WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Природа і цивілізація у романі Дж. Ф. Купера ‘Піонери’ - Реферат

Природа і цивілізація у романі Дж. Ф. Купера ‘Піонери’ - Реферат

завершуючи знищення одвічних дерев, розпочате поселенцями. Разом з лісом відходить у небуття і Чингачгук, який до того моменту вже втратив усе, що мав - його народ більше не існує, а він сам зберіг лише жалюгідну подобу того безстрашного воїна, яким був колись... Образ індіанця Джона є досить неоднозначним. З одного боку, його можна розглядати як символ занепаду індіанського народу, зокрема племені делаварів; старий Могіканин і сам проходить шлях цього племені - від розквіту і слави до деградації та духовного пригноблення. З іншого боку, цей образ можна тлумачити і як свідчення моральної стійкості людини, яка гідно прожила життя, не зрадивши віри своїх предків (перед смертю Чингачгук говорить про потойбічний світ у зв`язку з релігійними уявленнями індіанців). Він є останнім представником волелюбних жителів Америки, які вважали себе частиною природи, носієм ідеї добра і рівності всіх людей. "Великий Дух створив твого батька з білою шкірою, а мого - з червоною. Але серця їх він однаково забарвив червоною кров`ю... Хіба ж під шкірою не всі люди однакові? "- звертається він до Елізабет. Могіканин у романі - це людина, що не відійшла від своїх витоків, від природного стану, притаманного мешканцям лісів, тому Купер наділяє старого індіанця деякою таємничістю. Він є представником іншої культури, незрозумілої білим, тому усе в ньомусприймається як дивне: це і алегоричність мови Чингачгука, і його вбрання (пір`я, голки дикобраза, візерунки на тілі), і неодмінна індіанська холоднокровність. Перед смертю індіанець виявляє дещо надприродні риси: "Погляд Могіканина поступово втрачав вираз печалі і набував якоїсь особливої сили, схожої на одержимість пророка". Образ Джона Могіканина зображений автором досить реалістично, оскільки в ньому зосереджені як позитивні, так і негативні риси, властиві індіанському народу в цілому. До перших ми можемо віднести сміливість, готовність до останнього відстоювати свої духовні цінності, щиросердя і відданість друзям. Але є і "темний бік" індіанської натури: постійна ненависть до пригноблювачів свого народу, бажання помсти, неприхована жорстокість до ворогів ( помираючи, Чингачгук з гордістю згадує чималу кількість вбитих ним мінгів). Перед відходом до "Країни Справедливих" в індіанці пробуджуються природні інстинкти, прагнення справедливості і бажання повернення до славетного минулого: " Хіба сказав коли-небудь могіканин хоч одне слово неправди? Ні! Правда жила в ньому, і нічого, крім правди , не йшло від нього. В юності своїй він був воїном, і мокасини його залишали кривавий слід. В зрілі роки він був мудрим...". Для індіанця неможливість полювати в лісах, де майже вся дичина винищена, втрата фізичних і духовних сил є гіршою за смерть, і він в радості та спокої відходить у світ, "де завжди гарне полювання... і де він знову зустріне своє плем`я".
Конфлікт людини та навколишнього світу особливо відчутний в епізодах, де Натті Бампо протиставляється суспільству. Якщо спочатку мешканці Темплтона вважають мисливця просто диваком, відлюдником, що ховається в лісах, то після його незаконного полювання на оленів в угіддях судді багато хто починає ставитись до Натті вороже. Хайрем Дулітл, Ричард Джонс та їх прибічники шукають найменшої нагоди, щоб посадити Натаніеля до в`язниці, а то й змусити його покинути околиці Темплтона. Навіть суддя Темпл, звичайно добрий та лояльний до всіх, карає Натті ув`язненням і штрафом. Небажання підкоритися представникам влади, що хочуть провести обшук в хатині Натті, є , з точки зору судової влади, серйозним злочином. Вину Натті не можуть пом`якшити ні його похилий вік, ні спосіб життя, ні незнання законів. В цьому і полягає найбільше протиріччя між людиною і суспільством, особистістю і законом. Суддя Темпл підтверджує цю думку, говорячи: "Закони - це те, що відрізняє цивілізоване суспільство від дикого". У "Піонерах" саме старий Бампо, Чингачгук і Олівер Едвардс представляють це "дике" суспільство, точніше, такими їх вважають оточуючі. Людині властиво заперечувати і відштовхувати те, чого вона не розуміє або те, що протирічить встановленим нормам та порядкам. Проте, чи справді ступінь цивілізованості суспільства залежить від кількості прийнятих законів? У Купера звучить думка, що закон покликаний перш за все охороняти людину, а не придушувати такі природні бажання, як бажання незалежності, свободи і захищеності. Олівер пояснює судді вчинок Натті: "Він людина проста, неосвічена, навіть темна і, можливо, із забобонами, хоча, на мою думку, його погляди на життя багато в чому правильні. Але головне - це доброта його серця... Він вірний друзям, він ніколи не покине в біді друга - не тільки людину, але навіть і собаку". Тобто автор наголошує, що Натті, як справді природна людина, керується "законом", що підказує його власне серце. Він підсвідомо діє так, як вважає правильним, його вчинки несуть у собі більше користі і добра, більше сприяють встановленню загальної гармонії. А закони першопоселенців, які начебто створювались на благо людини, в дійсності не виконують свого призначення. За законом, правопорушенням вважається усе, що суперечить світобаченню тієї особи (чи осіб), хто складав цей закон. Тобто у романі винуватцем, звичайно, виявляється той, хто не має змоги себе захистити - Натті Бампо. Він не такий, як усі, отже, він чужий та ворожий. Протиріччя між мисливцем і суспільством полягає в тому, що останнє складається переважно з людей, які поставили за мету підкорити природу і використати її для свого збагачення. Ці люди ніколи не зрозуміють поривань Натті, його бажання берегти природні багатства і використовувати їх раціонально. Між "природною" людиною і цивілізацією утворилась прірва, і цей конфлікт не вичерпується протестом такої особистості проти відстрілу тварин. Витоки цієї проблеми - у свідомості людей. Одні з них вважають цивілізацію загальним благом, без якого неможливо впорядкувати життя на Землі. Інші вважають її злом, яке поступово знищує все живе. Недарма у Купера герої досить чітко розділені на дві основні групи. З одного боку - суддя Темпл та інші поселенці, самовпевнені та пихаті через свободу і силу, що їм дісталися. З іншого боку - ті, кого суспільство усього позбавило - Чингачгук та Натті, які прийшли на ці землі раніше від судді і чиї права тепер обмежені законом [7, c.43]. Врешті-решт у Купера відбувається примирення двох "ворогуючих сторін": конфлікт між Олівером та суддею стосовно спадщини виявляється псевдоконфліктом, а Натті залишає Темплтон та йде в близькі для нього дикі ліси [8, c.110]. Письменник, одначе, дає
Loading...

 
 

Цікаве