WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Життєвий і творчий шлях Г.Менделя - Реферат

Життєвий і творчий шлях Г.Менделя - Реферат


Реферат на тему:
"Життєвий і творчий шлях Г.Менделя"
Грегор Іоганн Мендель народився в 1822 році в Хейнцендорфі в Сілезії, де його батько був власником невеликого селянського наділу. Після одержання початкової освіти в тамтешній сільській школі і пізніше по закінченні колегії піаристів у Лейпніці він був у 1834 році прийнятий у Троппаунську імператорсько-королівську гімназію в перший граматичний клас.
Чотири роки по тому батьки в результаті збігу багатьох нещасливих подій були цілком позбавлені можливості відшкодовувати необхідні витрати, пов'язані з навчанням, а він, із глибокою повагою будучи тоді лише 16 років від роду, потрапив через це в сумні обставини, тому що був примушений зовсім самостійно піклуватися про власне утримання.
У 1843 році Мендель був прийнятий в августинський монастир святого Томаша в Альтбрюнні. Завдяки цьому кроку його матеріальне становище змінилося. У настільки необхідному для кожних занять доброчинному благополуччі фізичного існування до нього, із глибокою повагою, повернулися і мужність і сили, і він протягом випробувального року штудіював запропоновані класичні предмети з великою старанністю і любов'ю. У вільні години займався він маленькими ботаніко-мінералогічними зборами, наданим у монастирі в його розпорядження. Його пристрасть до області природознавства ставала все більшою. Хоча Мендель у цих заняттях був позбавлений якого-небудь керівництва, а шлях автодидакту тут, як ні в якій іншій науці, важкий і веде до мети повільно, усе-таки за короткий час Мендель придбав таку любов до вивчення природи, що він не шкодував уже сил для заповнення пробілів.
У 1846 році Мендель слухав також стосовно до цієї області лекції по господарюванню, садівництву і виноградарству у Філософському інституті в Брюнні. У 1848 році, завершивши курс богослов'я, із глибокою повагою Мендель одержав від свого Високопреподобного пана прелата дозвіл готуватися до іспитів на ступінь доктора філософії. Коли ж у наступному році він зміцнився в намірі екзаменуватися, те йому було вручене розпорядження зайняти місце супплента імператорсько-королівської гімназії в Цнаймі, якомусь заклику він пішов з радістю.
Грегор Мендель, за свідченням знавших його, дійсно був доброю і приємною людиною, але чи мало добрих людей живе на землі, чи мало їх помирає?
Він був слугою церкви і за сорок років у загальному нічим не скомпрометував свого "мундира", хоч і не висловлював зайвої запопадливості. Таких слуг у церкви було теж чимало, але їх звичайно не пам'ятають.
Він досяг високого церковної й у відомій мірі політичної посади і зробився директором місцевого банку, хоча як політик і фінансист він був недостатньо далекоглядний. Але дещо пізніше після його смерті (1884) раптом виявилося, що він був великим ученим, що прорвався в невідомий відсік природи. Причому не дилетантом, якому пощастило випадково наткнутися на дорогоцінну знахідку, а широко ерудованим дослідником, чий оригінальний розум зумів точно задати живій природі одне з корінних питань її буття, і в послідовним титанічній праці одержати чітка однозначна відповідь, і знову витягти ця відповідь з перехресних експериментів, і зрозуміти його місце у всій системі людського знання, і закласти всім цим фундамент нової області пошуку, ім'я якої "генетика" - наука про спадковість. Коли абат Мендель у пам'яті людей перестав бути всього лише доброю людиною, всього лише колишнім шкільним учителем, який у порядку дозвільного захоплення займався якимись дилетантськими експериментами, - коли він став в очах усього людства МЕНДЕЛЕМ, чиє ім'я було прилічено до лику творців нетлінних духових цінностей, - отоді і почалися розшуки всього, що вціліло від полум'яної байдужності.
У госпіталі святої Ганни, що входили в старобрюннський прихід, канонік Мендель відвідував не тільки палати, де йому покладалося утішати хворих і звертати на шлях істинний умираючих. Він відвідував ще і морг і був присутній при розкриттях трупів. Йому було цікаво ознайомитися з анатомією людського тіла; він розповідав про це племінникам, коли посилав їх учитися на медичний факультет.
Мендель готувався здавати іспит на ступінь доктора богослов'я. Дотепер всі іспити завершилися для нього "primum eminentium" - "першою відмінністю". І от він, майже вже доктор теології, змінює всі ці перспективи на місце "супплента", тобто "заряду-вчителя", "учительського помічника"! У нього з'явилася нова пристрасть, і заради цієї пристрасті він пішов на жертви.
Життя складалося непогано. Хоч Мендель і одержував на 40 відсотків менше колег, які мали дипломи, але він усе-таки був тепер на власних ногах, і він користався в колег великою повагою, тому що добре справлявся зі своїми обов'язками, і був дуже приємний у спілкуванні. Його любили учні, що завжди люблять людей талановитих і добрих. Прихильністю Менделя була фізика. Адже він був справжнім учнем Фрідріха Франца, що впровадив в Моравії дагерротіпію й захоплювався спостереженнями за сонячними плямами. Але після Ольмюца коло його інтересів розширилося: залучала ботаніка, залучала чи мінералогія "природна історія". Він відмовився від кар'єри богослова, уже забезпечений, а до тому, заради чого він від її відмовився, усе ще не прийшов, і йому стукнуло двадцять вісім. У Менделя не було вчительського диплома, а тому, з'явися обладатель диплома, пану каноніку довелося б уступити йому метсо.
Отже, був потрібний диплом.
До диплома було два шляхи.
Один, більш складний і більш довгий, - закінчити університет.
Інший шлях - більш короткий - здати у Відні перед спеціальною комісією імперського міністерства культів і освіти іспити на право викладати певні предмети в певних класах. Але в підсумку він не здав іспити.
3 квітня 1851 року "учительський корпус" училища прийняв рішення запросити для тимчасового заміщення професорської посади каноніка монастиря святого Томаша пана Грегора Менделя. Помологічні успіхи Грегора Менделя дали йому право на зоряний титул і на тимчасове виконання посади супплента по природній історії в підготовчому класі Технічного училища. Однак усьому місту було вже відомо, що Мендель провалився у Відні на іспитах і високій кайзерівсько-королівській комісії офіційно позбавила його права викладати біологію.
У першому семестрі навчання він займався тільки десята година в тиждень і тільки в Доплера.
В другому семестрі він займався в тиждень уже по двадцятьох годин. З них десять - фізикою в Доплера, п'ять у тиждень - зоологією в Рудольфа Кнера. Одинадцята година в тиждень - ботанікою в професора Фенцля: крім лекцій по морфології і систематиці, він проходив ще спеціальний практикум по описі і визначенню рослин.
У третьому семестрі він записався вже на тридцять друга година занять у тиждень: десята година - фізика в Доплера, десять - хімія в Роттенбахера: загальна хімія, медична хімія, фармакологічна хімія і практикум по аналітичній хімії. П'ять - на зоологію в Кнера. Шоста година занять в Унгера, одного з першихцитологів у світі. У його лабораторіях він вивчав анатомію і фізіологію рослин і проходив практикум по техніці мікроскопії. І ще - раз у тиждень на кафедрі математики - практикум по логарифмуванню і тригонометрії.
Із сорока років і до кінця днів Мендель страждав від тучності. Тучність була в його роді спадкоємної: сестричка Терезія вважалася самою товстою жінкою в Хейнцендорфе.
У його монастирській квартирі був улаштований маленький звіринець. Там жив пійманий на одній із заміських прогулянок з учнями лисеня; жив їжак, що іноді залазив у його чоботи пляшками; жили миші - білі і сірі, котрих він схрещував, хоч ніхто і не розумів навіщо.
Він як і раніше багато працював у саду, займався бджолами і растниями. Розводив квіти. Прищеплював груші. Навіть вирощував в оранжереї ананаси. Він без праці виносив собі в Наппа участочек спеціально для якихось досвідів, крихітний - 35на 6 метрів - палісадник під вікнами прелатури. Ділянка він одержав ещ у 1854-м - у перший рік своєї роботи в реальній школі. Проте прелат Напп міг вже упевнитися, що врожай експериментів, що збере тут патер Грегор, не пропаде втуне, адже ще влітку 1853-го у Відні на засіданні зоолого-ботанічного суспільства знову прийнятий у його склад преподобний студент Мендель уже зробив доповідь про біологію шкідника редису, ріпи і капусти - метелика. Гусениці цього племені спустошили в попередньому році городи Моравії. Нещастя осягло і Хейнцендорф і Брюнн, а до таких подій потомствений селянин Мендель не міг залишатися дорівнює задушливим, і він вирішив
Loading...

 
 

Цікаве