WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Природа і цивілізація у романі Дж. Ф. Купера ‘Піонери’ - Реферат

Природа і цивілізація у романі Дж. Ф. Купера ‘Піонери’ - Реферат

Подальший аналіз роману засвідчує, що погляди Купера не спрямовані проти цивілізації. Він розумів, що неможливо змусити всіх людей сповідувати, як Натті, бережливе ставлення до землі. Тому письменник, безумовно, розумів потребу у регулюванні земельних відносин, створенні відповідного законодавства.
На мою думку, в " Піонерах" конфлікт між природою і цивілізацією вирішується значною мірою через образи Олівера та Елізабет. Дівчина є дочкою судді Темпла, основного провісника цивілізації, але сама вона сповідує естетичні цінності представників природного начала і відчуває свою спорідненість з навколишнім світом. З іншого боку, Олівер Ефінгем у кінці роману все ж таки утверджується в цивілізованому суспільстві як землевласник і нетитулований аристократ, але в душі він залишається пов`язаним зі світом дикої природи. Примирення конфліктуючих сторін завершується, врешті-решт, одруженням Олівера та Елізабет. Проте чимало дослідників даного роману вважають проблеми дикості і цивілізації, природного і соціального законів, прогресу і збереження патріархальних цінностей остаточно не вирішеними. Наприклад, образ гори Видіння є досить неоднозначним, його можна тлумачити з різних точок зору. З одного боку, ця гора символізує той етап, на якому Америка перебувала на час написання роману, тобто етап зростання. Вершина гори - це місце, з якого відкривається величний вид, з якого можна передбачити процвітання і славне майбутнє країни. З іншого боку, гора є символом дикої природи, яку ставить під загрозу цивілізація. Тобто можна зробити висновок, що гора Видіння в романі несе подвійне смислове навантаження: поруч відбувається стрімке зростання Темплтона, але на самій горі гине Чингачгук (представник первісної спільноти), а Шкіряна Панчоха вирішує покинути майже рідні для нього місця, щоб не бачити знущання людей над природою. Роман демонструє, як суспільство, де панують споживацькі інтереси, неминуче призводить землі, на яких воно живе, до загибелі. Чингачгук помирає, а Шкіряна Панчоха покидає Темплтон з відразою до всього, пов`язаного з цивілізацією. Гора, цей символ одвічної і непохитної природи, випалена пожежею, а будь-які ознаки життя на ній знищені (хоча саме поселення рятує від пожежі гроза, що дуже вчасно почалась). Отже, ідеаломдля Купера є поєднання природних багатств з надбаннями цивілізації, але цей ідеал недосяжний [4, c.94-102]. Хоча ступені розвитку суспільства змінюються, і воно проходить певну еволюцію, цивілізація описується автором як постійне явище, стрижень, на якому тримається все у романі. Натомість, існування живої природи, незайманих лісів та плодючих земель здається лише перехідним, тимчасовим етапом, який має завершитися остаточним встановленням панування людини.
Повертаючись до аналізу образної системи роману, варто додати, що досить важко чітко виділити серед головних героїв позитивних та негативних персонажів. Ставлення героїв до проблеми знищення природних ресурсів можна тлумачити з декількох точок зору. Наприклад, погляд Елізабет на швидкий прогрес залишається невизначеним впродовж роману, але її естетична оцінка природних багатств ставить її в один ряд з Натті, індіанцем Джоном й Олівером Едвардсом, які вболівають за збереження диких лісів. Натті Бампо відчуває себе частиною цього світу, світу озер і лісів, гір і долин. Старий мисливець не розуміє споживацького підходу піонерів до природних ресурсів. Натті говорить, що озера і водоспад, які він бачив у лісовій глушині, чудово підійшли б для спорудження млина, "if so useless a thing was wanted in the wilderness". Мешканці ж Темплтона є антагоністами Натті й дикої природи, а тому вони цінують її лише з погляду експлуатації в економічних цілях. На думку цих людей, гора існує для забезпечення їх паливними ресурсами, деревиною, а дерева, в свою чергу, потрібні тільки для добування кленового цукру; гора є також вигідним місцем для стрілянини по голубах (хоча в цьому епізоді мотивом є скоріше надзвичайна жорстокість людей, ніж потреба у їжі) [4, c. 98-99]. Шерифу Джонсу, Хайрему Дулітлу і Джотему Рідлу гора здається невичерпним джерелом золота і срібла. Вони настільки далекі від споріднення з землею, що не можуть зрозуміти, чому Натті і його друзі живуть на горі Видіння. У Ричарда Джонса і його оточення це викликає підозру, що Натті розробляє приховані поклади дорогоцінних металів. Коли міщани, яких спонукають жорстокість та безглузді чутки про причетність Бампо й Едвардса до лісової пожежі, нападають на печеру Натті, круті схили гори та слизький спуск перешкоджають їх наступу на приховане житло. Сама гора ніби захищає Натті, і це ілюструє взаємовигідний, взаємодоповнюючий зв`язок Шкіряної Панчохи з природою.
На відміну від судді Темпла і його дочки, у ставленні інших піонерів до природного оточення немає нічого неоднозначного. Піонери є експлуататорами. Їх відношення до землі виявляється через збірний образ лісоруба Біллі Кербі, зокрема, його ставлення до дерев. Для нього дерева - це "a sore sight at any time", перешкоди, які треба подолати, - робота, за яку Біллі береться з ентузіазмом: поки дерева не будуть зрубані, неможливо буде вирощувати врожай. Але Біллі не просто розчищає ділянку землі, щоб виростити врожай, як інші поселенці. Він вирубує дерева, оскільки вважає, що "...погана країна, якщо вона заросла деревами". Біллі вважає себе експертом з видобування цукру, і розпочинає щось на зразок підприємства з постачання сировини. Коли Біллі вперше з`являється в романі, він зайнятий вирубкою кленових дерев, співаючи: "Tis fuel, food and timber…" Пеньки для нього теж мають своєрідну цінність. Якщо їх викорчувати, з них можна зробити тин, який "will turn anything bigger than a hog". Але обізнаність Біллі Кербі у тому, що дерева можуть бути досить корисним джерелом "пального, їжі і деревини" зовсім не означає його турботу про долю лісів. Навпаки, його операція з видобутку цукру проводиться як бездумне вирізання дерев, які після цього гинуть. Ричард Джонс також вражає своїм марнотратством, використовуючи клени для опалення житла. На думку Кербі, Джонса та інших поселенців, немає причини турбуватися про майбутнє через вирубку дубів, в`язів та буків. Кербі навіть запевняє їх: "If there's plenty of anything in this mountainous country -- as clearly there is -- it's trees." Ричард Джонс також вважає надлишком велику кількість дерев: "There are trees enough here for all of us, and some to spare"[4, c.96-100].
Ці погляди піонерів на природу - що дика природа є щонайменше складною перешкодою, а то й
Loading...

 
 

Цікаве