WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Природа і цивілізація у романі Дж. Ф. Купера ‘Піонери’ - Реферат

Природа і цивілізація у романі Дж. Ф. Купера ‘Піонери’ - Реферат

лісами та преріями. В романі простежується думка, що оптимальним середовищем існування людини є поєднання природи у її первісному вигляді з усім, набутим людьми. На мою думку, в романі письменник проголошує свою точку зору на подальше майбутнє Америки. Він передбачає майбутнє, деякою мірою подібне до європейського. Для насправді гармонійного життя замало однієї цивілізації або самої дикої природи, адже людина зазвичай прагне як фізичного, так і душевного комфорту. Через образ Натті Бампо автор показав, яким насправді сильним є зв`язок людини з природою, що дає відчуття спокою та рівноваги. Отож, Купер ідеалізує існування дикого поряд з цивілізованим, що особливо помітно, коли він захоплено описує поступову забудову Темплтона гарними будинками, зведення будівлі школи та церкви, тощо. "Архітектурні проекти" Ричарда Джонса зображені дуже детально і з гумором, а вид Темплтона, щовідкривається на початку роману перед читачем, зачаровує своєю красою і реалістичністю. Елізабет, яка поверталася додому з пансіону,"захоплено милувалась загальним виглядом поселення, що, наче карта, розстилався біля її ніг. Вона бачила лише мальовничу групу будинків;...зледеніле озеро, оточене схилами гір у шатах вічнозелених лісів; тіні сосен, що лягали на його білу поверхню...; темну стрічку протоки, що витікала з озера..." Навіть суддя і Олівер, для яких цей ландшафт уже був звичним, "знову і знову відчували все те ж захоплення. От і тепер юнак у захваті оглянув її [долину], перед тим, як знову опустити голову на груди, а суддя з добродушним задоволенням продовжував споглядати цю картину, що свідчила про заможне і спокійне життя, - адже саме він заснував це поселення ..."
У наведених вище цитатах помітно, як Купер поєднує любов до природи із одвічним прагненням людини владарювати над тим, що її оточує. Протягом всього роману ми можемо спостерігати, як послідовно дика природа поступається місцем суспільству з його встановленими законами і порядками, а потім - славній цивілізації.
Безумовно, роман "Піонери" не можна назвати історичним в повному смислі цього поняття, хоча автор і використовував деякі історичні праці під час розробки сюжету. В романі не висвітлюються конкретні факти з історії Америки, але Купер піднімає досить реальні для того часу проблеми - підкорення нових земель, успадкування земельних угідь, ставлення нового покоління до тих, хто прокладав перші стежки і засновував перші поселення у місцях, які нещодавно були дикими і неосвоєними. Цікавим є те, як Купер змальовує винищення природи очима різних персонажів. Натті, як носій так званої природної свідомості, не може зрозуміти багато речей у житті нових поселенців. Навіщо, наприклад, вони палять у вогнищах кленові дерева, із соку яких виготовляється цукор? Який сенс у знищенні тисяч голубів? Навіщо сітями витягають із озера Отсего сотні фунтів риби, тим самим спустошуючи озеро? Таке марнотратство по відношенню до природи незрозуміле для старого мисливця, що звик задовольнятися малим і в той же час вболіває за збереження незайманої природи [7, c.44]. Він у глибині душі зневажає людей, що експлуатують природу, котра забезпечує їм комфортне
Але сам він не може нічого вдіяти, тому з гіркотою говорить: "Наскільки я розумію, сила завжди права - і тут, і на старих місцях". Саме через це Бампо йде далі на Захід, туди, де природи ще не торкалась жадібна рука людини. І тут у романі прослідковується новий аспект тієї ж теми: просування людини вглиб країни. Мисливець Натті, далекий від надбань цивілізації, фактично прокладає дорогу на Захід тим завойовникам нових земель, від яких він тікає. Його "втеча" - це скоріше бажання позбутися всього, що завдає Натті душевного болю (занепад лісів, вигнання індіанців з їх земель, смерть Чингачгука), бажання провести кінець життя в гармонії із собою та навколишнім світом. У Купера виразно проглядається думка, що прихід цивілізації на ще неосвоєні землі Америки неминучий. Благополуччя новоутворених поселень, таких, як Темплтон, і швидке багатіння їх мешканців свідчать про те, що людина у будь-якому випадку переможе. Підкорення природи і привласнення її багатств є для піонерів лише справою часу, адже все необхідне для цього - сокири, рушниці плюс бажання збагатитися - вони, безперечно, мають. Тому Натаніель весь час сумує за часами, коли він та Джон Могіканин вели життя вільних мисливців на вільних землях. Навіть у в`язниці, куди його запроторили через "незаконне" полювання на землях судді Темпла, Натті з сумом згадує колишню природу, не спотворену людьми. Він говорить про неможливість свого подальшого перебування серед "мертвої природи": "Хіба може бути легким та безтурботним життя старої людини, яка інколи пройде цілу милю по голим рівнинам, перш ніж дістанеться тіні і сховається від палючого сонця? Ваші вирубки та ниви прогнали всіх розумних творінь; тепер замість гребель бобрів, як то було споконвіку, всюди ваші загати, - ви повернули назад ріки, ніби людині дозволено звертати зі шляху води, направлені Богом..."
Однією з головних "дійових осіб" роману виступає сама природа. У Купера вона є і тлом, на якому відбуваються всі події, і своєрідним "направляючим началом", яке керує вчинками героїв і впливає на обставини їх життя. Природа - це одвічний, таємничий та багато в чому символічний навколишній світ, і такими рисами його наділяє не лише архаїчна свідомість індіанців. Білим поселенцям також часто доводиться відчути на собі дію сил природи, сил, які ніхто не може пізнати до кінця. Попри всі намагання піонерів підкорити ліси і долини, незважаючи на їх хижацьке ставлення до дарунків природи, вона завжди допомагає людям, оскільки вони нерозривно пов`язані, і людина - частина того світу, в якому живе: "Блакитного неба майже не було видно, але де-не-де, крізь невеликі просвіти, можна було помітити, що на горизонті накопичуються маси хмаринок, наче природа зібралась з силами для того, щоб нарешті послати життєдайні потоки на благо людям". В епізодах, де зображено блукання Елізабет лісом у пошуках Натті Бампо, природа виступає ніби "індикатором" подій, що мають статися. Вона попереджає героїв про небезпеку та застерігає їх: "Саме повітря, яким зараз дихала Елізабет, було сухе та гаряче, і в той час, коли вона звертала з проїжджої дороги, дівчина відчула якусь задуху". Картини засухи, "лісу, що пересох від спеки", а потім і лісової пожежі дають змогу автору передати символічний протест природи проти свавілля людей, жорстокого відстрілу тварин і птахів. Вогонь випалює ліс, тим самим
Loading...

 
 

Цікаве