WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Життя і творчий шлях Ф.М. Достоєвського - Реферат

Життя і творчий шлях Ф.М. Достоєвського - Реферат

російського поета, говорить про братерство всіх людей на Землі.
9 лютого 1881 р. Достоєвський помер.
Приблизно від серединидо останньої чверті ХІХ століття "погоду" у всесвітньому літературному процесі робили переважно письменники-реалісти. Росіяни Ф. Достоєвський і Л. Толстой впевнено прийняли естафету французів Стендаля, Бальзака, Флобера, англійця Діккенса і пішли далі своїх попередників. Досить згадати твори тієї доби, які увійшли до скарбниці всесвітньої літератури: "Принижені й зневажені" (1861); "Гравець" і "Злочин і кара" (обидва 1866); "Ідіот" (1868); "Біси" (1871); "Брати Карамазови" (1879-1880) Ф. Достоєвського; "Війна і мир" (1863-1869); "Анна Кареніна" (1873-1877), Воскресіння (1889-1899) Л. Толстого.
Творчість Достоєвського і Толстого стала вершиною не лише російського, а і всесвітнього реалізму. Вони збагатили всесвітню літературу (зокрема і насамперед жанр роману) вже самим поглядом на одвічні проблеми людства: визнання-невизнання окремою особистістю суспільних законів і норм, право "переступити" через ці закони та норми ("Злочин і кара"); баченням проблем війни і миру, війни й народу, "думки народної" ("Війна і мир"); проблеми сім'ї, "думки сімейної" ("Анна Кареніна") тощо. Глибокий психологізм їхніх творів до цього часу вражає як літературознавців, так і пересічних читачів. Творчість цих письменників дійсно безсмертна, вона пережила і ще переживе багато літературних мод і навіть суспільних формацій, адже як за змістом, так і за формою творів вони досягли загальнолюдських, дійсно всесвітніх висот.
Десь наприкінці ХІХ століття питома вага літератури реалізму у вираженні художніх прагнень епохи почала зменшуватися, набирали сили модерністські напрями та течії. Термін "модернізм" набуває нового, глобального значення: ним позначаються нові художні течії (кубізм, дадаїзм, футуризм та ін.) і навіть цілі напрями (символізм та ін.), які ознаменували новий етап в поглядах на мистецтво взагалі.
1. Які письменники робили "погоду", приблизно від середини до останньої чверті ХІХ століття? (письменники-реалісти).
2. Хто з письменників збагатили всесвітню літературу жанром роману? (Достоєвський, Толстой).
3. Яким терміном позначають нові художні течії? ("модернізм").
У художньому розвитку людства важко назвати іншого письменника, якого б стільки читали; і немає в історії світової літератури іншого митця, творчість якого була б така суперечлива, а біографія така драматична; не знала література й подібної спадщини, навколо якої відбувалися б такі гарячі дискусії, ідеологічні битви, які почалися ще за життя автора і тривають сьогодні.
За природою свого індивідуального таланту Достоєвський увійшов в історію літератури як художник трагедійний, безмежно чутливий до найтонших людських переживань. Своїми творами він ніби говорив сучасникам і майбутнім поколінням: у цьому жорсткому світі все так ганебно і страшно влаштовано, що людина змушена безмежно страждати. І до нього ніхто в світовій літературі не міг з такою силою зобразити цю безмірність людського страждання.
Жив він у надзвичайно складний і жорстокий час, сповнений винятково драматичних подій. І сам був постаттю дуже складною і завжди несподіваною. В листі до Фонвізіної (лютий, 1854) він писав: "Я скажу вам про себе, що я - дитя століття, дитя зневіри і сумніву до цього часу і навіть (я знаю це) до могили. Яких жахливих мук коштувала і коштує мені тепер ця жадоба вірити, яка тим сильніша в моїй душі, чим більше в мені доказів протилежних" .
Так, він був "дитям століття" і літописцем "бідних людей", життя і думи яких сам пізнав і розділив з дитинства. Батько, лікар московської бідноти, з надією вивести сина "в люди" проти його волі везе до Петербурга і влаштовує слухачем Головного інженерного училища. Згодом письменник скаже, що то "була помилка". Його вабила література. У злиднях він усамітнюється і весь віддається читанню.
Перший твір - "Бідні люди" (1845) - приносить молодому авторові (Достоєвському тоді не було й 25 років) нечувану славу.
У "Бідних людях" письменник ніби стверджував думку, що ті, кого вважають гіршими в суспільстві, є кращі за тих, хто їх зневажає. Він не тільки показав безправність "маленьких людей", а вперше в російській літературі розкрив їх велику духовну красу, благородство почуттів і відносин, стежив, як людина починає усвідомлювати себе і своє місце в житті. "Я не гірший за інших", "серцем і думками я людина", "усвідомлюю … що я потрібний", - говорить герой твору.
Найзатурканіша, остання людина є також людина і зветься братом моїм", - ці слова з "Бідних людей" можна було б поставити епіграфом до всієї творчості Достоєвського.
Зобразивши трагізм життя бідних і скривджених, Достоєвський не розкрив складних соціальних суперечностей. Таку спробу він зробить у романі "Неточка Незванова". У зв'язку з арештом письменника твір цей залишиться незакінченим.
Минуло небагато часу після виходу "Бідних людей", і Бєлінський влаштовує в себе на квартирі читання нового твору Достоєвського "Двійник". Критикові багато чого не сподобалося в одному з найдискусійніших творів. Згодом сам Достоєвський сам визнав, що форма повісті йому "не вдалась абсолютно", хоча Бєлінський писав, що у ній більше творчого таланту", ніж у "Бідних людях".
Починаючи як учень Гоголя і Бєлінського, Достоєвський до кінця життя вважав, що можна і необхідно знайти вихід з темряви, з хаосу і злиднів. Він добре знав життя і побут міської бідноти, бачив разючі контрасти, багатство і бідність, свавілля вищого світу й безправ'я демократичних низів. Все це він змальовував у своїх творах.
Під враженням зустрічей і зближення письменника з представниками з народу, доведеними до такого приниження, яке "важко уявити" Достоєвський написав твір "Записки з Мертвого дому". Це був перший твір написаний після каторги. У ньому письменник заявив, що лише каторжани здатні до протесту (згадаймо бунт цих закутих у кайдани людей), що саме вони є кращою частиною трудового народу.
Можна сказати, що Достоєвський із 40-х років повернувся з Сибіру відразу в роки 60-і. В Росії за цей час відбулися великі соціальні й політичні зміни. Ширився революційно-демократичний рух, очолюваний Чернишевським, Добролюбовим, Некрасовим. На ці роки припадає повернення з заслання Шевченка, який разом з російськими друзями виступає проти царського деспотизму, кріпосництва.
Достоєвський відразу ж розпочав активну літературну та громадську діяльність. Він співробітничає в журналі "Время", на сторінках якого виступає проти революційно-демократичного руху, пропагує ідею християнства, "покори" російського народу (ідеї революції йому чужі). Згодом свої ідеї письменник відстоює і в журналі "Эпоха".
Достоєвський прагнув знайти засоби і шляхи, щоб полегшити життя бідняків. У нотатках письменника зберігся запис (хоча й наївний), який
Loading...

 
 

Цікаве