WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Воля богів і свободна воля людини в світі античної трагедії. - Реферат

Воля богів і свободна воля людини в світі античної трагедії. - Реферат

політичному житті Афін, обіймав високі державні посади.
Добу, за якої жив Софокл, називають "золотим віком Перікла". То був період найвищого розквіту афінської рабовласницької демократії. Після перемоги в греко-перській війні швидко зростали авторитет, економічна й політична могутність Афін. Проте "золотий вік Перікла" закінчився ще за життя Софокла. Афіївська демократія почала занепадати. Суперечностірабовласницького суспільства, незгоди між Афінами та іншими грецькими полісами спричинилися до братовбивчої Пелопоннеської війни. Колись могутні Афіни після короткочасних перемог, зазнають поразки за поразкою. Голод і чума довершують лихо. Софокл помер за два роки до закінчення Пелопоннеської війни.
За 90 років свого життя Софокл, як вважають, створив 120 п'єс (деякі античні джерела подають інші цифри). До нас дійшло 7, з них найпопулярніші трагедії "Антігона" (442 p. до н. е.), "Едіп-цар" (425 р. до н. е.), "Філоктет" (409 р. до н. е.).
Трагедія "Едіп-цар" написана через чотири роки після того, як Перікл помер від чуми, що лютувала в Афінах, де скупчились біженці.
На думку давніх греків, пошесть насилають на людей боги, коли гніваються. Пригадаймо "Іліаду": Аполлон під час облоги Трої насилає на греків моровицю за те, що вони скривдили його жерця. Міфологічний світогляд навіть у Добу Софокла мав чинність закону. Коли в Афінах спалахнула епідемія, а військо афінян зазнало поразки, керівник держави Перікл, ще вчора улюбленець народу, бут; по-збавлений влади. Йому закидали, зокрема, що його рід завинив перед богами і через те лихо спіткало квітучі Афіни.
У трагедії "Едіп-цар" Софокл традиційно використав міфологічний сюжет. Міф розповідав про знайду, який став царем, а в кіпці життя довідався, що вбив свого батька і був чоловіком своєї матері. У трагедії Софокла йдеться про чуму у Фівах. Цар Едіп посилає до оракула дізнатися, за що боги гніваються на Фіви. Оракул відповідає: треба очистити край - прогнати вбивцю старого Лаія, який царював у Фівах до Епіда. Обурений тим, що злочинець переховується в місті, Едіп проклинає вбивцю і весь його рід. Він не знає, що прокляв власних дітей. Глядачі це знали, адже міфи були відомі всім. Отож прокляття Едіпа сприймалось як трагічна іронія. Сучасники Софокла пам'ятали також закони, видані 450 p. Періклом: діти, народжені не від афінянки, позбавлялися громадянських прав. Доля посміялася з Перікла - через двадцять років він, плачучи, благав, щоб, всупереч цій постанові. визнали за сина його дитину. Трагедія Софокла давала поживу для порівнянь.
Дія в п'єсі "Едіп-цар" побудована на розшуках убивці. Софокл виступає як майстер сюжету. Він уміло користується прийомом впізнавання. Пригадаймо, як у Гомера стара нянька впізнає переодягненого Одіссея. Там це побічний епізод, що істотно не впливає па дію. У Софокла ж розвиток інтриги й розкриття характеру грунтується на прийомі впізнавання. Едіп наполягає, щоб знайшли злочинця. Сліпий провидець Тіресій називав вбивцю:Едіп. Вражений цар вимагає доказів. Перипетії драми кидають героя од відчаю до надії, від надії до розпачу. Він уже розуміє, до чого йдеться. Його дружина Іокаста благає припинити слідство, але Едіп доводить усе до кінця.
За часів афінської демократії етика вимагала від гро-мадян доброчесності, без якої людина не може бути корисного ні собі, ні народові. Греки вбачали найвищу доброчесність у справедливості. У їхньому розумінні справедливість - це прагнення до загального добра (основа демократії). Едіп каже, що горе народу для нього "більше, ніж власне". Він мусить врятувати Фіви - і правда стає прилюдною. Іокаста кінчає життя самогубством, а Едіп виймає собі очі. За власним вироком він засуджує себе й на довічне вигнання: "З видющого - сліпець, із багача - жебрак".
Герої Софокла подібні до героїв скульптора Фідія, який зображав богів як ідеально прекрасних людей. Друг Софокла й геніальний художник, Фідій намагався передати не тільки фізичну красу, а й внутрішнє благородство людини. Його богорівні постаті відбивають спокійне сумління і непохитну справедливість. Мистецтво було покликане вчити справедливості, громадянським ідеалам. Страхітлива доля випадає Едіпу, але він не втрачає гідності й мужності.
Трагедію "Едіп-цар" часто розглядають як трагедію долі. Нездатні збагнути зв'язок подій, люди пояснювали несподіване лихо долею: так судилось.
Філософи і вчені новітніх часів звертались до трагедії Софокла "Едіп-цар" з різних нагод: коли йшлося про свободу волі, про питання, - що таке провина тощо.
Ця драма привертала увагу письменників, художників і композиторів. Наприклад, Вольтер написав трагедію "Едіп", російський драматург В. Озеров - трагедію "Едіп в Афінах" (1804), М. Мусоргський почав писати музику до "Царя Едіпа" (збереглась одна хорова сцена). І. Стравінський написав оперу-ораторію "Цар Едіп" (1927). До "Едіпа в Колоні" музику написав Мендельсон-Бартольді. Італійський режисер Пазоліні поставив фільм "Цар Едіп" (1971).
Трагедію Софокла українською мовою переклав Іван Франко, а також Борис Тен. Після революції її було поставлено у Києві в Молодому театрі (режисер ,Л. Курбас, художник А. Петрицький) і в Харкові (поставив Гнат Юра).
Відомо, що у новітні часи лікар-психіатр 3. Фрейд скористався трагедією Софокла для обгрунтування своїх теорій. "Едіпів комплекс"-таку назву він обрав як позначку для певних явищ, що вивчає патопсихологія. Анна Ахматова категорично заперечувала проти того, щоб героєві Софокла приписували "Едіпів комплекс". Вона стверджувала: "У Едіпа не було Едіпового комплексу. Щоб переконатися у тому, досить прочитати Софокла".
Як правило, тлумачення твору дає можливість зрозуміти, хто чим живе і в яку епоху. Все частіше Софокла зараховують до стану великих моралістів, а мірою, якою він міряє героїв, вважають їхню coвicть.
ІІІ. Головні герої трагедії "Антигона" та їх моральний вибір.
Не поступається Едіпові його дочка Антігона - героїня однойменної трагедії Софокла. Вона віддав життя за те, що вважає своїм моральним обов'язком. Міф розповідає про боротьбу синів Едіпа за трон. Один з них звертається за допомогою до чужинців. Він приводить вороже військо, починається облога Фів. У двобої брати вбивають один одного. Трон посідає їхній дядько Креонт. Захисника Фів поховали як героя, а тіло його брата кинули без похорону. Так звелів цар. За спробу порушити наказ - страта. Саме з цього й починається трагедія Софокла "Антігона".
За уявленнями давніх греків, кинути тіло на наругу означало завинити перед небіжчиком, родом, богами. Пригадаймо "Іліаду" Гомера. Пріам,
Loading...

 
 

Цікаве