WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Японський письменник Ясунарі Кавабата - Реферат

Японський письменник Ясунарі Кавабата - Реферат


Реферат з світової літератури
Японський письменник Ясунарі Кавабата
11 червня 1899 р. - 16 квітня 1972 р.
Японський письменник Ясунарі Кавабата народився в Осаке в освіченій і багатій сім'ї. Його батько, лікар, помер, коли Ясунарі було всього 2 роки. Після смерті матері, що послідувала через рік після смерті батька, хлопчик був узятий на виховання дідом і бабцею по материнській лінії. Через декілька років померли його бабуся і сестра, і хлопчик залишився з своїм дідом, якого дуже любив. Хоча в дитинстві Кавабата мріяв бути художником, у віці 12 років він ухвалює рішення стати письменником, і в 1914 р., незадовго до кончини діда, починає писати автобіографічну розповідь, яка публікується в 1925 р. під назвою "Щоденник шістнадцятилітнього".
Продовжуючи жити у родичів, Кавабата вступає до токійської середньої школи і починає вивчати європейську культуру, захоплюється скандінавською літературою, знайомиться з творами таких художників, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рембрандт і Поль Сезанн.
У 1920г. хлопець вступає до Токійського університету на факультет англійської літератури, проте на другому курсі береться за вивчення японської літератури. Його стаття в студентському журналі "Синійте" ("Новий напрям") привернула увагу письменника Кан Кикуті, що запропонував Кавабате, який в цей час (1923) вчився на останньому курсі, стати членом редакції літературного журналу "Бунгей сюнджю" ("Література епохи").
У ці роки Кавабата з групою молодих письменників засновує журнал "Бунгей дзідай" ("Сучасна література") - рупор модерністського напряму в японській літературі, відомого під назвою "синканкакуха" ("неосенсуалісти"), яка знаходилася під сильним впливом модерністських письменників Заходу, особливо таких, як Джеймс Джойс і Гертруда Стайн.
Перший літературний успіх письменнику, що починає, принесла повість "Танцівниця з Ідзу" (1925), де розказується про студента, що закохався в молоденьку танцівницю. Два головні персонажі, автобіографічний герой і безневинна дівчина-героїня, проходять через всю творчість Кавабати. Згодом учень Кавабати Юкио Місима озивався про характерний для творчості Квабати "культ діви" як про "джерело його чистого ліризму, що створює разом з тим настрій похмурий, безвихідний". "Адже позбавлення невинності може бути уподібнене позбавленню життя... У відсутність кінцівки, досяжності є щось загальне між сексом і смертю..." - писав Місима.
У книзі "Птахи і звіри" (1933) розказується про неодруженого, який відмовляється від спілкування з людьми і знаходить мир серед тварин, леліючи спогади про дівчину, яку любив в молодості. У 30-е рр. творчість Кавабати стає більш традиційною, він відмовляється від ранніх літературних експериментів. У 1934 р. письменник починає роботу над "Сніжною країною", повістю про відносини токійської гульвіси середніх років і дорослої сільської гейші. Написана з підтекстом, в еліптичному стилі (у дусі "хайку", силлабічеськой японської поезії XVII в.), "Сніжна країна" не має зв'язного, продуманого сюжету, складається з серії епізодів. Кавабата довго працював над романом: перший варіант з'явився у пресі в 1937 р., і останній, остаточний, - тільки через десять років.
Під час другої світової війни і в післявоєнний період Кавабата прагнув бути в стороні від політики, ніяк не реагуючи на те, що відбувалося в країні. Він довго подорожував по Маньчжурію і багато часу приділив вивченню "Саги про Гендзі", класичному японському роману XI в. У загадковій повісті Кавабати "Тисячекрилий журавель" (1949), в основі якої лежить традиційна японська чайна церемонія, простежуються елементи "Саги про Гендзі". Саме повість "Тисячекрилий журавель" краще всього відома на Заході, хоча багато критик вважають, що "Стогін гори" (1954), сімейна криза, в шістнадцяти епізодах є твором більш зробленим.
Повість Кавабати "Озеро" (1954), де описується еротична мана і використовується прийом "потоку свідомості", американський письменник і есеїст Едмунд Уайт назвав "таку ж стислу і насичену, скільки ж природної і продуманої, як ідеальний чайний сад".
У "Будинку сплячих красунь" (1961) розказується про старого, який в пориві крайнього відчаю відправляється в публічний будинок, де дівчата знаходяться під таким сильним наркотичним сп'янінням, що навіть не помічають його присутності. Тут він намагається знайти значення буття, позбавитися самоти. У цьому творі, писав критик Артур Г.Кимбалл, "майстерність Кавабати виявилася в поєднанні думок про смерть з мозаїкою життя, нагнітання напруги поєднується з кольористим відступом... З погляду Едгара По, це ідеальна розповідь, в якому автор добивається багатозначного ефекту".
У 1931 р. Кавабата одружується на Хидеко і поселяється з дружиною в стародавніше самурайській столиці Японії, в р. Камакура, на північ від Токіо, де у них народжується дочка. Літо вони звичайно проводили на гірському курорті Каруйдзава в котеджі західного типу, а взимку жили в будинку японського стилю в Дзуси. Недалеко від Дзуси у До. була квартира, де він працював в традиційному японському кімоно і дерев'яних сандалях.
У 1960 р. при підтримці держдепартаменту США До. скоює турне по декількох американських університетах (до числа яких входив і Колумбійський університет), де веде семінари по японській літературі.
У своїх лекціях він указував на безперервність розвитку японської літератури з XI по XIX в., а також на глибокі зміни, що відбулися в кінці минулого сторіччя, коли японські письменники випробували сильний вплив своїх західних побратимів по пір'ю.
Ймовірно, унаслідок збільшеного впливу Місими (письменника, кіноактора і політичного діяча правої орієнтації) До. в кінці 60-х рр. пориває з політичним нейтралітетом і разом з Місимой і двома іншими письменниками підписує петицію проти "культурної революції" в комуністичному Китаї.
У 1968 р. Кавабата одержав Нобелівську премію по літературі "за письменницьку майстерність, яка передає суть японської свідомості". Будучи першим японським письменником, що одержав Нобелівську премію, Кавабата в своїй промові сказав: "Все своє життя я прагнув до прекрасного і прагнутиму до самої смерті". З типово японською скромністю він помітив, що не розуміє, чому вибір ліг саме на нього; проте він виразив глибоку подяку, сказавши, що для письменника "слава стає тягарем".
У 1970 р., після невдалої спроби організувати повстання на одній з японських військових баз, Місима скоює харакірі (ритуальне самогубство), а через два роки тяжкохворої Кавабата, який тільки що вийшов з лікарні, де він обстежувався як наркоман, також кінчає життя самогубством - він отруюється газом у себе удома в Дзуси. Цей вчинок потряс всю Японію, весь літературний світ. Оскільки письменник не залишив посмертної записки, мотиви самогубства залишилися неясними, хоча висловлювалися припущення, що, можливо, самогубство викликане аналогічним вчинком його друга, що глибоко потряс письменника.
За іронією долі, в своїй Нобелівській лекції Кавабата говорив: "Яка б ні бувступінь відчуженості людини від світу, самогубство не може бути формою протесту. Якою б ідеальною ні була людина, якщо він скоює самогубство, йому далеко до святості".
У романах Кавабати, які відрізняються другим планом і недомовленою, переплітаються модерністські прийоми і елементи традиційної японської культури. У статті, надрукованій до "Нью-Йорка таймі", Такаси Ока відзначає, що в творчості Кавабати "західний вплив перетворився на щось чисто японське, і проте книги Кавабати залишаються в руслі світової літератури".
Крім Нобелівської премії Кавабата
Loading...

 
 

Цікаве