WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Проза поза межами західного світу (Японія, Росія, латинська Америка ХХ ст.) - Реферат

Проза поза межами західного світу (Японія, Росія, латинська Америка ХХ ст.) - Реферат

йому суспільства. Цими ж мотивами пронизані і його наступні збірки - "Сорок ліричних відступів з поеми "Трикутна груша" (1962) і "Антисвіти" (1964). У творах 70-80-х років Вознесенський звертається до злободенних соціально-політичних проблем сучасності, таврує аморальність і бездуховність, закликає до чіткої і войовничої громадянської позиції (збірки "Ахіллесове серце", 1966; "Тінь звука", 1970; "Випусти птаха", 1974; "Вітражних справ майстер", 1976; "Спокуса", 1978; поема "Рів", 1986). У творчому доробку поета є й вірш, присвячений Т.Шевченку ("Крізь стрій"). Поезія Вознесенського характеризується метафоричністю та експресивністю, словесною новизною, підкресленою увагою до ритмічного та звукового оформлення.
Дослідник творчості Є. Євтушенка (нар. в 1933 р.) писав про нього: "Як поет, він народжений суспільною ситуацією середини 50-х років. Від цього часу і назавжди у його творчість увійдуть публіцистичні, суспільно-політичні мотиви. Він буде постійно претендувати на роль виразника справедливих народних уявлень про демократію..." (Є.Сидоров).
Євтушенко ввійшов у поезію численними збірками: "Розвідники прийдешнього" (1952), "Шосе Ентузіастів" (1956), "Яблуко" (1960), "Ідуть білі сніги" (1969), "Співаюча дамба" (1972), "Зварювання вибухом" (1980), "Майже насамкінець" (1985), поемами "Станція "Зима" (1956), "Казанський університет" (1970), "Мама і нейтронна бомба" (1982), "Фуку" (1985). Поезія Євтушенка, як узагальнює її змістовну суть Є.Сидоров, - "заримована кардіограма серцебиття країни, інколи містифікована неточністю поетичного інструмента, не завжди суб'єктивно чесна, щира. Його вірші, буває, втрачають у гармонії, цілісності, естетичній вишуканості, але часто виграють в актуальності, злободенності, атакуючи навально, з ходу". Сам поет також підкреслював, що одним з головних завдань сучасної поезії є її високе громадянське покликання. Євтушенку належить знаменитий вислів: "Поет в Росії більше, ніж поет". Критики виділяють такі характерні риси поетики Євтушенка, як використання деталі, афористичність, дидактичність і риторичність. Євтушенко - майстер асонансної рими (побудованої на співзвуччі наголошених голосних звуків), яку часто називають "євтушенківською". їх особливо багато у вірші "Бузок" (1957): "за полночь - за плечи"; "неистинно - из дому"; грусть - грубость" і т.д.
Неординарним і цікавим явищем у поезії 60-70-х років стала також так звана авторська (або бардівська, як її ще називають) пісня, її найвищі досягнення цього періоду пов'язують з іменами Булата Окуджави та Во-лодимира Висоцького.
Булат Окуджава (1924-1997) увійшов у пісенну поезію як тонкий лірик, заглиблений у природу людських почуттів, співець Арбата. Його піснями, які тиражувалися через магнітофонні записи, захоплювалась уся країна, а його перу належать збірки "Лірика" (1956), "Острови" (1959), "Веселий барабанщик" (1964), "Березень великодушний" (1967), "Арбат, мій Арбат" (1976). У своїх піснях Окуджава звертався до різноманітної тематики, але найбільше - до теми кохання, природи, взаємин людей, філософських проблем їхнього буття.
Володимир Висоцький (1938-1980) прожив коротке, але надзвичайно яскраве, сповнене глибокого духовного змісту життя. Він написав близько 600 пісень, зіграв велику кількість ролей у кіно та театрі. За життя Висоцького не друкували, але більшу частину його пісень уся країна знала напам'ять. Основні теми його пісень - тема кохання, війни, справжньої чо-ловічої дружби, поведінки людини в екстремальних умовах, тема іронічної критики моральних та соціальних недоліків сучасного суспільства.
3. Латиноамериканська проза XX ст.
Ще один яскравий феномен літературного розвитку XX ст., що визрів поза межами західного світу, дослідники пов'язують із розквітом приблизно з 30-40-х років латиноамериканської прози, яку представляють кубинець Алехо Карпентьєр, гватемалець Мігель Анхель Астуріас, мексиканці Хуан Рульфо та Карлос Фуентес, бразилець Жоан Гімераенс Роза, парагваєць Аугусто Роа Бастос, аргентинці Хуліо Кор-тасар та Хорхе Луїс Борхес, колумбієць Габріель Гарсіа Маркес, перуанець Маріо Варгас Льоса та інші. Для позначення художньої своєрідності латиноамериканського роману використовують термін "магічний реалізм", під яким розуміють такий художній метод або напрям, що, на відміну від традиційного реалізму, поєднує достовірність і об'єктивність зображення з елементами чудодійності, міфу, фантастики.
Латиноамериканський роман - це складне і багатовимірне явище, в якому умовно виділяють дві основні тематичні гілки - метафізичний і міфологічний роман. Обидві гілки є різновидами одного напряму - магічного реалізму, обидва поєднують елементи реальності та фантастики, але якщо при цьому міфологічний роман спирається переважно на фольклор та міфологічні вірування корінних народів Латинської Америки, то метафізичний роман у першу чергу спрямований на інтелектуальний потенціал сучасної філософської та естетичної думки.
Принципи метафізичного роману знайшли найбільш послідовне відображення у творчості визначного аргентинського прозаїка Хорхе Луїса Борхеса (1899-1986). Він дебютував у 1919 р. віршами і перекладами в модерністських журналах. Починаючи із середини 30-х років, один за одним з'являються прозові твори Борхеса: "Всесвітня історія безчестя" (1935), "Історія вічності" (1936), "Вимисли" (1944), "Алеф" (1949), "Нові розслідування" (1952), "Повідомлення Броуді" (1970), "Книга піщинок" (1975). Свою творчість Борхес ділив на два великі цикли. Перший з них -"Міфологія передмістя" (збірки "Жар Буенос-Айреса, "Повідомлення Броуді" та інші), присвячений змалюванню побуту, національних звичаїв, колориту життя мешканців старих кварталів Буенос-Айреса. Більш важливим і показовим для вияву художньої скоьрі^ності прози Борхеса є другий цикл - "Ігри з часом і безкінечністю" (збірки "Вимисли", "Алеф", "Книга піщинок" та інші). Тут знайшли відображення найголовніші художні принципи прози письменника: підкреслена метафоричність, інтелектуальна витонченість художнього задуму, можливість паралельних або й взаємовиключних інтерпретацій поданого сюжету, звернення до філософських та метафізичних проблем буття людини, гра з читачем, що реалізується через розгорнуту систему прихованихнатяків та цитат з якнайширшого спектру творів світової літератури, тісне поєднання реального і фантастичного.
Якщо Борхес вважається засновником "метафізичного" відгалуження латиноамериканського роману, то найбільш авторитетним представником його "міфологічної" гілки виступає Габріель Гарсіа Маркес.
Підсумок уроку допоможе підбити бесіда за такими запитаннями. Перший блок запитань стосується японської літератури. Охарактеризуйте художні здобутки японської прози кінця ХІХ-ХХ ст. Проаналізуйте творчий шлях Ясунарі Кавабати, проблематику та ідейну спрямованість його творчості. Визначте національну своєрідність творчості Кавабати, розкрийте зміст його повісті "Тисяча журавлів". Які проблеми відображені в творах Кобо Абе? У чому сенс поєднання у його творах елементів реалізму та фан-тастики? Визначте провідні мотиви його творів. Поясніть проблематику та символічну основу роману Кобо Абе "Людина-коробка".
Другий блок запитань спрямований на характеристику "літератури відлиги" Роси. Що таке "література відлиги"? Які історичні та політичні події сприяли її появі? Хто представляв цю літературу? Оха-рактеризуйте творчість А. Вознесенського і Є. Євту-шенка. Що таке авторська пісня? Назвіть її представників.
Третій блок запитань має на увазі здобутки латиноамериканської прози XX ст. Охарактеризуйте розвиток латиноамериканської прози XX ст., назвіть її основних представників. Що таке "магічний реалізм"? Визначте тематичні різновиди латиноамериканського роману. Схарактеризуйте проблематику творчості Х.Л. Борхеса.
Loading...

 
 

Цікаве