WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Життєвий і творчий шлях Оноре де Бальзака - Реферат

Життєвий і творчий шлях Оноре де Бальзака - Реферат


(1799-1850)
РЕФЕРАТ
на тему:
"Життєвий і творчий шлях
Оноре де Бальзака"
План
1. Період становлення Бальзака як письменника.
2. Перші всесвітньовідомі твори Бальзака.
Розвиток його творчих інтересів
3. Найплодовитіший період життя Бальзака
Використана література
1. Період становлення Бальзака як письменника.
Оноре де Бальзак ( справжнє прізвище Бальса ) почав писати трохи пізніше за Стендаля. Він почав писати романи заради заробітку, покинувши нудну роботу в адвокатській конторі. І дуже швидко здивував світ абсолютною зрілістю свого стилю. "Останній шуан, або Бретань у 1800 р." (1829 ) і "Сцени приватного життя" ( 1830 ), навіть, викликали думку: після цих творів Бальзак вже більше не ріс як художник, а просто випускав в світ один твір за іншим, за два тижні створюючи черговий роман. Як би там не було, "Останній шуан" - перший твір Бальзака, підписаний його справжнім ім'ям, вбирає в себе всі складові творчості письменника, який почав як автор суто комерційних романів про вампірів ( "Бірагська спадкоємиця", "Арденський вікарій", "Столітній старець" ) і раптом вирішив створити серйозний роман. В учителя собі Бальзак обрав Скотта і Купера. У Скотта його приваблював історичний підхід до життя, але не задовольняли тьмяність і схематизм характерів. Молодий письменник вирішує піти у своїй творчості шляхом Скотта, але показувати читачам не стільки моральний взірець у дусі власного етичного ідеалу ( як це робив Скотт ), а живописати пристрасть, без якої не існує по-справжньому геніального творіння. Взагалі, ставлення до пристрасті у Бальзака було протирічним: "вбивство пристрастей означало б вбивство суспільства", - говорив він; і додавав: "пристрасть є крайністю, вона є злом". Тобто Бальзак в повній мірі усвідомлював гріховність своїх персонажів, але і не думав відмовлятися від художнього аналізу гріху, який його дуже цікавив і, практично, складав основу його творчості. Романтик Мюссе говорив про свою націленість на вивчення зла. І в тому, як Бальзак цікавиться людськими пороками, безумовно, відчувається певна доля романтичного мислення, яке було притаманним великому реалісту завжди. Але людський порок Бальзак, на відміну від романтиків, розумів не як зло онтологічне, а як породження певної історичної епохи, певного відрізку існування країни, суспільства. Тобто порок для Бальзака є явищем набагато більш реальнішим і зрозумілішим, ніж для романтиків. Світ романів Бальзака несе в собі чітку визначеність матеріального світу. Приватне життя є дуже тісно пов'язаним із життям офіційним, тому що великі політичні рішення не з неба спускаються, а осмислюються і обговорюються у вітальнях і нотаріальних конторах, в будуарах співачок, стикаються із особистими і сімейними відносинами. Соціум є дослідженим в романах Бальзака настільки детально, що, навіть, сучасні економісти та соціологи вивчають стан суспільства за його романами. Бальзак показував взаємодію між людьми не на фоні Бога, як це робив Шекспір, він показував взаємодію між людьми на фоні економічних відносин. Суспільство в нього виступає у вигляді живої істоти, єдиного живого організму. Ця істота постійно рухається, змінюється, як античний Протей, але суть її залишається незмінною: сильніші поїдають слабкіших. Звідси й парадоксальність політичних поглядів Бальзака: глобальний реаліст ніколи не приховував своїх роялістських симпатій і іронізував над революційними ідеалами. В нарисі "Дві зустрічі за один рік" (1831 ) Бальзак нешанобливо відгукнувся на революцію 1830 р. і на її досягнення: " Після бійки наступає перемога, після перемоги наступає розподіл; і тоді переможців виявляється набагато більше ніж тих, кого бачили на барикадах". Подібне ставлення до людей взагалі є характерним для письменника, який вивчав людство так, як біологи вивчають тваринний світ.
2. Перші всесвітньовідомі твори Бальзака.
Розвиток його творчих інтересів
Однією із найсерйозніших пристрастей Бальзака, починаючи з дитячих років, була філософія. У шкільному віці він трохи не збожеволів, коли у католичному пансіоні познайомився із старовинною монастирською бібліотекою. Він не почав серйозну письменницьку працю, поки не простудіював праці всіх більш менш видатних філософів старих і нових часів. Тому і виникли "Філософські етюди" ( 1830 - 1837 ), які можна вважати не тільки художніми творами, а і досить серйозними філософськими працями. До "Філософських етюдів" належить і роман "Шагренева шкіра", фантастичний і одночасно глибоко реалістичний. Фантастика, взагалі, є явищем характерним для "Філософських етюдів". Вона грає роль deus ex machine, тобто виконує функцію центральної сюжетної посилки. Як, наприклад, шматок давньої, напівзруйнованої шкіри, яка випадково дістається бідному студенту Валантену в лавці антиквара. Вкритий давніми письменами шматок шагрені виконує всі бажання свого володаря, але при цьому стискається і тим самим скорочує життя "щасливчика". "Шагренева шкіра", як і багато інших романів Бальзака, є присвяченою темі "втрачених ілюзій". Усі бажання Рафаеля було виконано. Він міг купити все: жінок, коштовні речі, вишукане оточення, він не мав тільки природного життя, природної молодості, природного кохання, і тому не мав сенсу жити. Коли Рафаель взнає, що став спадкоємцем шести мільйонів, і бачить, що шагренева шкіра знову поменшала, прискорюючи його старість і смерть, Бальзак відмічає: "Світ належав йому, він міг все - і не хотів вже нічого". "Втраченими ілюзіями" можна вважати і пошуки штучного алмазу, в жертву яким Вальтасар Клаас приносить власну дружину і дітей ( "Пошуки Абсолюту" ), і створення супер-витвору мистецтва, яке набуває значення маніакальної пристрасті для художника Френхофера і втілюється у "хаотичному поєднанні мазків".
Бальзак говорив, що дядя Тобі із роману Л.Стерна "Тристрам Шенді" став для нього взірцем того, як потрібно ліпити характер. Дядя Тобі був диваком, в нього був "коник" - він не хотів одружуватися. Характери бальзаківських героїв - Гранде ( "Євгенія Гранде" ), Гобсек ( "Гобсек" ), Горіо ( "Батько Горіо" ) побудовані за принципом "коника". У Гранде таким коником ( або манією ) є накопичення грошей і коштовностей, у Гобсека - збагачення власних банкових рахунків, в батька Горіо - батьківство, служіння дочкам, які вимагають все більше грошей.
Бальзак охарактеризував повість "Євгенія Гранде" як буржуазну трагедію "без отрути, без кінжалу, без пролиття крові, але для діючих осіб більш жорстоку, ніж всі драми, які відбувалися в знаменитому роді Атридів". Влади грошей Бальзак боявся більше, ніж влади феодалів. На королівство він дивився, як на єдину сім'ю, в якій король є батьком, і де існує природний стан речей. Що до правління банкірів, яке почалося після революції 1830 р., то тут Бальзак побачив серйозну загрозу для усього живого на землі, тому що відчув залізну і холодну руку грошових інтересів. А владу грошей, яку він викривав постійно, Бальзак ототожнював із владою диявола і протиставив її владі Бога,природному ходу речей. І тут з Бальзаком важко не погодитися. Хоча погляди Бальзака на суспільство, які він висловлював в статтях і листах, не завжди можна сприймати серйозно. Адже він вважав, що людство є своєрідною фауною, із своїми породами, видами та підвидами. Тому і цінував аристократів як представників кращої породи, яка нібито вивелась на основу культивації духовності, яка нехтує користю і ницим розрахунком. Бальзак в пресі підтримував нікчемних Бурбонів як "менше зло" і пропагандував елітарну державу, в якій сословні привілегії будуть недоторканими, а виборче право буде розповсюджуватися тільки на тих, хто моє гроші, розум і талант. Бальзак, навіть, виправдовував кріпацтво, яке бачив в Україні, і яким захоплювався. Погляди Стендаля, який цінував культуру аристократів тільки на рівні естетики, виглядають у цьому випадку набагато більш справедливими.
3. Найплодовитіший період життя Бальзака
Бальзак не сприймав ніяких революційних виступів. Під час революції 1830 р. він не перервав відпочинку у провінції і не поїхав до Парижу. В романі "Селяни", висловлюючи співчуття до тих, хто є "великим через своє важке життя", Бальзак говорить про революціонерів: "Ми поетизували злочинців, ми милувалися катами, і ми майже створили кумира з пролетаря!" Але не випадково говорять: реалізм Бальзака виявився розумнішим за самого Бальзака. Мудрим є той, хто оцінює людину не згідно з її політичними поглядами, а згідно з її
Loading...

 
 

Цікаве