WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Західна драматургія - Реферат

Західна драматургія - Реферат

знають ні страху, ні турбот, нізубного болю... Каже, є такі. І ще є гори, які плюють в небо сіркою, димом і розжареним камінням. Він сам це бачив. А ще є риби, які можуть літати... а ще, каже, сонце, якщо дивитись на нього з морського дна крізь .воду, здається блискучими уламками зеленого скла".
Наприкінці п'єси Пелегрін помирає. Ельвіра ж усвідомлює, що вони всі ці 17 років грали із чоловіком "маленьку комедію" ("вони не знають, про що говорити, - так довго вже триває їх шлюб"), "Ми могли любити одне одного, - говорить вона, - тепер я бачу - життя зовсім не таке, кохання більше, ніж я думала, вірність - глибше, їй нема чого боятися наших снів, нам не потрібно ховати тугу, на потрібно брехати".
Отже, "небезпечне", "страшне" життя протиставляється похмурому, буденному існуванню, що сковує людину, позбавляє її свободи. Цей конфлікт був особливо актуальним для європейського життя середини 1940-х років, Як зазначає Б. Лембрікова, "весь досвід тих років говорив, що дійсність надає людині лише дві можливості: понуре буття або авантюру війни. "Війна як єдина пригода нашого століття" - таке історичне тло, на якому розгортається драма мешканців умовного замку. А хіба не використовували цей самий безпринципний воєнний авантюризм фашисти для обробки умів підростаючого покоління, втягнутого ними у найтяжчі злочини проти людства".
П'єса Фріша сповнена символіки. Символічним є образ замку, що своєю недоступністю нагадує замок з роману Ф. Кафки, а також вказує на відірваність його мешканців від справжнього життя. Символічними є протиставлення холодної погоди навколо похмурого замку (сім днів поспіль іде сніг) і спеки у краях, що в них жив Пелегрін, де немає зими. Символічною є і остання умовна сцена смерті Пелегріна. Його оточує десять постатей, що символізують як його минуле (матір, що померла, давши йому життя, жінки, котрих він зустрічав і любив), так і майбутнє (остання постать говорить: "Я твоя плоть, твоя дитина, Віола, якій судилося все узнати знову і все знову розпочати").
Фрідріх Дюрренматт (1921-1990) відомий своїми п'єсами "Бо сказано..." (1947), "Сліпий" (1947), "Ромул Великий" (1948), "Шлюб пана Міссісіпі" (1950), "Ангел приходить у Вавилон" (1953), "Геркулес та Авгієві конюшні" (1954), "Граємо Стріндберга" (1955), "Гостина старої дами" (1956), "Аварія" (1956), "Франк V", (1959), "Фізики" (1962), "Метеор" (1966), "Портрет однієї планети" (1970), "Відстрочка" (1977).
Дюрренматт зауважив одного разу, що "парадокс - феномен сьогоднішнього мислення. Сьогоднішня драматургія - драматургія парадоксів". Це визначення цілком можна застосувати і до його власних п'єс. У них парадокс - не просто дотепна гра, а засіб наблизитися до болючих проблем сучасної епохи. "У парадоксальному, - відзначав швейцарський драматург, - виявляється дійсність".
Дюрренматт писав комедії. Він вважав, що лише цей драматичний жанр можливий у театрі XX сторіччя ("сьогодні нам личить тільки комедія"), обґрунтовуючи неможливість створення трагедії в сучасній літературі відсутністю справді трагічного героя ("розклад нашого століття, що танцює останній танець білої раси, не знає ні винних, ні відповідальних"). Але Дюрренматтові комедії трагічні, вони наближаються до жанру трагікомедії чи трагіфарсу. Недаремно він говорив, що комедія - це "своєрідна форма вираження відчаю".
Найвідомішою п'єсою Дюрренматта є "Гостина старої дами". Прикметне, що автор визначив її жанр як "трагічну комедію". Основу її змісту складає гріхопадіння мешканців вигаданого провінційного містечка Гюллен. Сюди, до свого рідного міста, після сорока років відсутності прибуває "стара дама" Клер Цаханасян, найзаможніша жінка світу. Вона має мету реалізувати план помсти. Колись вона, юна Клер Вешер, дочка бідного каменяра, і молодий Альфред Ілль кохали одне одного. Вона чекала від нього дитину. Але любов була розчавлена: Альфред одружився з іншою - дочкою заможного крамаря. Дитина померла через рік у притулку, а Клер стала проституткою. В будинку розпусти вона зустріла старого банкіра Цаханасяна, який одружився з нею. По його смерті Клер успадкувала величезні кошти і стала справжньою володаркою світу. І ось, прибувши в Гюллен, вона пропонує мешканцям міста, - занедбаного міста, де все майно давно закладено, де єдиний завод багато років простоює, а повз вокзал, не зупиняючись, мчать потяги, - мільярд за ... вбивство Альфреда Ілля.
Ця жахлива пропозиція викликає обурення у гюлленців. "Ми поки ще живемо в Європі, - говорить мер. - Ми ще не стали язичниками... Ми краще житимемо бідними, ніж заплямованими кров'ю", і кожен городянин спочатку проявляє благородні пориви... Але поступово один з мешканців Гюллена з'являється у нових жовтих черевиках, другий палить дорогу сигару, а ставлення до Альфреда Ілля змінюється, починаючи з членів його сім'ї, котрі від співчуття переходять до роздратування, і ось уже старий міський учитель каже іллю: "Я скажу вам... дуже важливу річ. Вас уб'ють. Я знаю це з самого початку.! ви теж знаєте це давно, хоча жодна людина в Гюллені не хоче цьому вірити. Занадто великою є спокуса, занадто безвихідними є наші злидні". Через деякий час цей учитель, посилаючись на античних класиків, обґрунтовує необхідність убивства на урочистих зборах гюлленців.
"Гостина старої дами" - чудовий зразок дослідження суспільної психології. На зміну поширеній приказці "не у грошах щастя" приходить твердження "ми не можемо терпіти серед нас злочинця". Процедуру перших гюлленських зборів, які одностайно відкинули страшну пропозицію, повторює хід других із протилежним рішенням. Отже, "трагічна комедія" Дюрренматта - не просто фантастичний гротеск. Вона присвячена поширеному в реальності XX століття явищу -здатності людей, натовпу змінювати під тиском обставин свої переконання. "Гостина старої дами" - притча, яку можна тлумачити і як антифашистський твір, і ширше.
Бесіда за запитаннями:
Назвіть основних представників та ідейно-естетичні ознаки театру абсурду. Чому категорія абсурду є центральною для естетики цього напряму? Чим тлумачення абсурду його представниками перегукується із концепцією екзистенціалістів?
Хто з драматургів другої половини XX ст. звертався до драми-притчі? Поясніть сутність цієї жанрової форми.
До яких проблем звертався у своїх драматичних творах Макс Фріш? Прослідкуйте за поглядами Дюррематта на жанри комедії І трагедії, гротеск І парадокс. Чи відбилися ці теоретичні настанови в його п'єсах? Чому Дюрренматт назвав п'єсу "Гостина старої драми" "трагічною комедією"? У чому можна побачити притчовість цієї драми?
Крім оглядової теми, програмою передбачено ще дві години, відведені на ознайомлення учнів із творчістю одного з провідних представників західної драматургії другої половини XX ст. (Макса Фріша, Фрідріха Дюрренматта (про їх творчість йшлося на оглядовому уроці), Ежена Йонеско - за вибором учителя).
Loading...

 
 

Цікаве