аналізує зображуване з якоїсь вищої об єктивної точки зору, уподібнюючись вченому, який проводить експеримент. Звідси твердження Флобера, що письменник має брати за взірець вченого-природодослідника і, розтинаючи пером життєві явища й типи, бути так само безпристрасним і об єктивним. Борючись із суб єктивізмом романтиків, у яких автор стояв у центрі твору, він наполягав на усуненні прямої авторської присутності. Флобер вважав, що автор має бути у творі як Бог у світобудові - всюди і ніде.
Роман "Пані Боварі" - твір, у який автор "не вкладав самого себе". "Наскільки я розперізувався в інших своїх творах, - зізнавався Флобер, - настільки тут я прагну бути стриманим і геометрично прямолінійним: жодного ліризму, жодних розмірковувань".
Це передусім означало, що письменник прагнув до об єктивно-образного вираження, не вдаючись до різнорідних відступів та коментарів, не виявляючи своїх емоцій та уникаючи оцінок, які має робити сам читач. На думку Флобера, будь-які відступи й "декларації" - свідчення художньої безпорядності митця. "Флобер хотел лишь, чтобы оценка изображаемого вытекала из самого его существа, а не навязывалась автором".
Актуальність теми полягає в дослідженні роману Флобера і унаочнити паралелі тогочасного світу із сучасністю.
Завдання роботи:
" Опрацювати наукову літературу;
" Дослідити образ роману та охарактерізувати його;
" Показати характерні особливості Шарля Боварі.
Об єктом дослідження виступають наукові тексти та праці.
Мета роботи полягає в розкритті особистості Шарля Боварі.
Предметом дослідження виступає роман Гюстава Флобера "Пані Боварі", а саме образ Шарля Боварі - чоловіка головної героїні роману Емми Боварі, а також відображення відчуттів читача при ознайомленні з твором та автора до самих героїв.
2.1. Критичний реалізм у французькій літературі і місце в ньому Гюстава Флобера.
Критичний реалізм виник у Франції в другій чверті XIX століття, коли затвердилося економічне панування буржуазії і на історичну арену став виходити пролетаріат, загострилась боротьба між прихильниками й супротивниками монархічної влади, коли битви та війни погіршили і без того тяжке положення народу і коли "перед людьми виникла невідворотна необхідність осмислити сутність і напрямок руху суспільства, ... люди стали усвідомлювати, що людські вчинки й почуття... визначаються реальними, чи, точніше, матеріальними причинами".
Покликаний до життя самим ходом історичного розвитку, критичний реалізм був тісно пов язаний з романтичним духом століття. Ця наступність складалася насамперед у критичному відношенні до дійсності та в інтересі до внутрішнього світу людини, його духовного життя. Але романтиків цікавив лише духовний бунт виняткової особистості, яка живе найчастіше у виняткових обставинах, представників же критичного реалізму людське життя у всіх її різноманітних проявах: матеріальному, духовному, суспільно-діловому, сімейному, службовому та ін. У реалістичній літературі людина зображується в конкретних історичних обставинах. Вона живе інтересами свого середовища, свого стану, подіями свого часу, з усіма його протиріччями.
Такий підхід до зображення життя складає найважливіший принцип мистецтва критичного реалізму принцип соціальності, що тісно зв язаний із другим важливим положенням реалістичної естетики принципом історизму.
Найкращим охоронцем традицій критичного реалізму другої половини XIX століття у французькій літературі є Гюстав Флобер (1821-1880), у творчості якого простежується повна відсутність яких-небудь ілюзій про життя, нетерпиме відношення до всіляких спроб накинути романтичний покрив на жорстоку правду дійсності.
Творчість Флобера досягає своєї вершини в 50-60-і роки. Це був час Другої імперії, усю мерзенність якої і викрив Флобер у своїх найкращих творах: "Лексикон", "Мадам Боварі", "Виховання почуттів".
Особливе місце Флобер відводив автору. Відповідно до його поглядів, автор у творі не має бути помітним. Автор не мусить повчати читача, він повинен представляти наочні приклади з життя людини й суспільства, для того, щоб читач зміг зробити висновки самостійно. " Письменник спотворює дійсність, коли хоче підвести її до висновку. Бажання будь-що-будь робити висновки одна із самих пагубних і самих божевільних маній людства", писав Флобер. По-цьому в творах цього письменника ми не знайдемо жодної вказівки на відношення автора до героїв і їх вчинків. Це було нове для літератури. Чи читаємо ми Стендаля і Бальзака, ще в більшій мірі Діккенса і Теккерея, автор завжди присутній поруч з персонажами. Він не тільки пояснює їхні дії, але і відкрито виражає своє відношення співчутливе, іронічне, гнівне. Флобер не вважає себе вправі, описуючи життя, вдаватися в які б то не були оціночні судження. "Романіст не має права висловлювати свої думки ... Хіба бог висловлює коли-небудь своюдумку?" Письменник уподібнює Творцю всіх сущих. У той же час Флобер
Loading...

 
 

Цікаве